Вибори в Україні можуть розвіяти радість від Євро-2012

В Україні ще перед фінальним матчем у Києві було оголошено, що Євро-2012 пройшло з великим успіхом. Деякі політики настільки задоволені, що прагнуть спробувати провести Олімпіаду 2022 року в Україні.

«У нас є інфраструктура, досвід теж. Ми довели, що можемо організувати велику подію. Треба ставити собі амбітні цілі», - пояснюють прихильники Олімпіади.

Григорій Суркіс, голова української Федерації футболу і батько Євро-2012 в Україні та Польщі, зазначив: «Звичайно, рівень організації Євро-2012 в Україні є високим, але будьмо реалістами».

Він правий, бо найбільшим успіхом Євро-2012 в Україні є власне не високий рівень організації події, а те, що все пройшло гладко, без серйозних конфліктів, хоча й не ідеально.

Як і очікувалося, Україну відвідало в два-три рази менше прихильників з-за кордону, ніж Польщу. Ціни на готелі та проблеми з транспортом налякали багатьох вболівальників. На деяких матчах трибуни були порожні.

Однак ті, хто все-таки відвідав Україну, залишились повністю задоволені. Вони переконалися, що Україна – це не лише держава, де у в'язниці сидить колишній прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, де вбивають бездомних собак, де чи не найбільший в Європі відсоток захворюваності на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію - як повідомляла перед Євро-2012 західна преса, але цілком сучасні міста, хороші люди, дешеве пиво та красиві жінки. Це вже багато для держави, яка лише починає творити свій імідж у світі, але не має поки що в цьому великих успіхів.

З іншого боку, чемпіонат Євро-2012 міг стати для України поштовхом вперед на шляху до Європи. Швидше за все, не став. Країна повертається до боротьби між владою та опозицією. Вже можна почути, що за будівництво інфраструктури до Євро-2012 заплатили високу ціну не тільки офіційно, а й море хабарів. Почнуться розрахунки, взаємні звинувачення, заклики до створення слідчої комісії. Зовсім незадовго, в жовтні, більше, ніж радість від Євро, українців захоплять парламентські вибори. Якщо вони не будуть чесні, гордість від добре проведеного Євро-2012 швидко випарується.

Саме так було після помаранчевої революції. Країна отримала крила, і українці, мабуть, вперше в історії відчули гордість, що вони українці, і визнання в світі. Розчарування через невиконані обіцянки було болючим, і стан, яким можна описати настрій в Україні зараз – це похмілля. Якщо на похмілля після революції накладеться ще похмілля після Євро, Україна може не впоратися з наростаючим головним болем. Так само, як ймовірно, матиме серйозні проблеми з покриттям витрат на організацію Євро-2012.

Але з іншого боку, треба віддати належне українцям, бо вони, незважаючи на кризу, і без мільярдів з боку ЄС, з якими Польща будує свою інфраструктуру, впоралися з Євро. Українець може, але часто закінчує все в останню хвилину. Було б добре, якби гордість за добру організацію Євро-2012 не переросла в гординю. Хоча також повинно залишитись відчуття, що Україні, котра формально має лише 21 рік і шукає свого місця в Європі, вдалося виконати важливе завдання.

Джерело: wyborcza.pl