Великодні гаївки в Мадриді

Чому саме кривого? Тому, що саме він – цей весняний хоровод – є невід'ємною складовою частиною Великодніх торжеств, які виливаються у веснянки, гаївки, гагілки тощо.

Власне, саме кривим танком подвір'я культурно-освітнього центру "Дивосвіт", що в передмісті іспанської столиці Алькорконі, було заполонене чи не найбільше з-поміж усіх компонентів суботнього святкування, що відбулося 21 квітня. Тому не лише дзвінко лунало:

А в Кривого Танця
Та не виведем Кінця!
Треба Єго та й виводити,
Лад Йому та й наводити, –

але й, направду, в кривому танці часто-густо цієї днини перехрещувались, переплітались, перемережувались численні учасники програми дивосвітівського свята гаївок, причому переважно – львів'яни.

Далебі, вже той факт, що тріумвірат у керівництві цього культурно-освітнього закладу складають наші краяни з Львівщини, багато важить. Дивіться: директриса центру Наталя Бондаренко народилася і виросла в Самборі, її заступниця з навчальної роботи Людмила Кіт невдовзі повертається до отчого порогу в місті Лева, а їхня колега – відповідальна за культурно виховну ланку Оксана Ганич – походить з Рудок Самбірського району. Прикметно?

Воскресіння Христове, або Великдень, – найбільше та найсвітліше торжество усього християнського світу. Цей празник у багатьох ще з дитинства асоціюється з запаморочливим запахом диму від вишневих дрівець, що долинає з-за хати, де тато вудить шиночку та ковбаску; дивовижним ароматом дріжджового тіста для пасок, яке виростає напрочуд швидко, готове ось-ось вирватися з "лабет" тісного баняка; мелодійним голосом мами, що гукає облизати макогона – смачного-пресмачного після процедури розтирання крему-маси для пляцків; чудо-писанок, які розписувати збирається вся родина; малинових звуків дзвона, що настійливо зазиває до храму.

До цього переліку можна додати забавні гаївки на церковному дворищі, котрі, поряд з усім наведеним вище, залишаться назавше і, незважаючи на жодні катаклізми, будуть уперто пробиватися, наче трава крізь асфальт.

Звісно, теперішня юнь не пам'ятає багатьох пасхальних атрибутів, бо, попросту, цього вже не застала. Але дехто з членів педагогічного колективу чи батьків учнів "Дивосвіту", усе це всмоктали, як кажуть, з молоком матері. Тому зараз намагаються передати молодшому поколінню. Відповідно, гаївки в цьому культурно-освітньому закладі стали вже традиційними і готуються до них з великим бажанням і неабияким трепетом.

Відповідно, і загальну тональність святкування в центрі визначила перша великодня пісня "Христос Воскрес", виконана учасниками зведеного хорового колективу, сформованого з вихованців Лілі Ткачук: вокальних ансамблів "Перепілонька" та "Передзвін". Празник Пасхи багатий не лишень величними Богослужіннями, радісними співами та глибоко символічними обрядами, але й розмаїтими народними звичаями. Вони походять ще з дохристиянських часів, коли наш народ у тому самому часі відзначав свято привітання як весни, так і золотогарячого світила – сонечка.

Премилі Великодні піснеспіви творять один могутній гімн радості. Особливим виявом цього яскраво-променистого, бадьоро-оптимістичного та життєстверджуючого начала в нашій Україні віддавна були веснянки (старовинні обрядові пісні, пов'язані з початком польових робіт) – цей дорогоцінний скарб ранньої культури наших пращурів. А ось гаївки є одним із різновидів веснянок. Головною особливістю цих пісень є те, що їх виконують тільки у час Великодніх свят. Гаївки бувають різні: для молодших дітей, для старших, для хлопців і дівчат, а є й такі, у яких парубки та дівчата можуть обирати собі пару.

На Великдень, після Служби Божої, скуштувавши свяченого яєчка та пасочки, люди виходили в гаї, сади, левади, на церковні площі, аби влаштувати масові забави, де ще їхні мамусі та бабусі з року в рік справляли це величезне свято душі.

Лунають оглушливі, повні сили і розмаху пісні та завмирають десь аж ген під небесами, а кожен звук пісні лягає просто на серце. Земля оживає, діти босоніж наганяють струмки, дівчата водять гаївки, а душа спалахує радістю. Немає жодного понурого обличчя – все співає і все веселиться. Це там – у рідній Україні. А тут, у неблизькій від неї Іспанії, на подвір'ї "Дивосвіту" – не менш захоплююче торжество серця.

Тон задають першокласники, виконуючи веснянку "Ой минула вже зима". І не тільки співають, але й, очолювані своїми класоводами Тетяною Орищич і Лесею Мельник (найближчі родичі якої мешкають у Львові), творять велике спільне коло, яке єднає їх у цьому пісенно-хороводному пориві. Першачків змінюють менші їхні товаришечки по суботній школі – дві групи дошкільняток.

У виконанні малечі звучать дві пісенні речі: "Свято весни" та "Зацвіла в долині" (до її виконання долучилися ще й учасники вокального ансамблю "Веселка"). Як завше "ціпочки" (вихованці) Оксани Маланяк і Люби Забавської – на висоті. Їхній ентузіазм, безпосередність і навіть артистизм передаються всім іншим, хто змінює їх на шкільному майдані.

У порядку черги гаївки, веснянки, пісні заводять другокласники ("Чижик"), учні четвертого ("Великодній світ"), третього ("Пролісок") класів. А після того, як ведучі свята – дві Христини: Наумова і Ляхоцька – оголошують гаївку "Вербовая дощечка", то площу охоплює ажіотаж. І це не дивина, адже ця гаївка супроводжується напрочуд цікавою та захопливою забавою, коли старші (цього разу одинадцятикласники) по своїх руках проводять-проносять менших (учнів молодших класів).

Веселий настрій цій грі додає спів вокального гурту "Передзвін". Своїх старших колег-співаків згодом змінює "Перепілонька" з піснею "Райдуга". А за ними звучить "Це – весна" у виконанні п'ятого класу.

І знову настає час для гаївок. Пречудове враження залишається від "Грушечки", яку представили шестикласники. Вже перші її рядки настроїли присутніх, а серед них чимало батьків і родичів наших школяриків, на лірично-піднесений лад:

Посаджу я грушечку, гай буде гай,
Нічка ж моя темная і ти, зоре, ясная –
Дай, Боже, дай!

Наступними стають веснянки та пісні, які посилюють як весняну тематику, так і любов до нашої Батьківщини: "Вийди, вийди, Іванку" (виконавці – учні сьомого класу), "Прийди, весно, красна" (8-ий клас), "Веснянка" (Анастасія Гузик), "Карпатський дощ" (Роман Климко), "Мамо, іде вже весна" (вокальний гурт "Браво" під керівництвом Андрія Лободи (коріння якого в Бориславі), який доклав чимало зусиль до вибору всього пісенного репертуару свята та до його озвучення), "Україна – це ми" (одинадцятикласники). У всьому цьому сценарії відчувається впевнена і спрямовуюча рука організатора заходу – вже згадуваного заступника директора центру з культурно-виховної роботи Оксани Ганич.

Якщо підсумовувати коротко, то цей захід укотре доводить беззаперечну істину, що "Дивосвіт" і надалі буде залишатися тим невеличким острівцем у величезному іспанському морі, де плекатиметься все українське. Зокрема, і про свято над святами, торжество над торжествами – Воскресіння Христове і все що з ним пов'язано.