Виборча лихоманка львівських кобіт

Вони зійшлись, щоб у прес-клубній аурі обговорити тему: "Що збільшує шанси жінок-кандидатів у депутати на парламентських виборах 2012 року?"

Як і очікувалось, гола статистика стала величезною спокусою для експертових кобіт. Вона занадто обтічна для такої благодатної теми і тому постійно вислизає з їх позитивістичних рук заради ритуальних емоцій.

Як тільки координатор мережі громадського контролю за ґендерною рівністю на парламентських виборах-2012 Оксана Ярош, відконстатувала зменшення к-ті жінок на цих виборах і проапелювала до необхідності введення квот для жінок у владі, так у неї відразу ж з'явилась магічна віра у той непохитний факт, що дані квоти стануть запорукою прогресу, миру та щастя в усьому світі.

Емпірика пішла гуляти гаєм і на стіл повилазила утопічність мавкових хороводів.

Голова західноукраїнського центру "Жіночі перспективи" Любов Максимович впевнено заявивши, що поліпшення соціальних стандартів залежить від збільшення к-ті жінок у парламенті, ще більш категорично наполягла на тому, що жінки (не є) а просто часто сприймаються, як більш чесніші та відповідальніші, ніж чоловіки.

Максималістці Максимович й цього замало і вона благодатно прочесала проповідь про те, що чоловік навіть вночі піде проситись до потрібних людей за місце у списку, а от жінка до такого не докотиться. Зважаючи на магічні формули Максимович, жінка-нардепка, на відміну від чоловіка-нардепа, ніколи не проголосує за закони, що калічитимуть життя її дітей.

Утопічність таких ідей лише збуджує присутніх доповідачок і від таких думок вони стають агресивними у своїй виключній правоті та прагненні потриматись за владу. Фанатизм засліплює і зростання кобітягого інтелекту за ним майже не помітне. Безпросвітний ідеалізм доходить до тієї межі з тоталітарністю, де жінка – це визволення, яке споконвіку було обіцяне усьому людству.

Згідно цього догмату, кобіти – вже настільки неземні істоти, що, взагалі, невідомо, що вони роблять тут і як, ще вони не захопили усю Галактику. Звичайно, що тут обов'язково вилізуть згадки про шию, що усім крутить. Фетишизована випуклість такої параноїдальної фіксації у межах дозволеного Логосом, особливо гріє душу деяких присутніх.

Виконавчу директрису ЛОГО "Комітет виборців України" Оксану Дащаківську також спокушають магічні слова. Вона сакралізує педантичність жінки, а особливо, її Жертовність. За євангелієм від Дащаківської, відповідальна баба ніколи не буде домовлятись зі злочинцями, а тим більше, комунікативно зависати з ними у саунах та на кавусях. І звичайно, що у жіночому парламенті не буде більше бійок. Добре, що Дащаківська ще вірить в апокрифи і тому може згадувати про хоч щось приблизне до реальності – про коханок у мажоритарних списках.

Магічні заклинання та безгальмівний ідеалізм також наближені до революційного пафосу Лариси Федорів. Ним вона розповідає про свої еволюційні пригоди на нелегкому шляху політика, який (яка) вже 15 років невтомно лупає ту чоловічу скалу своїм ударом.

Обласна депутатка Оксана Юринець також демонструє фантастичну наївність (святу та безгрішну) поміж сухої та голої статистики. Вона дуже свято вірить у те, що жодна політика не може зробити чесну і порядну людину поганою. І під цією абстрактною людиною, безперечно, розуміється якась конкретна жінка. У якої і мудрості більше, і відповідальності. І вчиться вона швидше, і адаптується хутчіше, і згуртовує навколо себе міцніше.

Аксіомний фундаменталізм деяких присутніх фемін застрибнув і до тієї думки, що жінка – це будівнича усього Всесвіту, а чоловік, апріорі, руйнівник усього доброго, світлого та підметеного.

Якось вибивається з просвітницького позитивізму Лідія Котеляк з ВО "Батьківщина". Бо маніфестує вона так, ніби з ВО "Свободи". Її лозунгова прямолінійність декларує силу та здоров'я з особливим завзяттям і трудом. Котеляк іде у велику політику, щоб зробити мужчину. Зробити сильного мужчину та сильну жінку.

І тут знову шкода, що вона не з "Свободи", бо така проповідь сильної чоловічої руки (як в Тягнибока) дозволила б деяким аборигенним інтелектуалам звинуватити свободівку (на щастя, батьківщинівку) у тоталітарних закидонах.

Утопічність тієї думки, що жінки принесуть у цю політику мир та злагоду фундаментально не колише присутніх експерток. Повалій під носом не надихає їх на тверезість. А що вже тоді писати про Сару Пейлін, повзучі тенденції Ангели Меркель, спорстменок та фотомоделей у шоу-політиці Путіна та Берлусконі.

Не дивились ці експертки ні Коріолану, ні Залізного неба, ні серіалу Армандо Яннуччі Veep.

Не помічають вони поюзаності Богословської та Бондаренко та зачуханих нашокраїнок зі запальничками. Космічні швидкості навколишнього прогресу усе збільшуються і от Королевська приходить у велику політику вже мертвою (використаною). Шевченко, їй, звичайно, у поміч, але така швидка допомога лише сильніше вивертає назовні некрофільність її ляльководів.

Пацанячий Всесвіт хоч і запливає місцями у так звану повагу до слабкої статі, але лише для того, щоб ще більше ствердитись у догматичності принципу ББПЕ.

Інші відео експертних думок з гендерної рівності ТУТ