Новий сезон львівської політики

Новий сезон львівської політики

Варіанти,  27 серпня 2013

Традиційно зі святкування Дня Незалежності в Україні стартує новий політичний сезон.

Варіанти вирішили проаналізувати з якими здобутками і проблемами входять у нього основні політичні гравці Львівщини.

ВО «Свобода»

Після того, як лідери «Свободи» перебралися зі Львова до Києва на роботу в стіни парламенту, їх партія в регіоні почала поступово змінюватися зсередини: невдоволення рядових членів ВО «Свободи» авторитарними методами прийняття рішень, про що вже давно говорилося і писалося, нарешті прорвалося ззовні.

Фракція ВО «Свободи» у Львівській облраді  все ще монолітно голосує з політичних питань, а от з фінансових та майнових, в тому числі і тих, що входять у сферу бізнес-інтересів їх однопартійців, – демонструє небачений раніше різнобій думок і позицій.

Саме свободівці на останній сесії облради провалили ініційоване нардепом Іриною Сех голосування за зміну додатка розподілу коштів з екологічного обласного фонду. Чотири рази це питання ставилося на голосування і так й не пройшло.

І все тому, що однопартійці Сех не захотіли, щоб екологічні гроші в сумі понад 10 млн. грн. (приблизно 40% екофонду) дістались виключно бізнес-партнерам нардепки.   

Голові Львівської облради Петрові Колодію, на відміну від Сех, на цій сесії все ж вдалося вирішити питання приватизації кафе у центрі Львова на користь афілійованої до нього організації. Щоправда це сталося з другого разу і після того, як він, оголосивши перерву, особисто провів додаткові перемовини з партійними побратимами.

Якщо у облраді незадоволені свободівці наразі не представляють собою чітко оформлену групу і не мають лідера, то у Львівській міськраді ситуація інша. Свободівська фронда в ній має чітке ідейне забарвлення і лідера – нардепа Юрія Михальчишина, але вичікує відповідного моменту для виступу.

Саме цього бояться мер Львова Садовий, а також партійні свободівські бонзи, котрі лише голосно кричать про протистояння з мером, а в реальності – спільно з ним продовжують розбазарювати міське майно та грабувати міську казну. Не виключено, що саме вони причетні до декількох акцій з дискредитації Михальчишина, що сталися у Львові влітку.  Акцій примітивних, але дієвих.

Не будемо забувати, що «Свобода» на Львівщині, як і всі інші опозиційні партії, приймає активну участь в формуванні місцевого самоврядування та реально контролює бюджет області. За останні роки свободівські політики не лише опанували цю гілку влади, але й вибудували навколо неї свій бізнес і набрали немало бізнес-зобов’язань.

Проте цього року виконати останні і розрахуватися зі всіма партнерами навряд чи «Свобода» зможе з огляду на невиконання мінімум як на 30% поступлень в обласний бюджет.

Розраховувати ж на альтернативні джерела фінансування, з яких раніше «Свобода» активно годувалася, сьогодні не доводиться. Подейкують, що східні партнери «Свободи» розчарувалися в Тягнибоку після не дуже вдалої і до кінця не зрозумілої гри партії на проблемі видобутку сланцевого газу.    

ВО «Батьківщина»

Арсенію Яценюку поки не вдається підкорити собі таку стратегічно важливу львівську парторганізацію ВО «Батьківщина».

Вливання в її ряди членів колишнього Фронту змін проходить мляво або ж відверто бойкотується. Станом на початок вересня членами «Батьківщини» на Львівщині стали трохи більше 400 колишніх фронтовиків.

Серед них немає багатьох відомих в регіоні членів Фронту змін, як наприклад, депутатів Львівської облради Ореста Шейки і Юрія Підлісного. Якщо вірити інформації львівських ЗМІ, то у Києві прийнято рішення продовжити об'єднавчі процеси ще на місяць – до жовтня. 

Яценюку також дуже хочеться, але не вдається скоріше закрити питання заміни лідера обласної організації. Поки що в його активі заміна лише куратора ЛОО ВО «Батьківщина»  Віктора Швеця на екс-народного депутата Сергія Власенка. Останній практично не займається обласними справами, а ситуацію на Львівщині розрулюють особисто Яценюк і Турчинов.

Як писали Варіанти, формально не існує підстав для відставки нардепа Романа Ілика з посади голови ЛОО ВО «Батьківщина». А от реальне враження таке, що останній робить все для того, щоб якомога скоріше позбутися цієї посади. Подейкують, напередодні Дня Незалежності Ілик отримав догану від президії політради партії за історію з безпідставним виключенням нардепа Лідії Котеляк зі складу бюро обласної організації.

