Ірина Подоляк: Самодіяльність має жити відповідно до своєї природи або вмерти

Про установи культури у Львові

Ми маємо у Львові справді багато проблем – задавнених, системних, пов'язаних з матеріально-технічними станом будівель, з людьми, які керують установами культури, але їх можливо вирішити, бо більшість керівників розуміють, що треба вчитися і вчитися хочуть незалежно від віку.

Складно з коштами, бо більше 90% коштів, які виділені у бюджеті на культуру – це зарплатня працівників установ, бібліотек, шкіл, театрів, які дуже нарікають і на місто, і на управління культури.

Є також інший бік цього питання, він дуже чутливий – заклади культури мали б модернізувати свою роботу, шукати нових можливостей для розвитку установ, бути потрібними людям, а не лише собі.

Дуже часто керівниками наших установ є люди творчі і в цьому є певний конфлікт, бо в установі культури має бути адміністратор (імпресаріо, промотор, назвіть, як хочете), і він не повинен бути з числа акторів, співаків, танцюристів, бо це ускладнює процеси управління інституцією.

Є багато установ, де працюють люди пенсійного віку, які просто уже не дають собі ради з новими викликами, які ставить життя. Звільнити їх з роботи чи дати зрозуміти, що вони не відповідають нинішнім вимогам до керівника – дуже складно і дуже чутливо. Це всім неприємно.

Про децентралізацію культурного життя

Ми хочемо у Львові спробувати децентралізувати наше подієве і культурне життя. Таке враження складається часом, що люди живуть тільки в центрі міста, а на Левандівці, на Сихові, в Рясному, на Білогорщі – люди не живуть.

Це є великі агломерації, де є велика кількість людей різних статків, різних статусів, якби події переносили у ці райони, це б оживило їх.

Ми почали працювати над розробкою стратегії розвитку культури в місті.

Але це не красивий документ, який шестеро спеціалістів могли б написати за тиждень. Ми почали роботу над стратегією з контакту з середовищами. Прийшли до мешканців віддалених від центру районів Львова з питаннями, що таке культура, для чого вона їм потрібна, з чим вони асоціюють це поняття.

Ми сподіваємось, що цей документ буде простим, прозорим, зрозумілою мовою написаним, буде окреслювати, яким ми бачимо місто через 15-20 років.

Але яким способом до цього йти – залежить від співпраці між органами самоврядування, інституціями культури, середовищами. І неважливо кому підпорядковується та чи інша культурна установа, всі вони творять культурну тканину міста.

Ми готові і хочемо співпрацювати з усіма музеями, театрами, які знаходяться на території нашого міста, щоб всі дивилися в один бік.

Що стосується децентралізації, то ми маємо вже непорозуміння, і не від людей, які там мешкають, а він організаторів, які кажуть, що важко знайти спонсорів, бо ті хочуть підтримувати проекти, які відбуваються в центрі, а організатори не мають аргументів, щоб їх переконати.

Існують певні стереотипи, які ми намагатимемося ламати, хоча це досить складно. У центрі маємо все: і автопробіг, і кулешу тут варять, і ставлять ялинку, і всі фестивалі відбуваються. Відбувається абсолютно примітивний і попсовий дисбаланс.

Ми все віддаємо туристу і нічого не віддаємо нашим людям, не розвиваємо території ні в містобудівному, ні в культурному сенсах.

Старі кінотеатри Львова

У нас є задавнені проблеми, пов'язані з кінотеатрами. Про це вже багато разів пробували говорити, хочемо спробувати повернутися до цього наступного року.

Треба прийняти рішення: чи місто в стані і чи повинне утримувати 5-6 кінотеатрів, чи виставити їх на інвестиційний конкурс, на аукціон, чи продати право оренди, чи просто продати без збереження функції під інші потреби для наповнення бюджету?

Більшість з них доведена до критичного стану, всі розташовані у гарних місцях, але своїх функцій вони вже 10 або більше років не виконують. І це буде гостра дискусія. Буде багато бажаючих за безцінь ці зруйновані будівлі собі купити.

Але доводити все це до повної руйнації немає сенсу. Шляхи розв'язку є і вони дуже різні. Треба хотіти вирішити, знати шляхи вирішення, пройти їх до кінця і не здаватися.

Однозначно, що на базі одного з кінотеатрів міг би бути культурний центр з можливістю перегляду кіно. Тим більше у нас сьогодні молодь активізувалась у цьому напрямку. Є фестиваль Кінолев, є Wiz-art, який підтримується силами громадської організації.

У нас є театральні фестивалі – Драбина, Драма.ua. Ці люди нічого не просять, вони часом подаються на конкурс соціально-культурних проектів і просять дофінансування мізерного, а потім управління культури через рік їм ті мізерні кошти повертає.

