Орест Шейка: Молоді важко прорватись у владу

Оресте, як Ви охарактеризуєте зміни, які сьогодні відбуваються в Україні?

Як дуже складний і неоднозначний процес. Більшість з тих, хто є зараз при владі, не хочуть реальних змін та розвитку, а лише імітують їх.

Гарібальді свого часу зауважив, що коли бандитам стає 60 років, їм треба починати думати про державу, тому що прийдуть нові бандити, які заберуть в них все, що вони мають.

Мені це нагадує нашу ситуацію. Відчувається сильний опір, старі корупціонери не втратили надії на повернення, багато з них вдало мімікрують і сподіваються ще довго триматись при владі.

Самодостатній молоді, попри всі зміни, важко прорватись у владу.

Чому? Адже революція відкрила соціальні ліфти для молодих та обдарованих.

Формально так, а от реально політика в Україні була і залишається досить дорогою справою, займатись якою можуть дозволити собі далеко не всі. Молоді люди, як правило, не мають фінансового ресурсу, відповідно, й жодного шансу на перемогу.

В Україні до цього часу діяльність політичних партій залишається непрозорою. І це треба змінювати. Бо довіра до них постійно падає.

Маю надію, що покращать ситуацію зміни до закону про вибори, які передбачають проведення виборів за пропорційною системою на основі відкритих списків.

Підприємницькою діяльністю молодим також непросто займатись.

Згадав один випадок. Молода сім’я мала візок і продавала морозиво у Львові. Проте раптом міськрада скасувала дозвіл. А вони взяли кредит 8 тисяч доларів під заставу квартири. Не добившись справедливості у Львові, молоді люди поїхали в посольство США, розповіли свою історію і попросили візу.

Американське посольство уважно розглянуло справу і дало візу на 10 років, одразу. Продавши квартиру, сім’я з малолітньою дитиною віддала 8 тисяч доларів кредиту і попрощались з Україною.

У Тунісі людина з вищою освітою на візочку продавала апельсини, їй влада також вирішили заборонити це робити, він спалив себе. З цього почалась Жасминова революція 2010 року.

Розумієте, це все працездатні, дієві люди, готові приймати рішення. Але вони виявились не потрібними Батьківщині. Щоб змінити це, щоб політика повернулась до інтересів громадян, і відбувся Майдан.

Ви, як депутат і політик, приймали безпосередню участь у тих подіях?

Історія мого персонального протистояння з режимом Януковича почалась в грудні 2012 року, після реалізації важливих всеукраїнських проектів, зокрема на території Криму, та в Севастополі.

Тоді мене, як депутата облради, спробували звинуватити у махінаціях з бюджетними грошима. Дійшло до того, що за мною тоді влаштували стеження, прослуховували телефони, СБУ, прокуратура, слідчі відділи управління внутрішніх справ проводили перевірки, збирали додатковий компромат.

До усіх цих дій був причетний особисто тодішній народний депутат від Криму Вадим Колесніченко.  

І чим ця історія закінчилась?

Нічого не змогли довести, бо в моїх діях не було жодних ознак корупції чи інших порушень. Звинувачення були надумані, з метою дискредитації "Програми розвитку української мови, культури та історичної свідомості на території Львівської області".

Однак ця історія коштувала мені купи нервів.

Це вплинуло на те, що Ви не стали заступником голови облради?

Це було однією з причин у кінці 2012 року. Іншою вже в червні 2014 році стала моя відмова вступити до партії ВО "Батьківщина", як це зробили інші депутати від партії "Фронт змін".

Фракція в 2014 році розпалась, але на той момент я вже остаточно зробив свій вибір на користь Блоку Петра Порошенка.

Чому, якщо не секрет?

Президент Порошенко сьогодні виглядає більш переконливо, ніж прем'єр-міністр чи будь-який інший лідер коаліції. Важливо об'єднати країну навколо саме цієї стабільної фігури.

І якщо щось не виходить, то хочеться підставити плече і допомогти, щоб на цей раз в нас, українців, все вийшло.

Цього разу ми не маємо права помилитись і мусимо довести зміни до завершення.

Ви допомагаєте Фонду Порошенка шукати могилу короля Данила?  

Намагаюсь допомагати, але це ніяк не пов'язано з партійною чи депутатською роботою.

Ще в березні 2013 року Марина Порошенко від імені Фонду Петра Порошенка підписала угоду щодо фінансування спільної експедиції з пошуку фундаментів церкви та крипти у Холмі, де можуть бути знайдені останки короля Данила.

З польського боку в цьому проекті бере участь Інститут археології Польщі на чолі з професором Анджеєм Букою. Групу дослідників від української сторони координує професор Микола Бевз.

Ніхто не знає чи вдасться знайти останки короля, але зараз вже віднайдено частки фундаменту церкви 13 сторіччя. Цього року розкопи продовжаться.

Навіть якщо і не вдасться досягнути їхньої головної мети, вченим вдалось зібрати і віднайти багато інших унікальних свідчень історії. Минулого року у Львові відбулась наукова конференція, на якій вони були представлені.

Важливо також, що цей проект привернув увагу українських істориків до постаті короля Данила, до усвідомлення обставин того, чому і як він зробив цей знаковий у всіх відношеннях європейських вибір для України. Проте деталі краще розпитати в професора Бевза.

Бо я і мої друзі більше допомагаємо у вирішенні організаційних питань реалізації цього проекту.

У Вас є інші проекти з польськими партнерами?

