Underground’ний Львів вже ZAVTRA

У Львові відкривається новий клубний майданчик Underground, менеджери якого обіцяють те, чого у нашому місті ще не було.

Наповнювати свіже місце музичними та тусовочними вібраціями буде супер-команда, яка об’єднала вже відомих львів’янам культуртрегерів. Це діджей T-One, якого знають за вечірками у колишньому клубі Propaganda, де він працював арт-директором, та учасники формації ZAVTRA.FM, яка вже кілька років втюхує львів'янам незвичні звучання актуальної музики.

Розміститься Underground у підвалі на вулиці Коперника - в тісному сусідстві з клубом LUFT. На паті-відкриття в п'ятницю 17 жовтня запрошені львівські діджеї Flashy, LSTN, Oceantide, Funkflasher, T-One та гість з Києва - продюсер SE62, музику якого слухають в усьому світі.

Варіанти зустрілися з T-One’ом та двома представниками ZAVTRA.FM - Дарком LSTN і Саньою Flashy для дружньої і невимушеної бесіди. Головними темами розмови були новий клуб Underground та коротка, але насичена історія формації ZAVTRA.

Втім, вдалося також розпитати хлопців про інші цікаві речі - нічне життя Луцька і Тернополя, моду і вічні цінності, трушний український хіп-хоп та вітчизняні бренди одягу.

Співрозмовники виявилися дуже веселими людьми, тому ремарку “сміх” довелося викинути з тексту інтерв’ю, адже вона мусила б стояти практично після кожного речення.

Треба вам якісь питання задавати.

Дарко: Ну та, бо як ми будем тебе питатись, то буде якось не то.

Саня: Можеш запитати - як ви познайомились, хлопці?

Розкажіть як вчора відіграли?

Д.: Шикарно.

С.: Єдине, шо було проти нас - це погода. Вона була тепла і всі тусувались на дворі.

Д.: Ми навіть хотіли стати в вікні, обернутись в сторону вулиці і так грати.

Але, місцеві мешканці, мабуть, були б проти.

Д.: Колись в нашого друга день народження був і ми тут влітку грали, то в дев’ятій годині вже підходили люди і питали - ви ше тут довго? А буде якась нормальна музика? Розкажи про АК-47. Минулого тижня.

С.: Навіть не знаю, з чого почати. Мабуть, з того, що я тепер невхідний в Пікасо. Я там виступав і мене тепер туди не пускають. Справа в тому, що ZAVTRA.FM, моїми зусиллями, бореться за хорошу музику у Львові.

T-One: Та, в буквальному сенсі бореться.

С.: О, до речі, може скористатися нагодою і вступити з Пікасо в війну? Інформаційну війну, тіпа. Beef nigga! Wut hood ya represent?

Д.: Тоді тобі ще треба буде взяти інтерв’ю в Пікасо.

Щось не хочеться. Хто сказав, що ми будемо вести чесну війну?

С.: Я коротко. Там в Пікасо люди дуже напиваються і всі заказують Дзідзьо. І якраз тоді грав FUNKflasher, який буде з нами на відкритті клубу Underground. Це пацан, якому тридцять років і в якого є старих синтезаторів, напевно, на кілька десятків тисяч доларів. Старих аналогових синтезаторів. Коли він мені про них розказував, я йому спочатку не вірив - думав, да, да, да, і в мене є дача в Сочі. Але потім я поїхав до нього в студії і він мені то все показав.

І він грає все повністю з вінілу - фанк, диско. В нього є десь тисячу пластінок. І він їх спеціально підбирав для того вечора, спеціально якось одягнувся, в нього атмосфера і все. А тут підходить тіп і каже - чюєш, а Дзідзьо буде? Я починаю цьому тіпу пояснювати - ну дивись, він грає все з пластинок, тут підібраний сет, в тебе ж немає з собою Дзідзьо на пластінці ? А він - то поїдь купи! От така штука, слово за слово і дійшло до фізичного протистояння.