Про фінансування художньої самодіяльності містом

У самій назві вже йдеться, що це самодіяльні групи. Але часто керівники цих колективів звертаються до міської ради, використовуючи усі способи та засоби, щоб діставати кошти з міського бюджету.

Але я вважаю, що якщо це «самодіяльні» колективи, то вони мають працювати так, як працювали самодіяльні колективи від початку віків – мають функціонувати самі, з власної ініціативи, ентузіазму і не узалежнюватися від бюджетної голки. Чи місто має всі самодіяльні колективи фінансувати?

Самодіяльність має жити відповідно до своєї природи або вмерти. Але фінансувати самодіяльність за кошти міського бюджету – це ознака відсталості тих, хто приймає такі рішення.

Про зайві функції управління культури

Управління культури виконує багато невластивих йому речей. Це, наприклад, купа бюрократичної писанини щодо встановлення пам'ятників у Львові, перейменування вулиць, виділення земельних ділянок релігійним громадам, політичні заходи до усяких річниць і ювілеїв....

З таким підходом у поняття культури ми можемо вкладати і медицину, і соціальний захист, і ремонт доріг... Я була шокована валом паперової роботи, яку робить управління культури, але не має цього робити.

Ми мали б підтримувати наш креативний клас. Ми маємо масу прекрасних художників, музикантів, не містечкового, а світового рівня. Ми маємо створити умови, щоб вони могли Львів промувати і аби їм було тут комфортно жити.

Про конфлікти: Фесту і охоронців культурної спадщини міста, директора Музею народної архітектури та побуту «Шевченківський гай» з владою міста

Управління культури немає до цього стосунку. Що стосується збереження пам'яток загальнонаціонального значення – це має робити держава, а вона цього не робить довгі роки.

Місто завдяки своїм партнерам робить те, що може, але зрозуміло, що цього недостатньо. Однак, ті бізнесмени, які використовують будівлі у центрі , мусять відповідально і зріло ставитись до цих будівель.

Що стосується Івана Косачевича, то ми вивчаємо його роботу. Директор працює, ми з ним постійно спілкуємось, догани він не має, наказу про його звільнення немає. Є якісь чутки і директор використовує усі способи боронити себе, що є природно...

Я сподіваюся, що у результаті ми вийдемо на таке рішення, яке буде зрозумілим для всіх – і директора, і колективу, і для громади.

Культура vs туризм. Про львівські фестивалі і нові туристичні стратегії

Комерційні фестивалі повинні відбуватися як комерційні фестивалі. Вони місто прикрашають, туриста приваблюють, а що вони лишають у кінцевому результаті для міста?

Турист залишає свої кошти у ресторанах, готелях і хостелах, вони платять податок у міську казну і це мізер. Фестивалі мають бути смислотворчими, якщо ми говоримо про культуру.

Треба до них ставитись обережно, спокійно, треба пропонувати організаторам інші майданчики, треба фестивалі наближати до людей, а не людей до фестивалів.

Щодо промоції міста, то ми почали процес підготовки документів на отримання від ЮНЕСКО титулу «Столиця літератури». Це потребує від нас ілюстрації, присутності і виявлення того, що літературне і книжкове життя у Львові є.

Це дає багато з точки зору іміджу. Ми хочемо на початку наступного року розпочати роботу над цим проектом разом з Форумом видавців і Львівським національним університетом.

У тому контексті такі титули дають можливість бути присутніми на культурній і туристичній карті світу. Літературна карта Львова дуже різнопланова. Львів – це не тільки Винничук, Франко, це й Лем, Шолом-Алейхем і це наша палітра, яку ми не використовуємо.

Про культурні вподобання і улюблені культурні заходи

Мені подобається класична музика, театр, кіно. Дуже подобається фестиваль «Віртоузи», «Контрасти», фестиваль Давньої музики. Подобаються проекти, які продукує середовище довкола Дзиґи.

Я просто вклоняюся цим молодим людям, зусиллями яких створилося у Львові джазове життя. Мені страшенно подобається фестиваль ДжазБез, не було б цього фестивалю, не було б і Альфа-джазу.

Тиждень актуального мистецтва і все, що пов'язано з ним. Є великий креативний клас, який має визнання в Європі, світі і хотілося б йому допомагати, а не тільки влаштовувати реконструкцію історичних подій, хоча це також важливо.

Різдво у Львові

Мушу погодитись з владиками Церков – Різдво не варто комерціалізувати. Це величаве, тепле, родинне свято і така природа цього свята. Якщо розглядати Львів як наш дім, то у Львові буде багато декорацій, світла кольорового, багато пісень, радості, буде ялинка, дідух, пампух, ярмарки. Хай кожен знайде у Різдві те, що шукає.