Володимир Кульчицький: Це Радянський Союз під синьо-жовтими прапорами

Маючи на руках всі необхідні дозвільні документи, у травні минулого року підприємець Володимир Кульчицький запланував будівництво на орендованій ділянці за адресою: м. Львів, просп. Червоної Калини, 109.

Однак паркан навколо будівельного майданчика було зруйновано.

Мешканців, налаштованих проти планів "зруйнувати сквер, перегородити дорогу до школи, розширити кафе і заступити сонце", підтримала райдержадміністрація.

Під тиском вулиці чиновники і депутати скасували свої попередні рішення про дозвіл на будівництво, почалася судова тяганина.

У Вас конфлікт із мешканцями чи з райдержадміністрацією? Розкажіть детальніше.

На перший погляд може здатися, що з мешканцями. Я й сам спочатку так думав. Однак потім я зауважив, що ті 5-7 осіб, які каламутять воду в моїй ситуації, є доволі активними і в інших конфліктах.

Окрім того, вони надзвичайно легко знаходять спільну мову з чиновниками та місцевими депутатами.

Коли я обгородив будівельний майданчик, я, чесно кажучи, підозрював, що хтось може бути незадоволений. Все ж таки, останнім часом жодна будова у Львові без конфліктів не обходиться. Але коли екзальтований натовп зносить паркан з формулюванням "ми хочемо, щоб тут був сквер", це вже поза межами мого розуміння.

Я досі думав, що для того, щоб жити біля парку, треба купити житло біля парку. Виявляється, можна купити житло біля кінцевої зупинки автобусів, коло базару, а потім вимагати від підприємців забиратися геть, бо "будова псує краєвид".

Прошу Вас вдуматися – "будова псує краєвид, ми хочемо щоб тут був парк", тому комусь іншому треба запити холодною водою всі витрачені час і гроші і подарувати документи на оренду землі "ініціативній групі"? Це ж абсурд.

Це ж місто, в місті будинки високі, стоять щільно один до одного. Всі не можуть насолоджуватися світанками і заходами сонця, жити на Санта-Барбарі і постійно перебувати в гармонії з природою. Як на мене, це очевидні речі.

Що Ви планували там будувати?

Я вже кілька років орендую ділянку, на якій заплановане будівництво. Плачу орендну плату.

Ширина проектованої споруди – 9 метрів 40 сантиметрів. Призначення проектованої будівлі – не кафе і не заклад відпочинку, а продуктовий магазин і центр дитячого дозвілля.

Будівництво не суперечить чинним вимогам містобудування, не перекриває доступ до вже існуючих споруд і не закриває сонце ані мешканцям сусіднього будинку, ані школі. На орендованій мною площі немає і не було жодних дерев чи кущів, тому мені нічого зрізати.

Як компенсацію за ті незручності, які об’єктивно створює будь-яка будова чи ремонт, я запропонував мешканцям виділити 1 млн. гривень на облаштування прилеглої території та будівництво неподалік дитячого майданчика.

У самому торговому центрі, на першому поверсі, запроектовано безкоштовні громадські туалети та кімната матері і дитини.

Але, на жаль, під час обговорення проектів благоустрою мікрорайону за участю працівників Сихівської райдержадміністрації мої пропозиції (як і пропозиції інших підприємців) демонстративно та систематично ігноруються. Добре, що міська влада виділяє кошти з бюджету розвитку міста на сквер.

Але, на мою думку, якщо є пропозиція від місцевого бізнесу, яка економить для міста 1 млн. гривень, вона заслуговує на те, щоб бути почутою.

Не варто забувати також і про інвестиційний внесок з мого боку (а це ще 340 000 гривень), а також про роботу для десятків людей, про відрахування до бюджету.

Ви пропонуєте вкласти мільйон гривень в благоустрій території, Вас ігнорують, натомість облаштовують сквер на цьому ж місці коштом бюджету розвитку?

Не на цьому ж місці. Ділянка, яку я орендую, є сусідньою до площі, виділеної під сквер. От на неї і виділено гроші в цьогорічному бюджеті розвитку.

Мою ж пропозицію як спонсора просто "не почули".

Чому, на Вашу думку, так відбувається?

По-перше, на Санта-Барбарі передбачено кінцеву зупинку трамваю, і нікому до того непотрібна територія (на якій навіть траву не було кому косити) стала всім цікавою. У процесі – ліквідація базару.

