Сучасна література для львівських політиків не існує

Більшість львівських політиків захоплюються Ліною Костенко. Львівські політики не бажають відокремлюватися від шкільної програми, ніхто з них не назвав авторів, яких не вивчали у школі. Молодого Михальчишина цікавить фантастичний «Володар кілець», директор опери із захопленням стежить на долею «маленької людини», яка досягла успіху, а Юрій Кужелюк залюбки переглядає уривки із книг. Такі вони - політики-читачі.

Степан Кубів, депутат Львівської обласної ради, голова ЛОО ПП «Фронт змін»:

«Багаті люди повинні купувати книжки»

Зараз читаю. Учора переглядав книжку Лесі Українки, адже маю на меті перевидати її. Ми розглядаємо до Дня незалежності України (ми – громадська організація) книгу про соборність України. Враховуючи те, що у нашому суспільстві бракує християнських чеснот і моралі, ми повернулися до книжки, яка була видана раніше, але потребує перевидання - Городочанський іконостас.

Люблю читати пресу. Надаю перевагу газетам «Дзеркало тижня» та «День». Із задоволенням читаю публіцистику, яка не є властивою сьогоднішні українській журналістиці. Із львівських видань час від часу переглядаю «Високий замок» та «Експрес». Мене турбує, що дуже мало хорошого висвітлюють громадські організації.

Улюблені книжки. Найбільше люблю історичні книжки. Остання книга це була історичний нарис про Івана Богуна.

Останню книжку купив вчора на подарунок – трьохтомник Андрія Шептицького товаришу на день народження (320 гривень), другу – дитячий ілюстрований атлас світу – 300 гривень. Я витрачаю чимало грошей на книжки, адже це є інвестиція.

Ми повинні підтримувати мистецтво у цілому, не через безкоштовні запрошення у театри Заньковецької, чи Опері. Ті люди, які спроможні повинні купувати квитки, книжки і так далі.

Юрій Михальчишин, депутат Львівської міської ради від ВО «Свобода»:

«Читання – моє хобі»

Книжки займають чи не найбільше місця у мої кімнаті. Можу впевнено сказати: читання це -моє гобі. Одна з останніх книжок, яка справила на мене враження, роман Ремарка «Тіні у раю».

Улюблені письменники: Ернест Хемінгуей, Еріх-Марія Ремарк, Роберт Пен Уорен.

Поети Олег Ольжич, Євген Маланюк, публіцист Микола Хвильовий. Одна із улюблених книжок - трилогія «Володар перстенів» Толкіена.

Порада: Порадив би прочитати книгу «Сім'я Тібо» Роже Мартена дю Гара.

Якщо вже заходжу до книгарні, то витрачаю там 600-700 гривень щоразу. Купую книги не лише для себе, а й часто – на подарунки. Як на мене, книжка – найкращий подарунок. Зайшовши нещодавно до книгарні, помітив, що вийшла нова книга про корпус січових стрільців Євгена Коновальця. От її хотів би купити.

Юрій Кужелюк, депутат Львівської міської ради від партії «Україна Соборна»: «Особливо любив читати у дитинстві, зараз – не маю часу»

Улюблені книжку. Я не можу сказати про свою улюблену книжку чи автора, адже вже не у тому віці, щоб мати улюблену книгу. Люблю Ліну Костенку, про класиків говорити не буду, це - очевидно для всіх. Особливо любив читати у дитинстві.

Порада. Радити львів'янам також нічого не можу. Хтось любить пригодницьку літературу, хтось історичну, хтось захоплюється публіцистикою. У кожного свої смаки. Головне, щоб люди просто читали.

Час від часу купую книжку. Але переважно читаю в Інтернеті. Тут я можу знайти саме ті уривки, які мені хотілося б переглянути, адже на читання усієї книжку не маю часу.

Тадей Едер, депутат Львівської міської ради від «Партії регіонів», генеральний директор Львівського національного театру опери і балету ім. С. Крушельницької: «Ми йдемо шляхом африканської культури, яка не відомо куди нас заведе»

Улюблені книжки.

Я кохаюся у читанні, удома маю величезну бібліотеку: від Сократа до Ліни Костенки. Один із моїх улюблених письменників Теодор Драйзер, адже він описує історії людини, яка з нікого стала кимось, зуміла досягнути успіху.

З українських письменників мені дуже цікавий Шевченко та Франко. Це – класики, люди, які увійшли у історію України, історію нашої мови, нашої культури і навіть нашої віри. Дуже люблю Ліну Костенко, афоризми якої я видаю на-гора постійно. Ось, наприклад, «Кожен начальник думає, що він є дуже розумний, але він є такий дурний, як про нього думають підлеглі».

Саме зараз перечитую «Сестру Керрі» Драйзера.

Порада. Порадив би і того самого Пушкіна, і Грибоєдова, і українських класиків, того ж Рильського, та й іноземних - від Гьоте до Шиллера, і Драйзера. Колись усе це належно вивчали у школі. Дітей змушували читати. Сьогодні ж такого більше немає. Інтернет та телебачення повело людей у «інший бік».

Зараз усе заполонила африканська культура: дикі ритми, подерті сподні, інструмент – барабани. У них же ніколи не було фортепіано чи віолончелі. Не відомо про що йдеться у їхніх піснях, лиш би був ритм: те що бачать, про те і співають. А я можу сказати одне: вони ніколи не їли виделкою та ложкою, їли руками. Якщо ми підемо цим шляхом, не відомо куди зайдемо. Не варто опускати свій рівень до цього низу, потрібно прагнути до європейської, української культури, до літератури, до книжки.

Книжок вже не купую, бо вони мені не потрібні, усе, що треба, я маю у своїй бібліотеці.

Треба читати, бо це є школа життя. Ніщо не замінить правдиву книжку. Ніякий фільм.