Інна Івасюк: "Мої ляльки добралися туди, куди я не маю можливості добратися"

Інно, ти часто бавилась в дитинстві ляльками?

Бавилась, але ляльками менше. Тато мені чомусь частіше купував різні машинки, на рибалку за собою тягав, в ліс ходили.

Були улюблені ляльки в дитинстві?

Була одна, я її обстригла, думала, що у неї відросте волосся, але вона так і залишилась як після війни.

Ти уже багато ляльок створила, чи є улюблені?

Єва. Хоча, на певному етапі кожна з них буває дорога. Коли її шиєш, і виходить, то стає дуже дорогою. Думаю, можливо і варто залишати найбільш вдалі, найбільш цікаві маґодзи, як я для себе вважатиму. Але мені не шкода, якщо є хтось, кому вона подобається і хоче придбати її.

Чи експериментуєш з технологіями, чи є в чомусь новатором в лялькарстві?

Я не можу сказати, що винайшла велосипед чи роблю те, що ніхто не робить. Здається, що у наш час технологіями важко здивувати, хіба ідеями.

Хочеться щось робити, так, як відчуваєш, як ти це бачиш. Щось більш вдаліше виходить, щось менш, я дуже самокритична у цьому відношенні.

Коли відчула перший професійний успіх?

Коли відбулась перша виставка, зрозуміла, що це ще когось зачепило, викликало у людей якісь емоції. Перша виставка називалась "Гра в маґодзу". Це був перший експеримент, перша маґодза знову стала популярною. З того часу я і пішла в маґодзу.

Дітям часто купують твої ляльки?

Мої роботи почали з'являтися у приватних колекціях і коли у мене з'явилась можливість побачити їх, то я думала чи це мої ляльки.

Якщо власником тієї ляльки є дитина, може вона по-своєму цікава стає, але зовсім інша, ніж була. Я це трохи болісно сприймаю, бо у тому плані скурпульозна, мушу все відпрасувати.

У мене є замовниця, коли я з нею познайомилась, у неї тільки народилася друга донька. Це люди не бідні, вони захотіли, щоб їхня дитина мала все найкраще і почали купувати їй мої ляльки.

А потім мені розповідали, що донька любить дуже одну ляльку, з нею спить, їй ноги миє, роззуває, взуває. Добре, що я цього не бачила.

Твої ляльки є в колекціях багатьох відомих людей, у кого саме?

У Кензо, Зайцева, Віктюка, Оксани Білозір, Ірини Геращенко, Катерини Садової. Знайомі казали, що бачили мою ляльку в Канаді. Знаю, що вони добралися туди, куди я не маю можливості добратися.

Де вже експонувалися твої роботи?

За кордоном я їх не експонувала. Але мені здається, що вони найближчі львів'янам. Якщо брати сучасні тенденції, то все ж таки вони не зовсім вписуються в сучасні інтер'єри, з купою позолоти.

Як довго працюєш над однією лялькою?

Сама ідея і творчий задум може крутитися в уяві і рік, а може і день. А втілення – до місяця часу, залежно від розміру.

Які матеріали використовуєш для виготовлення маґодз?

Еко-матеріали: льон, вовна. Інколи знайти те, що хочеш – дуже складно. Найкраще купувати матеріали в Косові, на ярмарках великих, де ще продають автентичні речі.

Окрім ляльок, робила інші іграшки?

Ведмедів, мишок з мішковини робила. З цього все і почалося.

Знаю, що ти любиш вирощувати квіти?

Квіти для мене це окрема тема, це святе. Я от знаю, що мені потрібно зробити ляльку, але якщо маю потребу піти посадити квіти, то я це роблю.

Які улюблені?

Це не троянди, якщо троянди, то щось екзотичне, дрібненьке. Деколи можу шось таке вишукати, що назву навіть не знаю. Просто подобається і купую.

Кажуть, що ляльки ручною роботи мають енергетику, яка може по-різному впливати на людину.

Я була в Сургуті, на святкуванні 20 річниці заснування української родини. Там мені розказала одна жінка, що вона повісила мою ляльку і в неї народилася друга дитина. Чоловік сказав забрати її зі спальні геть, бо третьої поки не треба.

Ще казали, що моя маґодза допомогла жінці познайомитись з чоловіком. Я би вже могла записи вести, що маґодза зробила, але це все залежить від того, хто в що вірить і на що сподівається.

Напередодні Великодня купують твої ляльки?

На Великдень та Різдво найбільше продається моїх ляльок. Люди хочуть комусь щось гарне подарувати.

фото: Тетяна Давиденко, Інна Івасюк