Так виглядає, що на цю ділянку вже хтось "кинув оком", бо інакше пояснити синхронність дій так званої "громади", чиновників і окремих засобів масової інформації неможливо.

По-друге, скоро вибори. І дехто вже взяв низький старт. Ці "активісти" вже сплять і бачать себе депутатами міської ради. Це ж просто впало з неба таке щастя – нічого не треба робити, зібрав людей, розказав казку про "парк" – і депутат. Гроші ж з бюджету, фактично нічийні.

Крім того, можна і в довірливих громадян зібрати пару гривень "на благоустрій". У той час, як я пропоную провести благоустрій своїм коштом, коштом інвестора. Тобто так звані "активісти" ще й загітували довірливих людей профінансувати свою передвиборчу, фактично, кампанію і кампанію проти мене для привласнення моєї земельної ділянки.

Уявіть, що потім комусь захочеться зробити на автостоянці лавочки для пенсіонерів (бо машини – зло, а пенсіонери – добро), далі – тенісні корти замість магазину.

Це все гарно звучить, але є два нюанси: хтось же має працювати і платити податки, в нас, до речі, війна триває. А по друге, так можна і до розкуркулення докричатись.

Давайте тоді готуватися, що прийде якась чергова ініціативна група і буде Вам особисто в квартиру розселяти в обов’язковому порядку якихось тільки їй близьких людей. Це ж Радянський Союз під синьо-жовтими прапорами.

Бо вони "громада" і їх "не спитали". Підприємці теж громада, і ті, хто в них працює за наймом – теж громада. І я і Ви – теж громада. І нема когось такого, кого треба "питати", щоб здійснювати підприємницьку діяльність. Є процедура. Я плачу податки і дотримуюсь законів. Цього має бути досить, а не ходити на місцеві мітинги переконувати тих, кого переконати неможливо.

Те, що зараз намагаються зробити махновщину, це все нагадує ДНР, тільки під нашими прапорами. Нічого доброго з цього не буде.

Навіщо нам тоді міська рада, Держархбуднагляд, прокуратура, навіщо нам держава, зрештою, якщо може вийти 10 осіб і перекреслити всі попередні рішення всіх згаданих державних органів?

Ви говорите про "синхронність дій" влади та мешканців.

Влади і так званих активістів. Я б не говорив про цих людей як про представників всіх мешканців, бо більшість мешканців все ж таки адекватні люди.

Судіть самі: перед знесенням паркану в людей зібрали підписи, бо "будова перекриє всю площу, не буде сонця, Садовий нас підтримає". Далі – знесення паркану, штовханина, міліція нікого не бачила і порушень не помітила.

Вночі встановили (ні дозволу виконкому, ні благословення єпархії їм було непотрібно) фігуру Матері Божої, яку потім хтось освятив.

З’явилися якісь люди в камуфляжах, які "воюють" за клумбу. Все це, зауважте, на сусідній ділянці. На тій, яку я орендую, і на яку виготовлені документи по будівництву, ніяких дій після знесення паркану не було.

Тим часом чиновники райдержадміністрації, "не помічаючи" дій так званих активістів, призупиняють дозвіл на проведення мною будівельних робіт. І на всі пропозиції до діалогу з мого боку відповідають відмовою.

Можна подумати, що на Сихові все цвіте і пахне, а обгороджений дитячий майданчик, де не страшно вийти з дитиною, щоб не вляпатися в собачі фекалії, зовсім не потрібний. Як і зайвий мільйон гривень на благоустрій.

Маневри чиновників в стилі "дозвіл дам, дозвіл заберу" – це взагалі не лізе ні в які ворота. Про які інвестиції, які робочі місця і який бізнес ми можемо говорити, якщо спочатку землю дають, документи виготовляють, а потім своє ж рішення і скасовують?

Бо "громада" проти. А ті, хто створює робочі місця, наповнює бюджет, вони що – не громада? І що робити далі підприємцю, в якого злетіло 5 років підготовки документів і величезний "мінус" по коштах.

Тобто можна сказати, що Вас банально "кидають", використовуючи настрої жителів сусіднього будинку?

Я б розділив це питання на два, а може і на три блоки.

По-перше, є звичайні мешканці, які були реально обурені. Але вони вже зрозуміли, що казки про те, що після початку будівництва до школи не зможе під’їхати пожежна машина, а школярі не бачитимуть сонячного світла, це просто казки.