Я ініціюю у програмі транскордонного співробітництва проект знищення борщівника Сосновського на території Західної України та Східної Польщі. Бо, насправді, це серйозна міжнародна екологічна проблема, за вирішення якої необхідно братись негайно і спільними силами.

Львівська облрада виділяє щороку незначні кошти, які однак ніяк не використовуються на ліквідацію проблеми. Бо зрізання борщівника до того ж після того, як він зацвів, аж ніяк не сприяє зменшенню території його розповсюдження. Однак наразі цей проект ще знаходиться на переговорній стадії.

Важливий є, зокрема, досвід Естонії. У цій країні вдалось добитись значних успіхів у боротьбі з цією небезпечною для життя людей і тварин рослиною.

А у нас навіть не ведеться моніторинг і нема точної інформації щодо площі плантацій борщівника, нема спеціальних засобів захисту, навчених людей, які б проводили знищення плантацій борщівника ще до цвітіння.

Ви, як депутат, є членом комісії з питань культури, а тут – зацікавлення екологічною тематикою?

За освітою я інженер, багато років займався організацією виробництва, як депутат зосереджую увагу на тих напрямках, які вважаю першочерговими. Триває проект "Історія, яка нас об'єднує".

Минулого року вдалось організувати конкурс студентських робіт з історії під патронатом Львівської ОДА і облради. Стипендії для учасників конкурсу профінансовані коштом обласного бюджету.

Але ж в пресі була інформація про те, що студенти отримали премії, а не стипендії?

Проблема в тому, що при бюджетному фінансуванні є певні вимоги до термінів. Тому в розпорядженні голови Львівської ОДА йдеться про призначення премій.

Зараз студенти під керівництвом відомих істориків працюють до кінця липня над своїми дослідженнями, результати яких обов’язково будуть представлені публічно, а кращі – опубліковані на сайті "Історична правда".

Тема історичних подій, складних сторінок історії, розуміння яких об’єднує українців різних регіонів, є сьогодні вкрай важливою. Ідея проекту полягає також в тому, щоб згуртувати молодих дослідників з рідних регіонів в роботі над її розкриттям.

Проект "Історія, яка нас об'єднує" придуманий не мною, і не у Львові. Йому в 2010-2012 роках передував проект "Україна, в якій я хочу жити", в рамках якого діти з усієї України малювали картини, і писали літературні твори про те, якою вони бачать свою Батьківщину.  

Тоді відбулися виставки у Львові, Кривому Розі, Запоріжжі, Севастополі та Сімферополі. Робота над цим проектом подарувала мені  багато незабутніх зустрічей і знайомств, позитивних емоцій і вражень, а також фактів, які сьогодні, після окупації Криму, сприймаються зовсім по-іншому.

Наприклад, саме тоді, я дізнався про те, що у роки Другої світової війни 30% захисників Севастополя були вихідцями із західноукраїнських земель, а також про історію військовополонених – факти, які радянська історична наука замовчувала.

Тож саме в Севастопольській бухті, колишні українські військові моряки запропонували мені: "Давай сделаем проект "История, которая нас обьединяет"".

Обдаровані діти із Севастополя та інших міст України відвідали Львів на День Незалежності 24 серпня 2011 року, для участі у презентації проекту “Україна, в якій я хочу жити” у Львівському палаці мистецтв.  

А у Севастополі ми роздали 1000 хлібних колосків в пам’ять про українців, загиблих в роки Голодомору. На них було написано: "Согрей этот колосочек своей ладонью. Вспомни, что когда-то он мог сохранить жизнь". І в цій акції приймали участь православні священики.  

Моя знайома Марина, яка і зараз мешкає у Севастополі, розповідала, що всі колоски були роздані, на столі залишилося лише декілька, зв’язаних стрічкою. Раптом підійшла старенька бабуся і попросила: "Деточка, дай колосочек, что бы вспомнить".

Якою є Ваша позиція, як депутата, у питанні підпорядкування установ культури управлінню комунального майна Львівської облради?

Вважаю, що керівництво облради невиправдано з цим поспішило. Варто було дочекатись реформ, адміністративно-територіальної та й тих, що відбуваються по лінії Мінкульту.

Бажання відібрати повноваження у держадміністрації в питанні управління установами, що є в комунальній власності громади області, могло бути політично виправданим в ситуації, коли керівництво і депутати облради перебували в опозиції до Януковича.

Зараз державна влада не створює загрози розвитку установ культури на Львівщині. До того ж в облраді не працюють фахівці на професійній основі, які можуть приймати кваліфіковані рішення в цій сфері.

Сподіваюсь, що депутати все ж таки скасують своє попереднє рішення і знімуть непотрібну напругу у стосунках з діячами культури.

Громадськість Львова розпочала рух за збереження кінотеатру Львів, який також є власністю області. Чи готові Ви його підтримати, як депутат?  

Я би почав цей процес з організації і проведення конкурсу ідей щодо того, як нам зберегти приміщення кінотеатру "Львів". Облрада може виступити його організаторам.

Бо кіноархів це важливо, але завузько. Треба розуміти чим наповнити діяльність всієї установи, які функції вона буде виконуватиме. Напевне, не буде правильно перетворити "Львів" лише на місце, де зберігатимуться оцифровані кінофонди та демонструються архівні кінострічки.  

Адже "Львів" може виконувати функцію кіно-концертного чи конференц-залу, використовуватися для інших, зокрема молодіжних проектів.