Олександр Лятосінський: Український спорт витягують спортсмени, які за власні кошти змагаються за кордоном

Олександр Лятосінський – колишній мотогонщик. Чемпіон Росії в складі команди міста Тольятті 1994-1995 років, призер чемпіонатів Росії 1996-1999 років в складі команди міста Владивостока, багаторазовий чемпіон і призер України в особистому та командному заліках, багаторазовий чемпіон і призер чемпіонатів України серед пар та мотоциклетних гонках по іподрому. Володар "Золотого шолому Австралії" 2000 року.

З чого почалася Ваша спідвейна історія?

Це сімейна традиція. Я вже з п'яти років я бував разом з батьком на якихось змаганнях. Коли я вирішив займатися мотогонками, то у Львові на той час ще не було спідвею. Тому у 1981 я зайнявся мотокросом. І як тільки у 1988 році з'явився спідвей у Львові, то я відразу перейшов з мотокросу у спідвей.

Ваш син також займається спідвеєм?

Він займався 4 роки, але перейшов у мотокрос.

Які відчуття батька, коли син виступає на мотоциклі?

Не дуже добрі. Я не до кінця розумію відчуття, які переживав мій батько, коли я їздив, адже це були значно гірші часи. Ще навіть не було надувних бортів. Але не тільки батько за сина переживає на мотоперегонах. Коли хлопці їздять і ти бачиш цю ситуацію з середини, розумієш чим вона може закінчитись – це не прості відчуття.

Якими зміни були в команді, коли розпався Радянський союз?

То були найтяжчі часи. В ті часи гроші були інші. Для нас 50-100 доларів – це був космос. Тому нам не вдавалось конкурувати з закордонними спортсменами у плані фінансової та технічної підготовки.

Коли Ви востаннє брали участь в мотоперегонах?

Здається у 2002 році. Я мав проблему з хребтом. Лікувався, а після цього знову пробував виступати, але травми давалися взнаки, тому я завершив кар'єру.

Де більший травматизм: в мотокросі чи у спідвеї?

Нема різниці. Я думаю, що якщо щось має статися – то станеться. Наприклад, в мотокросі минулого року на смерть розбився молодий спортсмен. Бувають різні випадки, а проблеми з хребтом – це чи не найпоширеніша поширена проблема. На змаганнях завжди можна знайти двох-трьох людей на інвалідних возиках , які колись займалися мотоспортом, а зараз приїжджають просто дивитися. Загалом, мотоспорт дуже травматичний.

У Вас було багато травм і падінь у спідвеї?

Багато. Зараз, на мою думку, з появою надувних бортів травматизм зменшився на 50 %, я вже не кажу про смертність. Бо коли при падінні перешкодою стає дерев'яний борт, то травм не уникнути. Але все добре, були травми, та й були, що про них згадувати, усе нормально, живий, здоровий.

Багато міст об'їздили завдяки мотогонкам?

Перебуваючи у статусі спортивного функціонера маю шанс приїхати на змагання і подивитися місто, бо коли виступав на перегонах, то хоч бував у багатьох країнах, але бачив лише автобан, заправки та стадіон, на якому змагався.

Ви зараз тренуєте СКА?

Я зараз більше займаюся федерацією. Доводиться більше уваги приділяти комітету трекових гонок. Звичайно, добре, що зараз український спорт витягують на вищий рівень спортсмени, які мають змогу за власні кошти змагатись закордоном. А українці гідно виступають на міжнародному рівні.

Та якщо не змінити ситуацію і не розпочати працю з молоддю, то спорт, звичайно, що не закінчиться на цьому, але закінчаться добрі результати.

Спортсмени допомагають у роботі з треком?

Спортсмени окрім того мають багато про що думати. Наприклад, бодай утримувати техніку чи організувати транспорт для поїздок на змагання. А так, щоб допомагати з треком, то я не бачу такої можливості.

От у Польщі багато дають спонсори, а в Росії допомагає влада. Всі клуби Польщі мають в бюджеті 30-50% міських коштів. Наприклад, Лєшно та Торунь проводять в себе фінал Гран-прі чемпіонату світу, але ці міста спонсорують Гран-прі й в інших містах. Тому на всіх етапах змагань можна побачити рекламу тих міст. Закономірно, що весь спідвейний світ знає ці польські міста.

Коли трек СКА побачить мотоперегони?

Цієї весни. Наш спонсор "БФ Шина" запропонував провести змагання, то ж якщо ми знайдемо необхідні кошти, то в кінці квітня чи травня проведемо перегони.

Яка гонка була найрейтинговіша у Львові?

В 1990 році був фінал чемпіонату світу серед юніорів і з 2000 року кожного року на треку проводили різні європейські змагання. В 2011 році нам дали особистий фінал чемпіонату Європи. Це дуже серйозні змагання, але ні спонсори, ні мерія не виділили жодних коштів на надувні борти, які необхідні для проведення таких змагань.