Можна гадати, чи це була його власна ініціатива, чи підстава «любих друзів», але Ілику доведеться поновити Котеляк членом бюро, тобто виправити цю помилку. А коли щось робиш, неминуче припускаєшся нових помилок. Якщо в Києві і далі прискіпливо слідкуватимуть за роботою Ілика, то одною доганою ця історія не закінчиться.

Львівський політикум активно хвилює питання, хто може замінити Ілика на посаді лідера регіональної «Батьківщини»? Називаються два претенденти: нардепи Степан Кубів і Лідія Котеляк. Не будемо повторювати всі аргументи за і проти цих двох кандидатур.

Бо в цій ситуації Яценюку доводиться робити вибір, виходячи не лише з персональних якостей, політичного досвіду і особистої вірності кандидатів, але й враховуючи настрої членів регіональної організації, в якій, нагадаємо, прихильники Тимошенко наразі становлять абсолютну більшість над неофітами з числа екс-фронтовиків.

Отож навряд чи Яценюк ризикне поміняти Ілика одразу ж на Кубіва чи когось іншого з середовища колишнього «Фронту змін».  Скоріше вибір буде зроблений на користь компромісної фігури – члена «Батьківщини» зі стажем, але цілком відданого Яценюку і Турчинову. Ось це фото можна вважати найкращим аргументом на користь кандидатури Лідії Котеляк в цій ситуації. 

УДАР

Львівський УДАР дедалі перетворюються на закрите акціонерне товариство, єдиним власником якого є Ярослав Дубневич.

Він звик керувати бізнесом в ручному режимі, одноосібно, спираючись на декількох наближених осіб. Так він керує і партію, розставляючи на ключових посадах в ній своїх людей. Останніх в нього вкрай бракує, а моральні і ділові якості тих, хто є, заставляють бажати кращого.

Наразі єдиним позитивом ЗАТ «Львівській УДАР» Дубневича є відсутність фінансових проблем у організації. А от кадровий потенціал цієї бізнес-секти виглядає вкрай убого. 

Дубневич вмонтував УДАР в схему своїх персональних бізнес-інтересів на Львівщині, котрі погано суміщаються з політичними цілями і завданнями лідера партії Віталія Кличка і лише фрагментарно пересікаються з політичними інтересами інших опозиційних сил області.

Цей дисонанс став особливо відчутним після офіційних заяв Кличка про готовність до участі у президентській гонці і про бажання бути №1 серед претендентів від опозиції.

Особистий рейтинг Кличка росте, бажаючих його підтримати стає все більше, але зустрічних кроків з боку львівського УДАРу – непомітно через боязнь Дубневича втратити контроль над організацією.

Партія регіонів

На тлі проблем, котрі поглинули опозиційні партії на Львівщині, обласна організація Партії регіонів виглядає як ніколи стабільною. Авторитет лідера обласних регіоналів Петра Писарчука сьогодні ніким не ставиться під сумнів.

Невдоволені, котрих насправді було й не так вже багато, просто покинули лави організації. Інші ж провладні політики в регіоні все ще надіються знайти щастя і спіймати вдачу під дахом інших пропрезидентських за суттю, але національних за назвою проектів, як УНП, ПППУ, Відродження та інші.

Львівській організації Партії Регіонів, як не дивно, вдалося дистанціюватися від відповідальності за провали нової облдержадміністрації в економічній сфері. Можемо припустити, що між Петром Писарчуком і головою Львівської ОДА Віктором Шемчуком досягнуто порозуміння про невтручання у сфери відповідальності один одного.

Але ця ідилія не є вічною: восени неофіційно стартує виборча президентська кампанія. Подальша доля Партії регіонів на Львівщині залежатиме багато в чому від цілей, які будуть поставлені  перед прихильниками президента в області.

Якщо провладні політтехнологи, як це було на парламентських виборах в 2012 році, на Західній Україні зроблять ставку на гру в підтримку інших технологічних проектів, то навряд чи це стимулює інтерес місцевих еліт до відкритої і активної підтримки пропрезидентської партії. 

Проте є підстави вважати, що на президентських виборах 2015 року регіонали і в  Західній Україні будуть зацікавлені в максимальній підтримці Януковича вже в першому турі.

Якщо останнє припущення вірно, то від того, як спрацює у майбутній виборчій кампанії обласна організація Партії регіонів залежатиме не менше, а можливо навіть більше, ніж від того, як обласна державна влада забезпечить «чесність і прозорість» результатів голосування.

Не будемо забувати, що особистий рейтинг Петра Писарчука в області не залежно від обставин стабільно становить 10-12% (останні вибори мера Львова 2010 року – 23%).  Припускаємо, що ніхто з провладних політиків (можливо, за винятком мера Львова Андрія Садового) сьогодні на Львівщині не має більше.   

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.