Я от не думав, що в 2014 році ще можуть бути такі діалоги.

С.: Да, це ми цього року в кінці травня десь грали. Одним словом, дійшло до фізичного протистояння. З одної сторони я, з іншої сторони відвідувачі Пікасо.

Т.: А посередині охорона.

С.: А після того як конфлікт заспокоївся, був викликаний наряд охорони з автоматами і було сказано арт-директору, що більше щоб такі погані, нелюдські діджеї у нас не грали. Що це за діджеї, які б’ють відвідувачів? Да. Отак. ZAVTRA.FM - ми б’єм ваших відвідувачів!

А АК-47?

С.: То хай Дарік розкаже.

Д.: Грали минулого тижня. До нас підходила якась київська компанія…

С.: Одесити.

Д.: Або одесити. І кажуть - нам так подобається, тут все так прікольно, прікольна музика…

С.: (цитує) Я наконец-то нашел заведение во Львове с той музикой, которая нужна именно мне! Ради такой музыки просто стоило ехать во Львов. Ми думаєм, ну бляха, отак геррідж-хаус попер чуваків. А він - а вот АК-47 поставишь?

А шо за АК-47?

С., Д., Т.: Русскій реп!

Д.: В нього є дві музики специально для нєво - хаус і АК-47. Він, тіпа, подумав, а вдруг от зараз буде вже просто ідеальне таке поєднання.

С.: Так, давайте вже починаєм інтерв’ю.

Д.: Та вже, мабуть, батарея в диктофоні закінчилася. Чи касєта. До речі, треба сфоткати ось цю картинку. Он там наш стікер. Хто наклеїв, до речі?

С.: Смішки смішками. Але от якщо про ZAVTRA. Суть в тому, що ми кардинально відрізняємося від усього іншого культурного життя Львова і ніяк з ним не пов’язані. Особисто я, взагалі, у Львові не живу. І я не чув, щоб Дарік десь кудась ходив.

Д.: Я більше скажу, от, наприклад, в Пропаганді, коли вона ще була, не на вечірці, на якій я грав, я був лише один раз.

С.: Просто йому було холодно надворі і він зайшов погрітися.

Д.: То було літо.

С.: Тоді в туалет.

Д.: Так а на шо ходити?

С.: Ми вже… Скільки нам вже років?

Д.: Два. Нє, три.

С.: От. І так виходить, що ми завжди кудись еволюціонуємо. Ми спочатку були трохи молодші і нам хотілося чогось такого, що інші ще не розуміють. Це той самий рок-н-рол, якщо в принципі. Це щось нове, чого ще не було. Рок-н-рол, чорна музика, фанк, блюз, потім сінті-поп, в Америці - Детройт-техно, чіказький хаус, потім хіп-хоп в дев’яностих. Ми нічого не придумували, ми просто брали те, чого в цьому місті ще не було. Ця музика вже була, просто про неї ще тут не знали.

І я подумав, що от покажу тобі, ще йому, потім ше комусь і нас стане більше, нам буде про що спілкуватися. Тому і ZAVTRA. Дарік недавно згадував, як ми то все почали - ми сиділи в Стрийському парку і я сказав - давай, ми от будемо грати музику, яку ви будете слухати завтра.

Д.: То я сказав.

С.: Це ти сказав? Ну одним словом, в Стрийськім парку, ми сі стрітили з тобов, і між нами сі зашпортала любов.

Д.: Ми познайомились в контакті.

С.: То я не про тебе. Я в Стрийському парку ввечері ше з різними дівчатами гуляю. Ліричний відступ. Ну от, від локального ми вирішили перенести це все чуть ширше.

Д.: Але між тим моментом, коли ми вирішили щось зробити, і коли ми почали щось робити, пройшов майже рік. Ми хотіли зразу зробити вечірку, але нам не вийшло.

С.: Питання в тому, що ми ніколи разом не тусувалися. Ми з дуже різних сфер. В Даріка були свої хіпстери.

