Соня Делоне – авангард з українським корінням

Завдяки Казимиру Малевичу чи Давиду Бурлюку європейський авангард початку минулого століття корениться також у кольоровому світі традиційного українського села.

Зв'язок між авангардним абстракціонізмом та народною українською культурою підтверджується і менш відомими у нас іменами.

Наприклад, творчістю Соні Делоне, ретроспективна виставка якої цього літа експонувалася у лондонській галереї Тейт Модерн.

Майже усе своє життя (1885 – 1979) мисткиня прожила у Франції. Тут її творчість знають і цінують.

У 1964 році Соня Делоне стала першою жінкою-художницею, яка удостоїлась персональної виставки у Луврі. У 1975 році авангардистку нагороджують орденом Почесного легіону. А її робота під назвою "Сонечко" потрапила на ювілейну франко-англійську марку, випущену в річницю підписання угоди "Антанти".

Експозиція у Тейт Модерн стала першою великою виставкою Делоне поза межами Франції. І, як підкреслюють британські критики, саме ретроспективою Соні Делоне іменита лондонська галерея починає відновлювати історичну справедливість у стосунку до недооцінених жінок-мисткинь, які раніше перебували у тіні своїх колег-чоловіків.

Для українців постать Делоне потребує подвійного відкриття – також як колишня співвітчизниця. Хоча в Україні художниця прожила лише 5 чи 7 років, її дитячі спогади про український колорит, безумовно, стали основою її подальшого професійного формування.

Справжнє ім'я мисткині – Сара Штерн. Точне місце її народження довгий час вказувалося основними біографами не зовсім вірно і з'ясувалося лише завдяки спеціальному розслідуванню одеського журналіста.

У цьому була винна сама Соня Делоне, яка у своїй автобіографії "Ми йдемо за сонцем" вказує, що її батько працював на фабриці у Градзіску (Gradzihsk). Разом з тим, як свою батьківщину вона постійно згадувала Одесу. Ретельні біографи та дослідники виявили на карті України лише один населений пункт, який можна було б ототожнити із цим Градзіском – містечко Градизьк на Полтавщині.

Дуже часто, у біографічних статтях, присвячених Делоне її місце народження компромісно і географічно невірно позначається як "Градизьк біля Одеси".

Усі крапки над "і" у цій історії вдалося розставити лише одеситу Євгенію Деменоку. У 2010 році у часописі Art Ukraine вийшла його стаття, у якій нарешті подаються тверді факти.

Євгеній Деменок у своєму розслідуванні йде слідами львівського мистецтвознавця Олександра Ноги та його колеги Ірини Кодлубай, які у книзі "Соня Делоне повертається в Україну через Львів" наводять документи з архіву відомого знавця українського футуризму Дмитра Горбачова – оголошення з французької газети 1908 року про весілля Соні та німецького арт-дилера Вільгельма Уде, в якому як рідне місто мисткині згадується Одеса; а також нотаріальна виписка з архіву у Санкт-Петербурзі, де аналогічно вказується, що Сара Штерн народилася 1 листопада 1885 року в Одесі.

Євгеній Деменок пішов ще далі і знайшов копію сторінки із книги записів одеського равинату від 1 листопада 1885 року, де ім’я Сари Штерн згадується у графі "Про народжених".

Таким чином, будь-які сумніви щодо місця народження Соні Делоне відпадають. На думку Деменока, загадковий Gradzihsk може бути перекрученим російським словом "городишко".

Так чи інакше, як згадує Соня, її батько єврей Елія Штерн був дрібним заводським менеджером. У віці 5-7 років майбутня авангардистка переїжджає у Петербург і починає жити у родині свого дядька Генріха Терка.

Коли Сарі, в якій вже прокинувся талант художниці,  виповнюється 20 років, вона їде у Париж, аби зануритися у творче життя тодішньої мистецької столиці Європи. Мисткиня бере собі псевдонім Соня Терк і примикає до руху кубістів. Вже в 1910 році Соня виходить заміж за відомого художника Робера Делоне, який поділяє її авангардні ідеї.

Одна з перших значних робіт Соні – полотно "Оголена Жовта", створене у 1908 році, показує сміливий та колоритний почерк мисткині:

Втім, у історію художнього авангарду Соня Делоне увійшла насамперед як видатна майстриня декоративного мистецького напряму ар-деко.

Згідно із спогадами Соні, після народження дитини у 1911 році вона довгий час нудилася вдома. І якось, спробувавши створити клаптикову ковдру для сина, вона зрозуміла, що вправляння з шитвом та текстилем теж може набути цілком захопливих та авангардних форм. Художниця почала шити собі вигадливі клаптикові сукні, в яких з'являлася на богемних балах, і займатися експериментами з тканинним колажем, багато в чому випередивши подібні пошуки Пабло Пікассо та Жоржа Брака.

А після того як внаслідок революційних перетворень у Російській імперії її дядько позбувся свого маєтку, Соня Делоне була змушена шукати заробітку і зрештою зайнялася дизайном одягу професійно.

Тканинні візерунки та дизайнерські сукні від Соні Делоне були досить популярними і в Європі, і в Штатах. Її клієнтками ставали такі голівудські зірки як Глорія Свонсон чи Ненсі Канерд. А згодом її творчість надихала і творчість модних лейблів Yves Saint Laurent чи Missoni, як зізнавалися самі засновники.

Модна спадщина Соні Делоне залишається актуальною і зараз, не в останню чергу завдяки одній з її віддалених родичок – Аллі Маломан, яка є художнім керівником дому моди Sonia Delaunay і всіляко популяризує дизайн та візерунки авангардистки.

У своїх спогадах Соня Делоне часто зізнавалась, що її любов до яскравих кольорів корениться у спогадах з дитинства, зокрема з образів українського сільського весілля.

В одному з ескізів Соні неможливо не впізнати традиційний жіночий стрій:

Або народну вишивку: 

Втім, українські витоки творчості Соні Делоне ще потребують докладного вивчення. Як і  взагалі, тема впливу українських мотивів на розвиток кубізму і авангардизму.

фото: larobedemesrves.blogspot.com, hellocotton, le-beau-vice.blogspot.com, thennow.tumblr.com, The Telegraph, Tate