Псяча кров у Львові

Вирішенням цього питання раніше займалась громадськість, а також поодинокі ентузіасти, котрі могли тримати в хаті безліч тварин, аби тільки б їх було менше на вулицях.

Колись єдиним способом боротьби з чисельністю тварин без домівки було їхнє присипляння.

Але, оскільки такий спосіб важко назвати гуманним, з часом його змінила стерилізація. Цю процедуру безхатченкам роблять в львівському комунальному підприємстві «Лев».

Схема роботи його така: виловлюючи приблудну тварину, працівники клініки стерилізують її, утримують до двох тижнів у своєму притулку та повертають назад. Таким чином, тварина уже не може розмножуватись і помирає від старості, а не від людської руки.

На песика чи котика, що пережив цю операцію, чіпляють спеціальний ярлик, щоб працівники притулку більше його не ловили. Перший такий песик був випущений на волю після вдалої стерилізації 24 серпня 2008 року. Однак, обставини, за яких функціонує ЛКП важко назвати сприятливими.

Що роблять закордоном?

На Заході безпритульним тваринам вже давно створено умови, яким наші безхатченки можуть лише заздрити. Наприклад у Польщі поряд з комунальною клінікою, котра займається стерилізацією, діє притулок для тварин, а також аптека і навіть перукарня, де тварин приводять до ладу.

Звертатись туди можуть і тварини з господарями, не лише приблуди. Такі своєрідні тваринні кооперативи прекрасно функціонують завдяки податкам, які сплачують громадяни країни. Віддавши всього 1% від зарплати на притулок для тварин, європейці спокійно сплять, знаючи, що певним чином допомогли якійсь собачці чи котику.

Що роблять у нас?

Львівські захисники тварин вирішили перейняти зарубіжний досвід. Так, у 2009 році група добровольців, що складалась переважно з експертів ветеринарної медицини, склала проект модернізації клініки, що діє на базі ЛКП «Лев», і відправила на конкурс, який проводили в межах програми Транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна.

В грудні 2010 року проект переміг і отримав офіційну назву «S.O.S – безпека співжиття людей та безпритульних тварин на польсько-українському прикордонні: Львів, Люблін, Луцьк та Івано-Франківськ».

Як стає зрозуміло з назви, діяльність в рамках проекту поширюється не лише на Львів, але й на два інші міста України, а також на одне місто Польщі. Такою була вимога грантодавця. Проект співфінансується в рамках Європейського Інструменту Політики Добросусідства у такому співвідношенні: 90% – європейські кошти, 10% – внесок ініціаторів створення проекту.

То в чому ж полягає ця модернізація? Перш за все, в межах проекту було проведено конференцію з іноземними експертами, зокрема з Любліна, яка дала змогу перейняти досвід з облаштування та догляду за собаками під час стерилізації і їхньої післяопераційної перетримки. Під час цього ж візиту експертів вдалось зареєструвати програму, котра б дозволила реєструвати тварин. Це діє як своєрідна медична карточка тварини.

Собачці або котику, котрий потрапляє до клініки, присвоюють певний реєстраційний номер, який зберігатиметься в базі даних. Якщо тварину виловлюють і привозять ще раз до ЛКП «Лев», то спеціалісти вже знають, на що вона хворіла і які операції перенесла. Також цей реєстраційний номер даватимуть і собакам з господарями, аби можна було легше знайти загубленого домашнього улюбленця.

За кордоном, зокрема в Польщі, це роблять для того, аби господарі тварин не викидали їх на вулицю, адже за таке можна заплатити чималий штраф у разі, якщо тварину зловлять і дізнаються, що її виселили.

Окрім цього, робили дослідження чисельності безпритульних тварин. Його проводили взимку 2013 року і результат вказав на те, що вулицями Львова блукає близько 2700 безхатченків. Після того, як проект «S.O.S.» повністю втілять в життя, а це заплановано на серпень 2014 року, дослідження проведуть ще раз.