Д.: Це їх вже потім почали так називати.

Т.: Але ти тусувався час від часу.

С.: Ну з тобою, та, ми могли ще на якихось тусах пересікатися, але з Даріком то нє.

А Ті-Вана ти вже давно знаєш?

С.: Да, ми з хіп-хоп часів знаємся. Я колись реп читав. Тільки вверх, по осі, по вертикалі.

Д.: Нічний Львів, машини.

С.: В Ті-Вана вже була своя тусовка - Lemberg family. Вони ше в Ляльці мутили двіжухі. А ше драм-н-бейс, Барабан, всі ті діла. Дарік, ти тоді народився вже?

Д.: Ну якраз народжувався.

С.: Дарік в нас самий малий. Можемо його за сігарєтами посилати. Хоча я не курю і не п’ю вже три роки.

А чому ти так?

С.: Спорт. Але тримаєм лінію про ZAVTRA. Ми вже почали грати на різних івентах - на Віз-арті чи в Музеї Ідей - і вирішили, шо треба теж підводити до нашої музики людей інформаційно. І тоді ми зробили сайт.

Д.: Коли ми перші рази грали джук, як в Музеї Ідей, наприклад, то ніхто не шарив. Тільки один раз люди зарухалися…

С.: Коли почали виходити.

Але вже люди звикли до джуку? Коли я був на одній з ваших останніх вечірок на Фредра, то було багато людей, і всі танцювали.

Д.: Ну на Фредра теж є своя прікольна тусовка. Я фредрівським чувакам якось кажу - такі прікольні люди до вас поприходили. А вони відповідають - та то кожного разу такі. Але, взагалі, на нас, як правило, приходять тільки друзі і знайомі. За деякими рідкісними винятками.

С.: Стоп. Тримаєм лінію. Говорим про сайт. Сайт ми робили взагалі про культуру, не тільки про музику. Музика була на першому плані, але ми ше взяли шмоткі, ше якісь інші явища. От у нас був матеріал, коли бився Кличко. Всі написали про цю подію, але всі дуже однаково.

А ми зробили п’ять картинок, на яких були гарно оформлені, як арт-ворки, висловлювання суперників Кличка перед тим як він їх нокаутував. Ще в нас був такий попсовий матеріал - вибрали найцікавіші твіти Вакарчука і розказали через них цілу історію. І її навіть твітер Вакарчука ретвітнув.

Д.: В нього твітер таке гамно, до речі. Про це обов’язково встав, будь-ласка. Я вже давно хотів про це десь сказати.

С.: Пш-ш-ш-ш. Білий шум.

Д.: Ну в натурі. Фразочка, наприклад - Україна супер. І шістсот п’ятдесят вісім ретвітів. П..ц!

С.: Пш-ш-ш-ш. Нє, ну давай без негативу.

Т.: Тримаєм лінію.

Маленька циганка: Дядю, поможіть!

С.: Ноу, ноу, я піть кофі. Ноу, ноу.

Маленька циганка: Бльо-блюк.

С.: Є, є. Васап. І от, люди почали роздуплятися. Джук, хаус, хіп-хоп. Відповідно, нам з віртуального захотілося перейти у реальне. Тоді якраз Ті-Ван відкрив клуб Пропаганда. Це от такий наш виход із тємноти. Першу двіжуху ZAVTRA ми зробили в Пропаганді.

Т.: А ше була It’s Funky.

Д.: Да, пам’ятаєш…

С.: Але це не була двіжуха іменно як ZAVTRA. І за рік вечірок, за рік симбіозу сайту і двіжух, наші тєми стали дуже успішними. До сих пір люди з Києва, з інших міст говорять, шо… От, наприклад, якщо домовлятися за клуб, мені якось треба було для друзів, то вони казали, що для всіх діджеїв одна розмова, а для нас - зовсім інші гроші. До сих пір.

