Душові кріпаки Самопомочі

Душові кріпаки Самопомочі

олександр ковальчук,  21 березня 2013

Не знав, що 21 березня принесе мені нагоду вперше в житті побувати в одному з львівських ЛКП.

Від прес-служби Самопомочі прийшла звістка, що вони гіперактивно організовують душові кабіни та кімнати відпочинку для двірників.

Така чумачеча новина могла б здивувати кожного мешканця Львова. От я і вирішив піти та подивитись на це чудо, дорогою розмірковуючи про те, як сіті-клінери приймають там душ.

Вже в приміщенні ЛКП «Старий Львів» на вулиці Сербській, я зустрів двох переляканих двірників, яких викликали заради живого ефекту і прес-конференція нарешті розпочалась.

Розпочала повідомляти Любов Давидович, представник Самопомічі. Якось так здалось, що вона старанно намагалась пояснити журналістам, що двірники – не кріпаки.

«А коли вникнути, то вони такі самі люди як ми, і мають свої проблеми», – зійшла до них з небес самопомічна Любов. «Бо вони як солдати в строю, мусять вийти і виконати свій обов'язок» – продовжувало заносити ідіомами Давидович. «І ми так посиділи, подумали, як допомогти цим двірникам, цим мешканцям нашого Львова. Подумали і рішили, а чо б не створити їм такі кімнати відпочинку, щоб вони могли прийти, посидіти в кінець робочого дня чи після роботи, посидіти випити чаю чи прийняти душ» – неочікувано влупила пані Люба. «Тому ми виступили з такою ініціативою, яку підтримали у міській раді і яку підтримали директори ЛКП» – продовжувала самопомічувати вона.

Трохи згодом пані Давидович, ще при житті беатифікувала Ігора Савку – директора ЛКП «Старий Львів», за те, яка він хороша та порядна людина. «Він першим пішов нам назустріч в цьому нелегкому завданні. Він аж хотів стіну знести, щоб зробити там кімнату відпочинку» – возвеличила святого Ігоря Давидович.

Потім з'явилась інформація, що вона говорила з головами районів і вони слізно-чесно їй признались що думали над цим питанням ще 10 років тому, але ніяк не подужали.

Пізніше, вже сам без сторонньої помічі, Ігор Савка розповів журналістам про роботу двірника, про його зарплату та про техніку, якої, на жаль, не вистачає без фінансів.

Але їм, власним коштом, вдалося встановити душові кабінки вартістю 15000 гривень (їх взяли з обігових коштів ЛКП), щоб полегшити трудові будні їхніх працівників.

Цікаво, що його ЛКП щотижня та щомісяця користуються послугами «Львівводоканалу» (орендують їх техніку). На це витрачаються суми від 500 до 2000 гривень, залежно від ситуації. «Зараз ми стикнулися з проблемою, що в одному з будинків не працює нормально випуск каналізації. Для того, щоб він працював потрібно відкачати каналізацію. Насос який може це робити коштує 12000 гривень. Говорив я з людьми, які могли б дати в оренду такий за 500 гривень. Не завжди так буває, але раз-два в місяць. І якби вільні кошти були, можна було б закупити це обладнання і бути самому собі господарем».

Тут вже невідомо, чому вони раніше не могли купити це обладнання і були б собі господарями на своїй, богом даній землі? Чи набагато краще постійно брати техніку в оренду і завжди переплачувати?

Двірники у розмові з журналістами, звичайно, що були всім задоволені. І зарплатою, і спецтехнікою, і добрим чаєм. Все в їхньому житті шикарно, коли начальство поруч. «Я не користувалася душовою кабінкою, але дивилась на неї. Дуже гарно» – розповіла одна двірничка у кімнаті для відпочинку ЛКП «Старий Львів».

Цікаво, що 70 відсотків працівників живуть за декілька кроків від місця роботи і в обідню перерву чи наприкінці робочого дня можуть з легкістю добратися до своїх домівок. І в чому тоді сакральний сенс цих душових кабінок за 15 штук?

Про це я вирішив запитати у інших львівських двірників.

На площі Ринок я зустрів двірника невідомого ЛКП, який представився мені, як «просто пан Зеновій». На запитання "як живеться йому та його колективу у славному місті Лева та Молота?" він відповів, що раніше було добре, а зараз тяжко.Також додав, що проблема саме в грошах.

На історію про душові кабінки у кімнатах відпочинку ЛКП він просто зазначив: «Це дуже смішно, просто іздєватєльство, само собою, що краще було б нарахувати якусь мінімальну премію. Хто там, бля, буде відпочивати в тій кімнаті відпочинку? Коли?».

Незабаром вдалось зустріти вже цілу компанію двірників, які бурхливо щось обговорювали. На усі запитання про душові умови праці я отримав моментальну відповідь пані Марії: «Ви не ЗІК? Бо вони колись в мене вже питалися і так перекрутили все». Компанія веселих двірників також повідомила, що такі кімнати відпочинку в їхньому ЛКП Самопоміч ще не монтувала.

Традиційно усі зійшлися на тому, що окрім лопат Садовому вартувало б купити ще якесь спецобладнання. І ще, як на вушко повідомили мені двірники, усі працівники ЛКП мають традиційні кімнати відпочинку в майстернях у різних закутках Львова (вул. Конопницької, Тарнавського, Богомольця, Левицького, тощо).

І ще двірникам реально пофіг на всі ці наворочені душові та кімнати релаксу. Найбільше їх цікавить збільшення зарплатні, бо у період, коли від них так агресивно вимагають збільшення надоїв з кожного квадратного метра, жодної допомоги спецобладнання та спецтехнікою вони не отримують.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.