Привид третього Майдану

Про феномен такого українського явища, як Майдан, і досі тривають запеклі суперечки та дискусії. Що це таке український Майдан?

Одні, криво посміхаючись, стверджують що Майдан – це  вдала операція певної, більш поміркованої олігархічної групи, яка перехопила владу в іншої олігархічної донецької групи,  яка мала кримінальне походження і презирливе ставлення до населення. Хтось скаже, що Майдан – це революція, Революція Гідності, Майдан – це народне повстання доведених до відчаю народних мас, така собі сучасна Коліївщина. І кожен з них наведе масу матеріалів для того, щоб підтвердити свою точку зору. Але ніхто з них не буде правим до кінця, оскільки всю правду про Майдан ми навряд чи коли-небудь довідаємось.

Слід визнати, що Майдан – це реально грізний і легендарний феномен. Сотні тисяч людей, представники абсолютно всіх соціальних верств з майже усіх регіонів України, яких об'єднала одна соціальна ідея, за лічені дні зібрались в центрі столиці. Там вони вони збудували великий табір з армійською дисципліною. Сотні тисяч швидко самоорганізовуються в бойові сотні, а їхні лідери фактично створили альтернативний уряд, який міг диктувати свої умови ще чинній владі. Ця кількість людей настільки потужна та чисельна, що навіть армія та інші силові структури визнають, що Майдан – це не купка екстремістів, а таки українських народ. Так розпочиналась втеча у Ростов.

Але я пишу це не для ще одних дифірамбів Майдану, а задля того, щоб проаналізувати можливість третього Майдану в Україні. А для цього спочатку варто визначити структурні маркери за яких виникають соціальні бунти, повстання, революції.

У 1783 році в Ісландії сталось виверження вулкану Лакі під час якого в атмосфері опинилось 120 млн тон оксиду сірки. Це призвело до небувало ранньої та холодної зими у Європі, під час якої особливо постраждала Франція. Мороз та вулканічні опади вщент винищили врожай на полях. У Франції почався затяжний голод, який охопив всі провінції.

Людовик XVI не зміг нормалізувати ситуацію, а голод та  неймовірне подорожчання хліба стимулювали протестні настрої. 14 липня 1789 року населення Парижа розпочало штурм Бастилії. Так почалась Велика Французька Революція. Подейкують, що поштовхом до заворушення стала легковажна фраза, яку сказала королева Марія-Антуанетта: "Якщо у них немає хліба, нехай їдять тістечка". Але все схоже на те, що цю легенду вигадав Жан-Жак Руссо і тому поруч краще згадати вже задокументований факт за участі прем'єр-міністра Росії Дмітрія Мєдвєдєва, який під час свого візиту в травні 2016 року до окупованого Криму відповів на скаргу пенсіонерки про малу пенсію словами: "Дєнєг нєт, но ви дєржитєсь".

Звичайно, що не варто вважати, що саме вулкан Лакі спричинив революції у Франції. Революція там зріла роками через безглузде правління Людовика XVI та його попередників. Але чи є якісь певні стандарти чи загальні умови для виникнення бунтівних настроїв, які ведуть до революцій та повалення владних режимів?

У радянських школах на уроках історії учням старших класів  активно вбивали в голови лєнінську візію виникнення   революційної ситуації, яку він виклав у 1913 році в праці "Маївка революційного пролетаріату". Лєнін вважав, що революційні зворушення можливі лише тоді, коли панівні верхи вже не можуть керувати країною, а низи, які довело до відчаю різке погіршення соціального добробуту, вже не хочуть жити по-старому, і тому й вдаються до активних протестних дій, які переростають в історичні зміни.