І десь рік в нас нічого не було. Почалися події в країні і було вже не до вечірок. Тільки локально щось трохи - їздили в Луцьк, наприклад.

І як там було?

Д.: Стрьомно. Промоушину ніякого. Афіші вивісили в середу, а паті вже в п’ятницю. А ше там клуб, по ходу, як півтора Мілленіума. Людей прийшло, як приходило в Пропаганду. Може чуть-чуть менше. А клуб розрахований десь на півтора тисячі. І так вийшло, що тут троє, там десь четверо, хтось один наверху.

А ше ця шикарна історія з поповненнями. Там в той час було дві вечірки. В один день. Приблизно однакові. І та інша вечірка дуже beefилась з нашою. Організатор тої іншої вечірки навіть написав чувакам, які постили нам афіші в інтернеті, шо він їм поповнить мобільний рахунок, якщо вони запостять не наші, а їхні афіші. Оце рівень.

Блін, а чому рахунок, чому так не заплатити?

Д.: Не знаю. Мабуть, тому, що п’ять гривень якось стрьомно дати в руки.

С.: Ше були інші вечірки де-не-де.

Т.: В Тернополі. В Бункермузі.

Д.: В Тернополі було дуже позитивно.

Т.: До того там, на барній стійці ще не танцювали.

С.: Ми в Тернополі були два рази. Перший раз ми їздили на фестиваль Гамселить. ГамселИть. Дуже круто було. Завгосп читає такі сайти як Варіанти?

Д.: Прочитає, якщо ми скажемо, що там про нього написано.

С.: Обов’язково треба написати, що ми передаєм вітання Завгоспу. Він все дуже круто мутить. В Тернополі нічне життя набагато цікавіше ніж у Львові. Там в самому попсовому клубі, на який усі плюються, грає треп.

І от, тепер з’явилася можливість, відкрити щось таке у Львові, яке було б на постійній основі. Пропаганда закрилася. І ми хочемо почати щось нове - освоїти нове приміщення - Underground і пов’язати з ним щось нове в музичному плані. І теж візуально - сам вигляд приміщення зробити ні на що не схожий. Електронній музиці, андерграундній буде надано два дні - четвер і п’ятниця. Четвер - це, звичайно, для нас виклик. Бо у Львові це дуже мертвий день.

Фальстарт перед п’ятницею.

С.: Але ми не будемо заманювати людей безкоштовними шотами. Ми вирішили навпаки робити якісь круті тематичні штуки. Вже домовилися з діджеєм Lawrin’ом за якесь андерграундне, діпове техно, ше якісь такі тєми.

От в Пропаганді нам по четвергам дуже пішли покази - ми якось крутили там британський документальний фільм про перші рейви. Оля Фоменко зробила нам титри, за, що ми їй дуже вдячні. Весь клуб сидів дивився, всі місця були забиті. Коли я встав і уступив місце дівчинці, то знову сісти я вже не зміг. А після фільму ми грали музику того часу, тобто, британський рейв.

В Underground’і ми теж хочемо робити щось таке від А до Я концептуальне. Ми віримо, що за пару місяців, ми зробимо четвер особливим днем. З п’ятницею все зрозуміло. По п’ятницях ми будем грати таку музику, щоб люди прийшли і отримали ентертейнмент. Потанцювали, розважились - але, знову ж таки, під таке, чого тут ще нема.

А що зараз підпадає під таку категорію?

С.: Ну дивись. Ми вже чуть подорослішали. Ми тепер за хаус, диско, техно - танцювальну музику з прямою бочкою. От вчора ми говорили з одним другом Ті-Вана про хаус. І він сказав, що поняття актуальності - для кожного своє. Але я йому заперечив. Хаус - це вже сформований музичний стиль, пласт культури. Йому вже тридцять років. Так само і хіп-хоп.

