Покоління Я проти Generation Р

І досвід цей розбиває вщент їх ідеальні уявлення про героїв і ворогів Помаранчевої революції, тобто тих, хто останні дев’ять років перебуває при владі в цій країні, не важливо в якому таборі: пропрезидентському чи опозиційному.

Покоління Я останнє з тих, що шукає правду і вірить в те, що злодії повинні сидіти в тюрмах, а державою повинні керувати розумні і гідні, а головне – воно вірить в те, що несправедливість можна побороти і більшість людей хочуть в цьому житті виключно цього.

Справедливість є і за неї варто боротись, і в цій війні їхня некріпка рука не здригнеться. Бо вони – індивідуалісти.

Вони живуть не лише в соціальних мережах, але й ще намагаються діяти в реальності.

Вони не бояться вночі розклеювати листівки проти Сала.

Вони не бояться розповсюджувати розумні заяви, написані їхніми наставниками, з гарно обґрунтованими вимогами і поясненнями чому Сала треба піти геть.

Вони ввічливо і переконливо розмовляють з депутатами,  переконуючи їх голосувати за недовіру. Бо проти насильства.

Щоправда, покоління P цієї мови не розуміє. Яскравий приклад розмови представників двох поколінь навіть записаний, і давно гуляє просторами інтернету.  

Вони не сплять вночі і чаклують вранці біля обради, продовжуючи свою місію. 

Але їх – одиниці і вони не здатні усвідомити того, що навіть якщо їх ентузіазм і дасть конкретний результат, то скористаються ним дорослі дядьки і тьоті, що сидять в депутатських кріслах.

Останні навіть полінувалися вийти сьогодні на вулицю, бо переконані – реально боротись з Салом – не вартує.

Бо Generation Р, на відміну від покоління Я, вже давно не живе революційними ідеалами, а меркантильними міркуваннями, інтересами власних родин і кумів.

Громада, Галичина як і вся країна, їм вже давно під цимбалом, бо вони знають: є гроші, є щасті і в інших куточках світу.   

Generation Р, як ніхто, розуміє справжню місію Сала на Львівщині – політичного смертника. І всіма фібрами душі радіє, що ця роль не дісталася комусь з них, що вони можуть заховатися в стаді подібних до себе.

А тому не уявляють можливості швидкого відходу Сала, а якщо і заявляють про це, то якось так мляво, без ентузіазму, з-під палки.

Вони і Сало – рідні душі.

Хтось вірить в те, що Янукович принизив львів’ян поверненням Сала.

Насправді вони принизили самі себе і тим дали привід іншим зневажливо ставитись до себе. 

Якщо Львівську облраду може очолювати побратим кримінального авторитета Завіні Петро Колодій, то чому Львівську ОДА не може очолювати міліцейський генерал Сало?

Якщо заступник Колодія, опозиційний генерал Василь Пісний набудував у Львові готелі, колиби, ресторани, ніколи в житті не працюючи ніде, окрім державної служби, то чим він кращий за провладного генерала Сала, який лише діамантові зірочки, за чутками, мав у погонах?   

Якщо нардеп Ярослав Гінка не встидається приймати участь у кримінальних аферах, то чим він кращий за Сала, провина якого так і не була доведена судом?

Якщо патріотка Сех не нехтує розпилом обласного бюджету в інтересах своєї родини, то чим вона краща за проруського генерала Сала, який колись лише підозрювався у аферах з контрабандними автомобілями?

Якщо за "Відсіччю" стоять старі бородаті дядьки, які тішаться тим, що їм вдалося здурити юнаків, то чим ці натхненники кращі за Сала, який ніби-то особисто фальшував результати виборів?

Опозиція і Сало сьогодні на Львівщині єдині і подібні один до одного як сіамські близнюки.  

Вони поки що вірять в те, що їм вдасться розіграти сценарій 2015 року, в якому діти з "Відсічі", Автономного опору та інших неформальних молодіжних організацій лише носитимуть і подаватимуть патрони і не вливатимуть на остаточний результат.  

Generation Р однак забуло спитати у покоління Я їхню думку.  

Бо сподіваються, що світ змінився, що в інформаційну епоху все менше місця залишається для революційних мрій і активних прямих дій, що холодні медіа вже давно прийшли на заміну гарячим комунікаціям, що важливіше здаватись, ніж бути, а решта емоцій – лише мережевий сурогат.

Дай Бог їм не помилитися у власних відчуттях!