Парк індустріального періоду

Територію новороздільського Державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка" визнано найзабрудненішою у Львівській області.

Сьогодні там хочуть побудувати індустріальний парк.

Його спорудження відбувається у рамках програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007-2013.

І першою стадією у будівництві парку є рекультивація 46 гектарів землі сірчаного кар’єру.

Чесна гра?

Згідно з Законом України "Про індустріальні парки", спочатку повинен відбутися тендер між будівельними компаніями, переможець якого й візьметься за рекультивацію землі та інші роботи, необхідні для облаштування індустріального парку. І звісно, не за власний кошт, а за гроші, котрі виділяє Євросоюз.

Таким чином, 16 червня цього року Новороздільський виконком Львівської області уклав угоду з ТОВ "Інвестиційна Компанія Леодіс", яка й виграла тендер. За цією угодою компанія отримує від ЄС майже 6 мільйонів гривень на земельні роботи.

Cпіввласником фірми "Леодіс" є депутат Брюховицької селищної ради та член ВО "Свобода" Андрій Дроздовський.

Саму ж компанію засновано у 2010 році, а за дивним збігом обставин із 2011 року "Леодіс" почала вигравати немалі тендери – за різними даними за цей час установа отримала держзамовлень на суму від 13 до 19 мільйонів гривень.

Також дивним залишається той факт, що єдиним конкурентом "Леодісу" було ПП "Ренесанс-Стиль" (Світлана Коростенська, Лілія Тесак).

Втім, охочих взяти участь у самому тендері було аж дев’ять. Сім із них недопущено до торгів через те, що компанії подали неправильно оформлені документи.

Варто також зазначити, що деякі з цих компаній готові були працювати за суму, котра на 12-20% менша від тієї, яку отримала фірма "Леодіс".

Сам Андрій Дроздовський на зв’язок із Варіантами так і не вийшов. Нам вдалося все-таки поспілкуватися ще з одним із засновників компанії Юрієм Мотьком. Чоловік був обурений, чи то пак – здивований нашим бажанням поспілкуватися саме зі свободівцем.

Тому не впустив нагоди його похвалити: "От ви так розпитуєтесь про Андрія Дроздовського. Та він вже стільки допомоги відправив на Схід, що ви собі навіть уявити не можете".

На додачу Юрій Мотько нас запевнив: "Рекультиваційні роботи на підприємстві "Сірка" йдуть повним ходом. Згідно з проектом робляться всі роботи, які розраховані на два роки".

Натомість, інформацію про умови виграного тендеру співвласник "Леодісу" не надав жодної. Бо не зміг згадати.

"Це зараз важко сказати, бо минуло вже півроку. Це такі дрібниці. Подивіться самі в Інтернеті. Умови такі, як завжди – згідно з законодавством", – розповів Юрій Мотько.

Всі ці факти вселяють певний сумнів щодо прозорості виграшу тендеру на рекультивацію компанією "Леодіс".

І вже стає навіть дивно від того, що один із власників фірми не може навіть пригадати умови тендеру. А як головокомандувач, він повинен їх пам’ятати як ніхто інший.

Екологічна проблема: бути чи не бути?

Індустріальний парк будуватимуть на 46 гектарах Державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка", яке є чи ненайбільшою екологічною проблемою та головним болем новороздільців.

Справа в тому, що територію (2,5 тис. гектарів) роздільського сірчаного кар’єру визнано найзабрудненішою у Львівській області – за даними інституту ВАТ "Гірхімпром" там зосереджено понад 90% небезпечних промислових відходів.

Також "Сірку" включено до переліку 100 об’єктів, що найбільше забруднюють довкілля в Україні. І це ще не весь букет "заслуг" новороздільського кар’єру.

"Вся територія сірчаного заводу є забрудненою, оскільки ці землі були відведені спеціально для хімічного виробництва. Тому там немає жодного клаптика, який був би в ідеальному стані. І власне ми зробили перший крок до очищення цієї території – за кошти Євросоюзу ми зараз очистимо 46, 4 гектари землі, які передбачені під індустріальний парк", – розповідає міський голова Нового Роздолу Володимир Туз.

Протягом 2001-2002 років із Угорщини на територію виробництва Державне підприємство МВС України "Спецсервіс" завезло більше 17 тис. тонн шкідливих відходів – гудронів.

Необхідних умов зберігання, які відповідають нормам екологічної безпеки, "Сірка" не дотримувалась.

Натомість, місцеві жителі неодноразово скаржились, що під час сильних опадів із майданчика, у якому зберігались гудрони, неочищені стічні води стікали в озеро Глибоке. А воно, у свою чергу, є частиною рекреаційної зони річки Дністер.

