Роман Меліш: Це стереотип, що класична музика є нудною

Роман Меліш: Це стереотип, що класична музика є нудною

Оля Вишня,  11 вересня 2013

Цього літа я познайомилась з Романом Мелішем, який серйозно займається давньою музикою. Він володіє унікальним, рідкісним голосом – контратенором.

Роман закінчив Київську музичну академію ім. П. Чайковського, працював кілька років у Київському національному академічному театрі оперети, а сьогодні є студентом Базельської музичної академії, яка була заснована ще у 1867 році.

Напередодні від’їзду його від’їзду до Швейцарії, нам вдалось поговорити, чому люди з унікальним голосом повинні виїжджати за кордон на навчання, про особливості давньої музики, про наші музичні стереотипи, про системи музичної освіти в Україні та світі і не тільки.

Яка музика зараз у Твоєму в плеєрі?

Попса. У мене в плеєрі зараз Moby, раніше був Рокаш, зараз ще Катамадзе слухаю. Так, мене на попсу може пробити, щоб відволіктись.

Барокова музика складна, ти не можеш спокійно її слухати, а сучасну попсу ти не сприймаєш, ти не думаєш, не напружуєшся, вона потрібна як тло.

Слухаю часом Океан Ельзи, але старий, Бумбокс колись подобався. У мене в плеєрі також Філіп Ярускі, це відомий контратенор.

Ти теж позиціонуєш себе як контратенор, в чому особливість і унікальність цього голосу?

Це дуже рідкісний голос, коли чоловік може співати жіночим голосом. Відомий міф про те, що чоловіків кастрували, щоб у них виходило так високо співати, але це не правда, бо робили іншу процедуру, але нікому нічого не відрізали. Насправді так співати можна і без втручання лікарів.

Чому Ти вирішив поїхати на навчання до Швейцарії?

Проблема в тому, що у нас немає кому вчити людей з таким голосом. Тому я і їду до Швейцарії, бо у Базелі знаходиться одна з найпрестижніших консерваторій світу зі старовинної музики.

Я був шокований, коли туди приїхав. Там клавесини 17-18 століття, у кожному кабінеті зволожувачі повітря.

Студентам видають скрипки 16-17 століття, вони старі і витримані, справжні барокові скрипки, а це має значення.

Чи важко було вступати у такий заклад?

Мені не було, що втрачати, я наважився туди вступати, бо тут мені нічого не світить. Це факт, тут ми нікому непотрібні.

Поступати було легко, більше було страхів. Я хвилювався, бо тільки рік позиціонував себе як контратенора та й вчився виключно з відеозаписів.

Коли я вирішив поступати, мені розказали про одного професора, який викладає у цій школі. Я дізнався його електронну адресу і написав листа, хоча не думав, що він відпише.

Через день він відписав, попросив надіслати свої записи, я надіслав. Попри те, що він зайнята людина, його запрошують з майстер-класами від Японії до Австралії, він відписав.

Сказав, що я можу поступати, що у мене є дані, вказав мої проблеми. Коли я приїхав туди, то він мене першим впізнав і підійшов привітатись.

Він мені ще й порадив відвідати давай майстер-клас одного з кращих контр-тенорів у світі Андреаса Шоля, який тобі відбувався у Базелі.

Там абсолютно інший тип відношень між професором і студентом, немає відчутної ієрархії.

Ти будеш вивчати стародавній спів у Швейцарії, чому саме давня музика, з чого все почалось?

Коли я на першому курсі консерваторії навчався, знайома створила ансамбль старовинної музики Vox Animaе.

Це був експериментальний ансамбль, де ми вирішили спробувати заспівати мадригали. Дуже довго в’їжджав. Треба було зруйнувати 9 років музичної школи, 4 роки музучилища. Треба було стереотипне мислення зруйнувати. Цей період тривав 3 роки.

Класичну музику чомусь сприймають від Моцарта і Баха, а ще ж є бароко, Монтеверді, Шютц, Дюфаї – це музика 15-16-17 століття. А григоріанські хорали взагалі хтось може у нас сприймати? Але коли заглиблюєшся в це, то отримуєш задоволення.

Перші мадригали тяжко пішли, а потім були перші концерти. Потім пішли пропозиції виступів. І це перейшло в зацікавлення, в хобі, а тепер я без цього не можу жити.

Потім ми почали виступати за кордоном. Минулого року ми були на фестивалі давньої музики в голландському Утрехті, де з 97 учасників нам дали найвищий бал. Нас запрошували і цього року.

Цю музику без відчуттів ти не можеш співати, ти завжди кайфуєш, але вона вимотує.

Знаєш чим відрізняється музика давня, до класицизму, романтизму і далі? Ми маємо тільки ноти і слова, ніхто не розписував як виконувати, ти маєш вдуматись, зрозуміти текст і це дуже важко.

Помітна різниця між тим, як сприймають давню музику в Україні і за кордоном?

Давня музика – це не наша традиція. Наша традиція – це народні пісні у першу чергу. Українці, таке враження, не хочуть її сприймати, бо вона складна. Це треба змінювати.

А західні європейці на тому виросли. На фестивалі в Утрехті було приємно бачити довгі черги за квитками. В день відбувалось 10-15 концертів, кожен з яких відвідує багато людей.

Львівський фестиваль давньої музики – музейного типу, в Європі люди живуть тим. Хоча публіку можна виховати.

Ми були враженні після виступу на Bach-fest в Сумах. Там живе Орест Коваль, який багато років проводить цей фестиваль і багато інших.

Люди в Сумах чекають Bach-fest весь рік. Там виступають майстри давньої музики з України і за кордону, зал філармонії завжди забитий і приємно, що під час концерту жодного разу мобільний не звучав, люди виховані. У Харкові ми згодом виступали, то нас вже так добре не сприймали.

З можливостями Києва, подібні проекти мали б більший ефект.

Про що переважно пісні, які Ти виконуєш?

У творах доби Відродження, бароко, в італійських мадригалах – більше про любов, про секс. Вони не боялись про це співати, високо розуміли цю тему, не так як зараз.

Відносно цієї музики класицизм вважався попсою, а далі навпаки, романтизм відносно класицизму вважався попсою.

Що потрібно вміти, щоб стати добрим музикантом?

Треба не боятись і мати бажання. Нудно йти за стандартними програмами. Верді, Вагнер, Моцарт, Бетховен – це одне, але відходиш в бік, то розумієш, що дорога протоптана.

А коли починаєш свою дорогу протоптувати, то ще більший кайф отримуєш. Не боятися і шукати, бо є що шукати, в чому розбиратися і що вивчати.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.