Але ця формула діє не завжди і не скрізь. Тут можна згадати реальність багатьох африканських країн, хоча найбільш класичним прикладом бездіяльності лєнінської формули щодо виникнення революційної ситуації є Венесуела. Вже років п'ять уряд президента Ніколаса Мадуро, якого підтримує Москва, не може навести в країні лад, але з обіцяним Іллічем поваленням режиму щось не дуже. Подібне можна писати про Північну Корею. Чи про саму Росію після падіння добробуту на тлі різкого зниження світових цін на нафту та пандемії коронавірусу. Жодних масових протестів.

Мені подобається інша теорія щодо умов для глобального соціального вибуху, який можливий за одночасного збігу чотирьох чинників.

1. Правління чинного уряду призводить до того, що  соціальний добробут населення систематично і швидко   погіршується.

2. В країні є міцна до панівного уряду політична опозиція, яка має  суттєву підтримку в багатьох верствах суспільства.

3. Ця опозиція має моральну, політичну, фінансову підтримку з боку провідних країн Європи та світу.

4. І найголовніше: в країні раптом відбувається якась масштабна, глобальна політична подія, яка не залишає байдужим нікого чи, принаймні, більшу частину електорату.

Реакція на цю подію і стає вирішальним чинником, який виводить людей на вулиці, змушує будувати барикади та вимагати зміни влади. Саме так і сталось зимою 2013-2014 року, коли люди вийшли на другий Майдан. Янукович і його сім'я вперто вели народ до повстання своїми феодальними діями. Я був у Донецькій області у 2012 році. Окрім Донецька, Ясинуватої чи Макєєвки відвідав ще чимало маленьких поселень, і був шокований безпросвітною бідосею мешканців багатого Донбасу, який годував всю Україну. Майже в кожній донбаській електричці були написи на кшталт: "Янукович – сука. Янукович – криса".

У грудні 2013 всі ці чотири чинники зійшлись докупи: тривале  зубожіння народу завдяки політиці Януковича, відмова підписання Асоціації з ЄС, опозиція (Порошенко, Кличко, Яценюк), яку підтримав Захід. Так і розпочалась Революція Гідності, яка призвела до зміни влади.

У країні шостий рік йде війна, яка з'їдає наш бюджет. Коронавірус. До півмільйона офіційних безробітних додались ще 50 тисяч нових, які втратили  роботу через пандемію. Тисячі дрібних та середніх підприємців не працювали декілька місяців.

Наразі це Європейська Солідарність Петра Порошенка (ОПЗЖ – звичайна прокремлівська колона).

Порошенко має впливових союзників і серед лідерів багатьох країн Європи, і в Європарламенті, і в США, які допомагатимуть йому і слово, і ділом.    

Що це може бути? Зараз важко точно сказати. Володимир Зеленський у владі лише рік, але вже зробив декілька кроків, які ніяк не сприяють зростанню його рейтингу. Наприклад, розведення військ на лінії фронту, яке не призвело до зменшення наших втрат чи зменшення кількості обстрілів з боку ворога, а, як в неформальних бесідах стверджують самі військові, дещо послабили позиції ЗСУ на Донбасі. І якщо цей процес триватиме надалі та призведе до втрати території, які відбили в 2014-2015 роках, то люди можуть вийти на вулиці.

Вивести тисячі людей на протести може й відновлення подачі води Північно-Кримським каналом в окупований Крим на яке якось натякнув прем'єр-міністр Денис Шмигаль.

Також обурення може викликати ситуація з ймовірною втратою кредиту МВФ в сумі 1,8 млрд євро та багатомільйонної фінансової допомоги Світового банку. Верховна Рада України ухвалила в другому читанні "антиколомойський" закон, який і був основною умовою МВФ  під час надання цього кредиту в умовах економічної кризи. Однак група депутатів, які підконтрольні Коломойському, намагається через суд оскаржити прийняття цього закону. А якщо суд таки визнає прийняття "антиколомойського" закону нелегітимним, і через це українська економіка не отримає кредит від МВФ, то українці втрату цього рятівного траншу можуть сприйняти як особисту образу.