Також в межах проекту провели соцопитування, яке показало невелику обізнаність львів'ян у проблемі бездомних собак. Внаслідок цього було вирішено підняти освіченість громадськості в даній проблемі шляхом розповсюдження різноманітних брошур, навчанню дітей правильного поводження з тваринами, а також транслювання соціальних роликів.

За словами координатора проекту, Уляни Свідзінської, загалом бюджет проекту поділили порівну – 50% йде на модернізацію технічної бази ЛКП «Лев», що включає в себе ремонт клініки, закупівлю вольєрів для тварин, а також лікарств та медтехніки; інші 50% – на різноманітні конференції з обміну досвідом, а також своєрідну літературу, котра б підвищила рівень обізнаності громадян на тему безпритульних тварин.

Захисники тварин не можуть порозумітись

В ідеалі ось так виглядає проект, що має на меті забезпечити тваринам та людям злагоджене і гармонійне співіснування на одній території. Проте, як розповідають в брюховицькому притулку для тварин «Милосердя», куди ми звернулись за коментарем, все це красиво лише на папері.

Директор притулку, Наталія Кузнецова, сказала, що: «Нам говорять про цей проект вже два роки, але жодних змін ми не відчуваємо. Враження, що це все лише на папері, так само як і муніципальний притулок в Рясне-1, який депутати ЛМР обіцяють вже давно».

Співпраця ЛКП «Лев» і «Милосердя» полягає в тому, що декотрих із стерилізованих безпритульних після операції з клініки привозять до притулку, і навпаки, з притулку на стерилізацію передають собак в ЛКП.

Проте, після розмови з координатором Уляною Свідзінською та з Наталією Кузнецовою, складається враження, що ці два опікуни приблудних тварин не ладять між собою. Так, Свідзінська розповіла, що «Милосердя» рідко звертається за допомогою до «Лева», хоча притулку є серйозні проблеми з каналізацією і вивозом сміття. Також координатор проекту «S.O.S.» вважає, що поряд з тією кількістю прихильників і волонтерів, котрі працюють в «Милосерді», притулку не вистачає правильно керівництва.

Ситуацію з безпритульними погіршує ще й те, що суспільство не бачить необхідності змінювати ставлення до тварин. Це показує невеликий експеримент, котрий ми провели в межах дослідження проблеми безпритульних тварин у Львові.

Чи змінюється собаче життя у Львові?

Якось ми вирішили перевірити наскільки охоче люди реагують на ідею прилаштувати собі додому собаку з притулку. Поїхали в той же брюховицький притулок «Милосердя», познайомились із багатьма собачками, та найбільше в душу нам запала білошерста «дворняга» Білка.

Підходиш до неї, а вона одразу наставляє мордочку, аби її погладили і вдячно облизує тобі пальці. Ми зробили фото Білки, розмістили його в соціальних мережах, зокрема в Facebook створили окрему спільноту, куди запросили різних людей різних професій та соціальних статусів.

Було багато студентів, представників ЗМІ і звичайних користувачів, які відгукнулись на нашу пропозицію приєднатись до Білчиної групи. Проте, ніхто, на жаль, не хотів забрати до себе собаку. З часом рейтинг групи почав падати, оскільки довго втримувати увагу людей важко, особливо коли апелюєш до їхньої совісті та жалості.

Оскільки створення групи в соцмережі не дало бажаних результатів, ми вирішили розклеїти оголошення у всіх районах Львова. Проте, це теж не спрацювало, як і не спрацювала стерилізація Білки, котру їй провели в ЛКП.

Тож бачимо, поряд з тим, що в нас реалізовуються певні проекти, що мали б за собою тягнути якісь покращення, суспільство не готове змінювати свою свідомість. Ми все ще не готові платити податок за безпритульних, ми не готові захищати їхні права, ми не готові навіть прихистити їх.

Водночас, коли ми проходимо на вулиці повз якогось песика, що голодними очима дивитися на нас зі свого вуличного прихистку, нам на секунду стає його жаль і ми думаємо, що у всьому як завжди винна влада.