Крапаль Укропу

Шлейф карикатурності почав підступно переслідувати партію Укроп ще задовго до створення її флори та фауни.

Ще на початку слова до Укропу приліпився реп'яхом нео-шароварний колектив Гайдамаки зі своїм кліпом "Укроп", цим класичним прикладом вкраїнської зомбі-вишиватності, безглуздим та безпощадним у своїй бездарній красі.

Це вже потім були інші карикатурні проблеми Укропу: з авторством шеврону, з гречкою у Чернігові, з капслоком у назві, з Батенком та Парасюком у партійних рядах.

Довгоочікувана презентація молодої команди Коломойського з Дніпропетровська у Львові постійно переслідується колишніми свободівцями у лавах Укропу, які серцем несприйняли нові порядки у політиці партії Тягнибока.

Новим обличчям на львівській презентації Укропу може засвітитися хіба що її обласний (регіональний) лідер Ігор Телішевський. У нього посмішка плюшевого ведмежатка на колінах у дівчинки, і якщо Вася Молдован – іграшкова такса, той Телішевський – милий, закоханий, але непереконливий.

Мирослав Мельник з Пустомит багато говорить про унікальність дніпропетровської команди Коломойського і цьому ракурсі стає укропною атвєткою сєпарському Стасу Барєцкому, який колись так безсмертно засвітився у безсмертній пісні СБПЧ Оркестру "Доктор Хаус", а тепер рве зубами імпортні банки з пивом.

Укропний нардеп Віталій Купрій куряви не здіймає і дихає парламентським авторитетом, ніби він борзий капрал Зозуля.

У такому ракурсі він схожий на Рея Донована, але попри парламентський авторитет немає у ньому харизми і бруталу Лева Шрайбера. Навіть коли Лев Шрайбер смішний і з пейсами – він харизматичний (Fading Gigolo), навіть коли Лев Шрайбер смішний чеченець – він брутальний (Clear History).

Лев Шрайбер вже знімав колись поетичне кіно про Україну і ось вже знову є нагода завітати не до Чехії (де чомусь знимкувалися волинські краєвиди), а до благословенної Дніпропетровщини та її героїчних жидобандерівців.

Але й без харизми та бруталу Рея Донована укропівець Купрій відразу бере бика за роги, тобто лізе на рожен до того однотурового (як полюбляють писати жіночки бальзаківського віку).

Він урочисто проголошує Укроп опозиційної партією, опозиційною до некомпетентного Порошенка, який домовився з Путіним та очолив корупцію (замість того, щоб з нею боротися). Купрій вірить Фірташу та бачить інструкції з Кремля, але уклінно просить не ставити укропних опозиціонерів поруч зі зрадниками з Опозиційного блоку (яких треба вигнати з парламенту).

Купрій ставить діагнози та залітає у вищі матерії, де називає Укроп колективним українським розумом, але чомусь не згадує про філософію українського серця.

У цій веселій компанії з Батенком та Парасюком колишні свободівці поки що схожі на бідних родичів-сиріток.

Під час альпійського переходу від абстрактної Свободи під парасольку до конкретного (у своєму ареалі розпосюдження) Укропу, деякі з втікачів від Свободи навіть не посіяли на манівцях колишніх навичок та звичаїв.

Так міміка керівника депутатської групи “Укроп” у Львівській міській раді Івана Гринди – це ж клондайк, ельдорадо.

Міміка Гринди – це знахідка для шпигуна, і тому він більш фотогенічний коли мовчить, аніж коли говорить.

Губи Гринди живуть своїм окремішним, приватним життям. Вони крутять Гриндою, як циган сонцем.

Якби їм дати точку опори, то б вони взяли і підняли б Гринду догори ногами не тільки під прямим кутом, але й підняли і поставили його під дещо гострим.