Мер нам запропонував взяти кредит і віддати гроші з виручених коштів з квитків. Але як показує практика, якщо погіршиться погода, то замість квитків доведеться продавати квартири, адже вболівальники не прийдуть в дощ. То ж ми вирішили віддати ці змагання Рівному, яке охоче прийняло цю гонку і відшукало кошти на їх проведення. Львів'яни лише подивилися на цю гонку з боку.

Яка нагорода є найважливішою для Вас?

"Золотий шолом" в Австралії. Це серія змагань, де я виступав три рази. З кожної країни запрошували одного-двох гонщиків (сильних гонщиків) і перегони відбувались в 7-8 етапів у різних містах. І в 2000 році мені вдалося там виграти.

У Вас є мотоцикл для доріг загального користування?

Ні, але в мене є для мотоцикл для мотокросу, щоб у вільний час покататися пересічною місцевістю.

Які у Вас стосунки з байкерським рухом?

Мені це подобається. В мені тече якась кров у тому напрямку і мені це цікаво. Але коли займався спортом, то двох коліс з головою вистачало, а зараз, хоча й не маю мотоцикла, але думаю, що можливо з часом зроблю якісь кроки у цьому напрямку.

Десь намагаєтеся почерпнути адреналін без мотоциклу?

Мінімально. Не можу давати великих навантажень на спину, але регулярно їжджу на гірських лижах, коли є можливість, або ж катаюся на кросовому мотоциклі, але щоб спеціально шукати інші джерела адреналіну – цим не займаюся. Цього було достатньо в молодості.

Гонки впливали на Ваше особисте життя?

В мене двоє дітей, але я не мав можливості забирати дружину з пологового, бачити перші кроки дітей, бо іноді було так, що приїжджав додому в 4-5 годині ранку. Встигав поїсти, прийняти душ, покласти нові речі в сумку і їхати чи летіти вже в 9-10 ранку в інше місто на змагання. Тому часу на сім'ю було мало. Але взимку, під час міжсезоння, проводив достатньо часу з сім'єю.

Наразі спортсмени зароблять достатньо для того, щоб відпочити разом зі сім'єю, але коли я займався спортом, то зароблених за сезон грошей вистачало лише на декілька місяців. Потім була тільки мрія про початок нових гонок, адже потрібно було за щось жити.

Ви слідкуєте за автомобільними перегонами?

Звичайно. Батько був на зустрічі МАЦЕК в Сваляві. МАЦЕК – це організація середньоєвропейських країни, що організовує мотоперегони (6-7 федерацій). На цій зустрічі був колишній автогонщик Василь Ростоцький, який розповів про те, що у Львові нададуть автоперегонам нового розвитку. То ж цікаво буде слідкувати і за автогонками.

Якій марці автомобілів Ви надаєте перевагу?

Тойота та Мерседес. В технічному контексті двигунів – то Хонда, а для повсякденного життя, орієнтуючись на надійність – то Тойота та Мерседес.

Коментатора на стадіоні чують всі, але його мало хто бачив. Він був гонщиком чи просто фанат спідвею?

Це дуже відповідальна робота. Але не обов'язково потрібно бути спортсменом, потрібно бути в темі не тільки тих змагань на яких коментуєш, а бути фаном, який цікавиться всіма спідвейними подіями.

Окрім того потрібно об'єктивно оголосити рішення суддів, наприклад про зняття спортсмена з заїзду. Спікер не повинен списувати все на суддю аби заспокоїти вболівальників, його завдання – об'єктивно, без власних доповнень оголосити рішення суддів.

Яка зараз ситуація з Української лігою спідвею?

Наразі ми не можемо говорити про проведення ліги через фінансові проблеми, але є календар на проведення особистого чемпіонату України. Думаю, що нам доведеться його змінити, а саме об'єднати юніорські та дорослі змагання, бо в нас не дуже багато спортсменів, які готові виступати на рівні чемпіонату України. Все традиційно впирається в кошти на призовий фонд та на організацію. Адже потрібно і спортсменів високого рівня зацікавити в участі, і дати змогу виступити молодим гонщикам, які тільки починають кар'єру.

Рівненські спортсмени планують виступати у польській лізі. Я бажаю їм успіху, але з власного досвіду знаю, що в виступати у ній буде дуже важко.

Багато молоді долучається до спідвею?

Цікавляться багато, але починають займатися мало, адже бракує фінансів як на техніку, так і метанол, яким її заправляють гоночні мотоцикли.

Які плани на розвиток спідвею?

Головне не опускати рук, адже якщо їх опустити, то потім буде важко витягнути спідвей навіть на той рівень, на якому він зараз.