Всі розуміють, що Flo Rida, Pitbull то прийшло і пішло. Чи Nicki Minaj - вона мине, а от Nas вже нікуда не дінеться. Всьо. Хіп-хоп - це він, це вже застовблено. А Nicki Minaj чи Flo Rida це - мода. Так само і з хаусом. Там є певна стилістика музики, яка вже нікуди не дінеться. David Guetta теж прийшов і піде.

А ми хочемо грати таку музику, яку можна назвати таймлесс. Але, це можуть бути і нові музиканти. Головне, щоб звучало тру. 

Наприклад, кросівки Пума, як в Даріка, завжди будуть в тренді. А от цього сезону було модно носити пластмасові тапки з білими носками. Серйозно! Такі тапки, як пацани на районі ходять. Це був самий головний свеговий тренд. Це прийшло з Америки і Європи. Розумієш, це мода. Так можна вдягнутися, але все-одно це виглядає чуть-чуть нєлєпо. Ти не будеш мати свого обличчя, ти будеш трохи виглядати клоуном.

Ок. Що буде в інші дні крім четверга-п’ятниці?

Т.: В суботу буде більш ламана музика. Плюс живі виступи.

Д.: Лайви і драм-н-бейс.

Т.: Хотілося б більше авторських проектів. Рок, фанк.

С.: Зроби накінець концерт Один в каное.

Т.: Можна. Ще в листопаді буде Запаска. Будем старатися більше чогось такого плану.

С.: Хатнєграння прікольно було б. Це ті тіпи, шо на Фредра підтусовуються. Взагалі, круто. Я би пішов на їхній лайв.

Т.: А ті всі львівські кавер-групи вже трохи дістали. Вони катаються по Львову і всі їхній репертуар вже знають. ЦІкаво щось більш авторське. Тому, є бажання співпрацювати з клубом Коза в Тернополі, бо вони досить часто привозять такі гурти і можна було б їх на два міста запрошувати. Ну, це поки плани.  

А в інші дні?

С.: Ви можете смачно поїсти і випити пива в Люфті.

Т.: В інші дні можуть бути теж якісь концерти, які не вдасться зробити в суботу. Запаска, наприклад, буде в середу. Для понеділка ще теж можна буде вибрати якусь тематику.

С.: От джук, по його ієрархії, можна дати на понеділок.

Д.: А реп - на неділю.

Т.: В неділю сальса, вже забито. Сальса-рейви.

Саня, а чого ти реп закинув?

С.: Я вже виріс.

Д.: Зі шмоток.

С.: Нє, ті шмотки на мене, мабуть, все життя будуть завеликі. Коли я був молодший я то все ідеалізував і думав, що все, що вони в своїх треках розказують, то так вони і живуть. А більшість реперів - піздюхи. А я з Золочіва і ми з піздюхами не тусумся. Є, звичайно, пацани, які відповідають за свої слова. Я їх слухаю.

А є в Україні нормальний хіп-хоп?

С.: Є. От скоро у Львові буде дуже крутий фестиваль хіп-хоповий, ПідБітФест, з дуже крутим лайн-апом. Місто 44, PVNCH. Знаєш PVNCH, Дарік?

Д.: Да, вони ах..нні.

С.: Вони мутять такий український хіп-хоп, який і має звучати в 2014 році. Плюс в них йде симбіоз з українською актуальною маркою одягу Bandit. Вони пацанячі, вони то, ким вони є в треках.

Окей, повертаємось до нас. Ми, як ZAVTRA, теж стараємося брати культуру широко. Для нас важлива не тільки музика, а й шмоткі. Деколи, то, що ти вдягнеш, не менш важливо, ніж то, що ти зіграєш. От Дарік завжди слідкує за українськими брендами.

А зараз, Дарко, на тобі теж брендова футболочка?

Д.: Так.

Який це бренд?

Д.: Ксю (X’U). Ксенія Шнайдер.

С.: Знаєш, той светр з тризубом, в якому Дорн в кліпі появився? Дарко ше перед Дорном такий тризуб носив. О, мені дзвонять. Ми коли там вже мали бути? На першу? Нам вже треба йти.