Всі вже ясно, що пішохідна зона залишається, будівля вузька, повторює контур паралельного їй магазину будматеріалів. Сонця достатньо, відступи дотримано.

Передбачено благоустрій: лавки, пандуси, навіть кімната матері і дитини в приміщенні. Якщо б не було дотримано всіх вимог, забудовник би не отримав дозволу на будівництво. Це ж не одна якась інстанція контролює, їх же "легіон".

По-друге, є так звані "активісти". У них чудові стосунки з чиновниками, вони керували руйнуванням паркану, підбурювали натовп. Їхні дії в очах влади завжди законні і благородні: чи то використання фігури Матері Божої як способу "застовпити" територію, чи то вимога виділити чималеньку суму на заміну бруківки (без попередніх розрахунків і проекту, просто "на око").

На їхню вимогу виконком Львівської міської ради вирішує анулювати містобудівні умови і обмеження. Просто чудеса демократії!

Є ще такий цікавий персонаж – депутат ЛМР від "Свободи" Іван Лещишин. Він не взяв на себе труду поцікавитися суттю справи, а просто вирішив "очолити протест", заявивши, що будова "незаконна".

Таким чином, напевно, вирішив компенсувати ефектною телевізійною картинкою ті довгі роки бездіяльності, які характеризують його каденцію в міській раді. Іронія долі полягає в тому, що його так само використали.

І по-третє, є чиновники. Вони ж роками звикли в ручному режимі керувати ресурсами міста, в тому числі і землею. Спочатку райдержадміністрація погоджує будівництво, потім призупиняє своє рішення, чого в принципі не передбачено в чинному законодавстві. При цьому поспіх, з яким вони взялися відміняти свої попередні рішення, просто вражає.

Яка зараз ситуація?

Моя справа в суді. Якщо б ми жили в правовій державі, тут і говорити було б нічого. Але в місті, де прокурори кожного року отримують житло в новобудовах, а для суддів виділяють окрему ділянку під багатоповерхівку, може бути по-різному.

Що ж стосується активності на сусідній ділянці, то в "молодих політиків" все прекрасно.

Передбачено 700 тисяч гривень з бюджету розвитку на "реконструкцію скверу", якого ще нема. І земля не виведена в натуру. І проекту нема. Та й виділили кошти, коли не було навіть ескізу.

Як вони вирахували таку круглу суму в 700 000 гривень, для мене загадка. І це лише для старту, наступного року мали б ще додати, бо це лише проект (теж кругло – 200 000) і бруківка.

І нікого це не обурює, не стоять плакальниці з плакатами і вимогами "віддати на АТО". Всі щасливі.

Якщо у Вас конфлікт за землю, то така ж ситуація мала б бути і з іншими підприємцями в цьому районі?

Тут теж цікава історія. Не так давно ми з колегами навіть пікетували сесію міської ради, адже депутати з подачі чиновників вирішили ощасливити нас рішенням про "облаштування благоустрою, з подальшим демонтажем тимчасових споруд", а декого просто виключити зі схеми розміщення МАФів, або відмовлялися продовжувати договори оренди.

Всі погоджуються, що район виглядає неохайно. Так само всім зрозуміло, що коли договір оренди діє один рік, ніхто своїм коштом тротуар латати не буде. Тим більше, що гроші на це збирає влада з тих таки підприємців, яким потім дорікає, що тротуар біля кіоску занедбаний.

Разом з тим, замість домовитися з бізнесом про благоустрій, чиновники (вони в таких випадках говорять про себе "місто") вирішують зігнати всіх з цієї площі і провести якісь "облаштування".

Знову ж таки без проекту, без бюджету. Наразі угоди продовжили, але знову ж таки на рік, тобто далі всі в підвішеному стані, готові до оборони.

Що стосується базару, то рішення про колію поміж лотками – це ж театр абсурду. Може, їм теж варто поставити щось на релігійну тему (хрест або фігуру) впоперек проектованої трамвайної колії?

Тобто, загалом в цій частині Сихова у бізнесі все "стабільно" – ніхто не знає, що буде завтра. Дадуть працювати чи не дадуть, це залежить від волі чиновника.

Взагалі-то, було б добре, якби хтось достатньо впливовий поцікавився у міської влади, як має виглядати Сихівський район в кінці тої всієї коломийки з трамваєм? Чи є загальний план? Чи це все і надалі буде в ручному режимі, коли "цьому дам, а цьому не дам"?