Влодко Кауфман: Треба позбуватися комплексу меншовартості перед всіма

Тиждень актуального мистецтва цього року вперше відбудеться як бієнале. Якою буде програма, чи буде щось нове?

Структура та сама. Ми покажемо, крім блоку перформенсів, авторські і паралельні проекти. Відбудуться зустрічі з класиками українського мистецтва. Знову до нас приїде Сільваші, але на цей раз не як художник, а як лектор. Буде розповідати про себе і свою творчість.

Також відбудеться зустріч з Анатолем Степаненком, мультижанровим художником. У радянські часи він був відомий як режисер фільму «Годинникар і курка». Степаненко вже тоді робив речі, про які навіть серед художників мало хто чув в Україні.

Він покаже свій перформанс, після цього буде лекція, розмова, дискусія. Думаю, що це буде дуже цікаво. І, найосновніше, ми акцентуємо на молодих художниках. До речі, багато художників, які стартували з наших фестивалів, тепер уже досить відомі.

Та сама група КОМА – Сергій Петлюк, Мирослав Вайда. Сьогодні з'являється ще молодша генерація художників, які декларують новіші тенденції в мистецтві. Це у першу чергу «Відкрита група» – Юрко Білей, Павло Ковач, Станіслав Туріна, також Олег Перковський, Євген Самборський.

Чи задоволені діяльністю «Школи перформансу», чи є результати її діяльності?

«Школа перформансу» відбувалася протягом трьох років, були лекції , публіка, а резонансу, наслідків не було і це бомбануло минулого року.

«Школярі» почали показувати дуже цікаві ідеї і ми вирішили, що цього року Україну буде представляти молодша генерація художників, ті якраз, які вийшли зі «Школи перформансу». Це і Ярина Шумська, Василь Одрехівський, деякі учасники «Відкритої групи» – Юрко Білей та Павло Ковач.

Серед художників є багато охочих взяти участь у бієнале Тиждень актуального мистецтва?

Є багато бажаючих засвітитись на Тижні Актуального Мистецтва, які в останній момент подають проект, зроблений на коліні. І значно менше художників, які ретельно обдумують свій проект, менше є щирих робіт.

Наскільки роботи, які вам пропонують художники, справді є актуальним мистецтвом?

Насправді не багато, але нам важливо звертати увагу не так на окремі роботи, а на перспективність самих художників. Бо є багато митців, які роблять всього один проект, а далі зникають, починають працювати у абсолютно іншому напрямі. І це не дивно, бо займатись контемпорарі – це невдячна справа.

З яких міст художники будуть брати участь в Тижні актуального мистецтва цього року?

З Дніпропетровська, Донецька, Закарпаття, географія широка. Львів'ян не найбільше. Інша справа, що у нас поки немає можливості серйозно співпрацювати із закордоном.

За можливості, кого б з-за кордону ви хотіли привезти?

На разі все залежить від фінансових можливостей. Але якщо ми когось цікавого знаходимо, то стараємось знайти можливість привезти його сюди.

Януш Балдига на «Школу перформансу» старається запрошувати відомих критиків з перформенсу, лекторів, практикуючих перформерів.
Час працює на нас, чим частіше буде фестиваль, тим він буде більш розрекламований у Європі, думаю, бажаючих на нього приїхати буде більше.

У проведенні Тижня Актуального Мистецтва орієнтуєтесь на відомі світові бієнале?

Ні, ми намагаємось вибудовувати свою структуру. У нас є багато комплексів, найбільший з них – комплекс меншовартості, у результаті одні художники хочуть виглядати не гірше, ніж на Заході, а інші замикаються на шароварщині.

Це дві крайності, які гублять нашу культуру. Ми повинні ґрунтовно досліджувати коріння, на якому стоїмо. У нас є на що спиратись, що досліджувати, чим перейматись, від чого виходити.

Чим більше ми будемо акцентувати на самобутності наших художників і скеровувати молодняк на те, що у нас є своя дорога, тим більше нас будуть поважати на Заході.

Треба більше себе шанувати і позбуватися комплексу мешовартосі перед всіма – чи перед Сходом, чи перед Заходом. Поки людина не почне себе поважати, доти вона буде закомплексована, буде вважатися не самобутньою, а другорядною.

В Україні сьогодні є художники, достойні світового визнання?

Безперечно, тільки їх мало хто знає. Всі гучні імена, які декларує Київ, на Заході мало кого цікавлять, це моя особиста думка. Яскравий приклад, коли на «Арсенале» до Києва приїхав відомий куратор Девід Елліотт і виділив роботи Малишка і Сагайдаковського.

А хто у Києві серед всіх тих метрів рахувався з Малишком? Та сама історія з Криволапом вийшла, коли його роботу продали на відомому аукціоні за рекордну для України суму.

А до того про Криволапа пес не гавкнув. Це прекрасний живописець і таких є море в Україні, з якими не хочуть рахуватися.

Перші роки не так багато людей відвідувало акції Тижня актуального мистецтва, чи за період існування цього проекту сформувалась своя публіка?

На акції сучасного мистецтва завжди мало людей ходить. Це нормально, сучасне мистецтво є складним, некомфортним, радикальним, скандальним і воно заважає людині спокійно жити.

Пересічний громадянин завжди ставився до ультра авангардного дуже вороже і обережно. Хоча наша «Школа перформансу» дуже популярна, останні роки було дуже багато бажаючих навчатися і було досить багато відвідувачів під час самих перформансів.

Цього року тема Тижня актуального мистецтва – «Непевність»

Це дуже символічно, бо вся цивілізація зараз знаходиться в такому стані. Напруга з'являється у світі, я не говорю лише про нашу країну, в якій це зараз дуже очевидно.

Ніхто не може нічого гарантувати і нема впевненості у завтрашньому дні. Але це все відбувається в світі – глобальні процеси, провальна ідея з Євросоюзом, яка, по-моєму, закінчиться як існування Радянського союзу. Це всі бродіння в природі, в соціумі. Кудись воно тягне, веде, тому ми обрали таку тему.

Де будуть відбуватися акції Тижня актуального мистецтва?

Кожен рік «Школа перформансу» відбувається в іншому місці. Цього року вона буде проходити у Пороховій вежі. Деякі проекти будуть виставлятись у Дзизі, Музеї ідей, в Палаці мистецтв, галереї Iconart, в арт-просторі на Шевській, фотоклубі 5х5 і в просторі міста.

Як художник Ви будете брати участь у Тижні Актуального Мистецтва?

Я завершую потрійний проект, який у часі відбувався досить довго. Першу частину проекту «Риботерапія» відкривав у Познані, другу – у Харкові, а у Львові роблю підсумкову третю. Це буде інстальована графіка та перформанс.

Одразу після Тижня Актуального мистецтва цей проект буде представлений під час V Ювілейного фестивалю Бруно Шульца у Дрогобичі та Львівського Міжнародного Літературного Фестивалю (у рамках Форуму Видавців).