Воля або смерть

У тьмяних підвалах "Вероніки", одному з найбуржуазніших закладів міста, самовисуванці від народу презентують свою партію для ЗМІ.

Плеяда нових та юних входить в спеціально виділений зал Вероніки якось вже аж занадто символічно під Amy Winehouse "Back To Black".

Це Рада партії Воля.

Голова люстраційного комітету України Єгор Соболєв. Медіа-експертка Вікторія Сюмар.

Позафракційний нардеп Юрій Дерев’янко. Одна з засновниць ініціативи "Реанімаційний пакет реформ" Ольга Галабала. Голова Міжнародного інституту демократій Сергій Таран.

Під стіною довгий стіл на десять осіб, трохи далі – два окремі столи на чотирьох.

Журналістів жменька і тому організатори дружньо і по-домашньому кличуть їх до себе за стіл, чим ближче.

Атмосфера у підвалі Вероніки – ледве не інтимна: тьмяне світло, на столах палахкотять свічки. Настрій не прес і не сніданковий, а більше – пізній сніданок після бурхливої ночі чи вечеря з продовженням.

Говорити починає жіночка посередині (хоча на сайті левова частка інформації про пана Соболєва).

Це Вікторія Сюмар, яка з березня до червня цього року була заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Про Турчинова, який туди її призначив, під час розмови вона згадує кілька разів, ніби мимоволі і більше позитивно, ніж негативно.

Сюмар багато говорить про нове покоління, яке підросло і яке починає диктувати свої умови у країні, що оновлюється від совка.

Після неї вже всі інші члени Ради, один за одним, розповідають про політику партії.

Основні тези двогодинної бесіди: армія як у Швейцарії, люстрація, державне фінансування партій.

Якщо почати з кінця, то державне фінансування партій має на меті ліквідацію олігархічного керування політикою. Проте, хто зараз фінансує партію Воля (власні кишені її фундаторів чи середній бізнес, що так ревно їм імпонує) – не зрозуміло.

Партія Воля також активно виступає проти політичної реклами, бо це нечесно і коштує забагато.

Дві третини виборчого фонду – це реклама та агітація. Проте, у своїх першій передвиборчій кампанії Воля не збирається відмовлятись від політичної реклами. Мовляв, старими методами до нових змін

Згадавши про люстрацію, усі присутні спікери партії Воля починають божитись, що кожен член партії пройшов жорстоку люстрацію.

Таку долю вони пропонують й усім державним установам. Цивілізовано, по-людськи, згідно чинного законодавства.

А ще п'ятикрокову процедуру (перевірка на участь у КПУ, КГБ тощо) за участі люстраційного комітету у складі: одного представника ЗМІ, одного представника ГО та детектора брехні.

Партія Воля хоче ліквідувати старий зіпсутий управлінський апарат, а на їх місце поставити чесних та свідомих громадян. Запропоновані зміни партія Воля уявляють в образі натхненого архітектора в формі міліціянта та вчительки початкових класів у суддівській мантії.

Партія Воля вважає, що Державі потрібні дієві менеджери і це стає лейтмотивом перезаснування керівного апарату країни, хоча на початку розмови пані Сюмар наголошувала на тезі "Порошенко – бізнесмен" та активно апелювала до темного боку цієї думки.

І тут, активний менеджмент та задатки до нього – це добре чи погано, чи кому як вигідно?

А ще партія Воля хоче армію, як у Швейцарії (оборонний характер, співпраця з НАТО, контракт і обов’язкова служба).

І підсумовує розкриття контексту кожної із запропонованих реформ дещо приречена фраза – сьогодні до такого процесу ніхто не готовий.

Наприкінці цієї частини прес-сніданку члени партії Воля урочисто заявляються, що не пропустять першої ліпшої нагоди піти на вибори і у найближчому колі вірогідних союзників називають пані Богомолець.

З якими ще молодими командами партія Воля має особливий магнетизм – коректно замовчується.

Нарешті слово доходить до львівських журналістів і спочатку журналіст ЗІКу Остап Дроздов, несподівано запитується у членів партії Воля про їх ставлення до геїв та легалізації одностатевих шлюбів.

А от вже, наприклад, шефа-редактора zaxid.net Олега Ониська турбує питання легалізації марихуани, зокрема у Львові.

У відповідь на запитання Дроздова Єгор Соболєв починає скаржиться на те, що його самого часто приймають за гея.

Від цього він відхрещується дружиною Марічкою Падалко та четвіркою дітей. "Але кому у наш час це заважає?" – лунає думка із залу.

Усі сміються, хоча деякі не розуміють чому, і Рада партії Воля зізнається присутнім у своїй ліберальності.

У питання легалізації гомосексуальності та марихуани – вони звернуться до громадськості, проведуть референдум, а не диктуватимуть це ідеологією партії.

Молода, амбітна та привітна партія Воля толерантна до усіх (аж до аскетизму), але вимоглива до себе – вона проводить жорстокий відбір своїх потенційних членів.