Універна зустріч поета Юрія Тарнавського

Відомого учасника Нью-Йоркської групи гордо зустрічав Львівський університет імені Івана Франка, а знаменну зустріч з ним модерувала поетеса, доцент кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства ЛНУ, науковий співробітник Центру гуманітарних досліджень ЛНУ Олена Галета.

Під тихими франковими оливами згадувались попередні дні та кидались озброєним оком у найближче майбуття української літератури.

Шукались фрагменти популярності та рецепти трагедійності у нелегкому життя сучасного митця, прозаїка та поета.

Протиставлялись або поєднувались: традиція та авангард, модернізм та постмодернізм, цікаві генії змісту та нецікаві спекулянти формою.

Отож, любий читачу, слухачу  та глядачу перед Тобою дванадцять миттєвостей осені у франковому житті поета Юрія Тарнавського під час цьогорічного Форуму видавців. Тож у щасливу путь каскадними хвилями народного Ютубу.

Рекомендовано для перегляду студентам філологічних факультетів, письменникам, поетам, літературознавцям та іншим свідомим громадянам.

N.B. Шанувальникам та шанувальницям Умберто Еко краще оминати ці ролики десятою дорогою.

Фрагмент перший, де Юрій Тарнавський розмірковує про модернізацію літератури та традицію і пошук неукраїнських форм у Нью-Йоркській групі.

Фрагмент другий, де Юрій Тарнавський розмірковує про власний вибір мови (зважаючи на географічну детермінованість) та розповідає про власний досвід знання польської, російської та іспанської мови.

Фрагмент третій, де Юрій Тарнавський розмірковує про канон української літератури, реалізм, модернізм, нецікаві трюки Умберто Еко та цікаві подорожі Майка Йогансена.

Фрагмент четвертий, де Юрій Тарнавський розмірковує про вигляд сучасного генія, а також повідомляє присутнім про лише двох справжніх геніїв в історії світової літератури: острівного Вільяма Шекспіра та материкового Артюра Рембо.

Фрагмент п’ятий, де Юрій Тарнавський розмірковує про невичерпні можливості мови, особистий досвід репування та нові відкриття на ниві плекання виноградної лози.

Фрагмент шостий, де Юрій Тарнавський розмірковує необхідність писання простими реченнями як закономірної методи усікання усього зайвого.

Фрагмент сьомий, де Юрій Тарнавський розмірковує про міні-роман та власне визначення негативного тексту.

Фрагмент восьмий, де Юрій Тарнавський розмірковує про тенета популярності, різні групи читачів та являє себе присутньому народові, як письменника для письменників.

Фрагмент дев’ятий, де Юрій Тарнавський розмірковує про авангардизм та повернення до традиції у Нью-Йоркській групі, а також про немодерніста Антонича.

Фрагмент десятий, де Юрій Тарнавський розмірковує про стан сучасної української поезії та проголошує майже суцільні негаразди у світовій літературі.

Фрагмент одинадцятий, де Юрій Тарнавський розмірковує про нео-модернізм, виявляє тривання модернізму та  оголошує постмодернізм третьою фазою модернізму.

Фрагмент дванадцятий (і останній), де Юрій Тарнавський розмірковує про пошуки істини за часів постмодернізму.