Губи Гринди, його вуста – це якийсь фольклорний круть-верть, тобто рок-н-рол українською, його місцева назва ще за століття і століття до його (рок-н-ролу) офіційного об'явлення чесному народові. Губи Гринди – це стегна Елвіса (нехай йому буде добре).

Міміка Гринди – це міміка живої людини, можливо, недосконалої, але людини, а не іміджевої аватарки. Але ж нігті, Карле, нігті супроти кого такі? Супроти зомбі? Супроти тягнибоків? Фредді Крюгера?

Андрій Хомицький знову сидить у куточку. На його місці колись сидів Парасюк і також молитовно складав пальці.

Хомицький знову на маргінесі. На його жидобандерівському лацкані можна помітити значок Укропу – він тут єдиний такий на усіх присутніх укропівців.

На правій скроні Хомицького змійкою бубнявіє артерія, Хомицькому треба менше хвилюватися і більше думати про щось спокійне.

Голгофна напруга у його житті наростає, і поки вона проростає у ньому обіцянкою нового життя, він мовчки несе свій хрест.

Хомицький тре і мацає, ледве не щипає себе за адамове яблуко (у політиці виживають лише дівчатка легкої поведінки?). Які невідомі спокуси кружляють навколо його тіні?

Про що він думає? Можливо, про те, що свободівський хвіст ще довго буде тягнутися за кожним його кроком в Укропі?

Лише вчора, кефірний гігант Львівщини Василь Молдован, цей пестунчик і мазунчик екс-нардепки Фаріон, кидав у його (Хомицького) спину та стіл два пакети гречки і три шматочки ковбаски.

І це ще добре, що Молдован не кинув на його стіл два пакетики трави, 75 ампул мескаліну, п'ять пакетиків диетиламіду лізергінової кислоти або ЛСД, сільничку, наполовину заповнену кокаїном ціле море різнобарвних амфетамінів, барбітуратів і транквілізаторів, а також літр текіли, літр рому, ящик Будвайзеру, пінту чистого ефіру і 12 пляшечок амілнітрату.

Хоча, звичайно, погано, що не кинув, бо так це якась мізерність втраченого надаремне життя, коли Вася змушений плутатися під ногами з власноруч зробленими та відзнятими акціями на побігеньках, типу, сам придумав, сам образився і ще й вишкірився.

Хоча можна згадати те знаменне фото, де він споглядає зоряне небо на собою у вселенській задумі, і це відразу наближає ту блаженну думку, що він (Молдован) створений для чогось більшого, ніж два пакетики гречки, три шматочки ковбаски і казки – борознити безкраї простори Всесвіту, рятувати китів та дельфінів голими руками, оберігати амазонські ліси та захищати озоновий шар від шкідливого впливу дезіків.

Літа молодії швидко промайнуть, а що залишиться на гамбургзькому рахунку? Поки що Вася Молдован, наче іграшкова такса, дрібненько дріботить ламінатом своїми маленькими кігтиками, ніби галицька кобіта на підборах у вузенькій спідничці, цій посестрі побожної галицької репресивності.

Чи вистачить його на усіх цих дівчаток за столом, хоча усіх дівчаток можна, от тільки трохи невідомо, як на такий фрілав подивиться патріархальна матінка Свобода. Напевне, буде бити по пальчиках за найкращих подружок усіх хлопчиків.

Ех, Вася, Вася (зірками на нічному небі).

Про Хомицького у ці дні святого Укропу багато десь пишуть і кажуть: про антропологію, антисемітизм та антикапіталізм. Errare humnnum est. А як мудро колись сказав великий Валерій Васильович Лобановський (а не якийсь там містер Луческу): "Не змінюються тільки дурні".

І поки Хомицький думає про це під своїм хрестом, а Молдован – над своєю таксою, то для усіх інших лунає тихий хіт The Weeknd (від ніжного голосу якого стікають соками лелітки усіх дівчаток світу) "Tell Your Friends" з нового альбому "Beauty Behind The Madness" (2015).