Алекс Максимів: Хочу грати таку музику, щоб люди відчували, що я відчуваю, коли я граю

Алекс Максимів народився в Торонто. Навчався музики у Канаді, Нью-Йорку, Амстердамі. Проживає у Львові. Співпрацює з українськими та закордонними джазовими виконавцями. Є також координатором джазових проектів, учасник Lviv JazzClub з 2009 року.

Цього тижня у Львові розпочинається 12-й міжнародний фестиваль ДжазБез, ти часто буваєш на схожих подіях у багатьох країнах світу і напевно можеш порівняти його з іншими фестивалями, в чому його особливість?

Мені подобається, що цей фестиваль водночас відбувається у двох країнах і в стількох містах. Я ніколи такого не бачив. Ми проїдемось по Україні і Польщі. Мені подобається, що організатори також кожного разу запрошують українських виконавців і запрошують когось з-за кордону, з США та інших країн.

Розкажи, будь ласка, про свій виступ з Vinita Formation на цьогорічному ДжазБезі, що готуєте?

Музиканти, з якими я граю мають велику повагу до основних засад джазу, але також зацікавлені робити щось нове. Зі Скотом і Френком я давно граю, а от з Маркусом Стріклендом, відомим саксофоністом буду грати вперше. Я зазвичай такого не роблю, але він справді дуже добрий музикант.

 Як тобі програма цьогорічного ДжазБезу, що хочеш послухати?

Буде Luis Candeias, він дуже класний барабанщик, з ним також грає Юра Середін. Яремчука. Любко Іщук зі Львова дуже добрий музикант. Я маю можливість інколи з ним грати, це для мене честь. Беніто Гонзалез дуже хороший музикант.

Часто говорять про «джазові» країни, де сьогодні найкращий джаз?

У Польщі я мало знаю музикантів. У Канаді є добрий джаз, а у Штатах – тільки в Нью-Йорку. Там дуже багато джазу, багато музикантів, які хочуть грати і роблять це на дуже високому рівні. У Нью-Йорку мейнстрім.

В Амстердамі дуже класне джазове середовище. В Європі більше авангардна і молода музика. У Торонто я навчився стандартів, в Європі – фрі-джазу, а в Нью-Йорку я вчусь взагалі.

Що можеш сказати про джаз в Україні?

Все тільки починається і тому мені ще приємніше брати участь у цьому процесі. Мені подобається співпрацювати з українськими музикантами. Але я знаю дуже мало їх, хіба тих, що у Львові.

Юра Середін за деякий час буде дуже крутим піаністом, є ще Ігор Гнидин, Андрій Кохан, Юрій Яремчук, хоча, я б його не називав джазовим музикантом. Думаю, він один з кращих представників авангардної музики, найкращий в імпровізації.

Ти працював і жив у різних країнах, чому вирішив переїхати саме до Львова?

Мені тут подобається жити, відчуваю можливість щось тут робити. Мені подобається бути в Нью-Йорку, але розвиватися як музикантові мені тут вдається.

Я можу організовувати фестивалі, брати участь у різних проектах. Тут близько до Європи, я приїхав щойно з туру по Швейцарії. Якщо мені в якійсь країні пропонують концерт за 2 дні, то можу швидко добратися. В Амстердамі я жив 5 років і тому туди часто їжджу.

Ти слухати джаз любиш так само як і виконувати?

Я зрозумів, що треба це робити. Щоб сприймати музику Юрія Яремчука, наприклад, треба її постійно слухати. Але я не тільки джаз слухаю, я слухаю рок, поп, електронну музику, академічну. І я хочу грати таку музику, щоб люди відчували, що я відчуваю, коли я граю.

Тобі важлива реакція публіки?

Коли я граю, це просто кайф, це краще, ніж наркотики, або будь-що. Але щоб робити це як на репетиції, я маю брати енергетику від публіки. Це дуже важливо.

Були концерти в Україні, де публіка, таке враження, вперше чула джаз. І це було дуже складно. Коли ти отримуєш енергетику від людей, ти можеш більше їм віддати.

Яка публіка на ДжазБезі?

Добра публіка.

Які стереотипні думки про джаз тебе дратують?

Я не люблю, коли говорять, що музика залежить від кольору шкіри. Мені неприємно це чути, це расизм.