"Ми намагалися вирішити це питання. Наші науковці пропонували хоча би помістити гудрони у спеціальні мішки і забрати їх під накриття із території, що наближена до мережі трьох озер. З часом ці озера можуть стати рекреаційною зоною, туди приїжджають і місцеві, і гості ловити рибу, яка є хорошої якості. А те озеро, що найближче до гудронів, то воно справді забруднене. Це правда", – пояснив Володимир Туз.

Але весь комізм ситуації полягає у тому, що новороздільська влада не може позбутися чи хоча б зменшити шкідливий вплив гудронів на довкілля.

"Власністю гудронів є Міністерство внутрішніх справ. І воно, в свою чергу, не має дозволу на зберігання цих речовин на території "Сірки". Тому перед нами постає така проблема: навіть якщо б ми хотіли щось із ними зробити, ми не маємо жодного права, бо це не наше майно", – бідкається Володимир Туз.

За фактом незаконного ввезення шкідливих речовин на дану територію у 2006 році відкрили кримінальне провадження проти "Спецсервісу".

Втім, про подальшу долю справи нічого не відомо.

ДГХП "Сірка" нагородило місцевих жителів ще одним привілеєм – окрім виділень шкідливих речовин від плавлення сірки, на підприємстві у відкритому відвалі знаходиться 3,5 мільйони тонн фосфогіпсу, висотою до 20 метрів.

Якщо ж зберігати його не у закритому приміщенні, то фосфогіпс омивається дощами, а небезпечні потоки стікають у річку Дністер. Більше того, на території сірчаного заводу розташоване ще й міське сміттєзвалище.

Стосовно цього Володимир Туз лише розводить руками.

"Сьогодні ми, на жаль, позбавлені можливості вивозити це сміття, – каже міський голова. – Це питання комплексне для всієї Львівщини, а не лише для Нового Роздолу, адже 97% сміттєзвалищ є незаконними. Вони не мають відведеної землі, спеціальних споруд, які б відфільтровували відходи, захищаючи при цьому наземні води. Зараз цього нема ніде, і це є великою проблемою".

Останньою краплею у чаші терпіння місцевих жителів став той факт, що минулого року Новий Розділ став претендентом на другі Грибовичі.

Через те, що на останньому накопичилось більше 11 тонн сміття, влада взялася створювати неподалік Нового роздолу полігон твердих побутових відходів та сміттєпереробний завод.

Громада, для якої сучасний екологічний стан – болюча тема, була готова на все, щоб відвоювати ковток свіжого повітря у настільки забрудненому місті.

І вона, звичайно, виступила категорично проти звалища та звернулася до Львівської облради з вимогою виключити ділянку підприємства "Сірка" зі списку.

Володимир Туз з цього приводу пояснює: "Вже кілька років точиться розмова про сучасний сміттєпереробний завод, на який із всіх сусідніх міст мали б звозити відходи. І він, підкреслюю, має бути екологічно не шкідливий. Ми хотіли б таким шляхом іти, але все притихло. Ніхто не доводить діло до кінця".

Здавалось би, спорудження індустріального парку – це як вбити двох зайців одним пострілом: хоч якось покращити екологічну ситуацію в Новому Роздолі та забезпечити соціальну підтримку місцевим.

Адже промисловий парк надасть нові робочі місця.

З'явиться перспектива – спецнавчання для майбутнього персоналу, можливість підвищення кваліфікаційного рівня тощо. Втім, у діжці меду не без ложки дьогтю.

"До індустріального парку ні гудрони, ні сміттєзвалище, ні фосфогіпс не мають жодного стосунку, адже все перелічене знаходиться значно дальше від будівництва запланованого парку. А ми очищуємо лише виділену землю у розмірі 46 гектарів", – пояснює мер Володимир Туз.

Мешканці Розділля також стурбовані: вони бояться, щоб індустріальний парк не перетворили на суцільне сміттєзвалище.

"Гарантувати, що під красивою обгорткою "індустріальний парк" не криється чергова спроба завезення на наші терени чергової партії якоїсь гидоти ніхто не може. Більше того, мова йде про відходи, для яких спеціально відводяться гектари земель, аби ці залишки десь зберігати. До речі, ніхто не досліджував можливий вплив цього індустріального парку на і так вже засмічену відходами територію Нового Роздолу", – зазначає роздолянин Анатолій.

Щоб якось врятувати ситуацію, новороздільці навіть проводили референдум, аби надати Новому Роздолу статусу міста надзвичайної екологічної ситуації.

"Люди зібрали понад дві тисячі підписів і якщо б Верховна рада не відмінила закону "Про місцеві референдуми", ми сьогодні вже мали б цей статус. А він, у свою чергу, унеможливив би будь-які афери з навколишнім середовищем міста", – розповідає Анатолій.

Тож, здається, сподівання місцевих жителів марні.

Бізнес просуватиметься, а екологічному питанню Нового Роздолу – бути. Принаймні до невизначеного часу. Адже вирішувати проблеми простих людей просто нікому.

І чи не виявиться гарна історія про "соціально необхідний" індустріальний парк замилюванням очей?