Trabant

Легендарні ретрокари олдскульного Львова

Тереза Абіс,  18 листопада 2013

Власники легендарних автівок про історію самих автомобілів, цікаві ситуації пов'язані із машинами та багато іншого.

Не тільки новомодним іномаркам місце в олдовому Львові.

Хіпівський ретро-бас, ралійний автомобіль 70-х років та авто зображене на Берлінській стіні, що є одиним із символів НДР. 

Які вінтажні автівки тільки не відшуковують креативні львів’яни. Одні – в подарунок коханій, інші заради власного задоволення. Та одне залишається незмінним – ретро автомобіль змінює життя їх власників раз і назавжди.

Sachsenring Trabant

Власники: Ольга та Олександр.

Трабант я отримала в подарунок від чоловіка.

Просто на той час у нього була машина, а у мене – ні, і він вирішив подарувати мені авто.

А, оскільки банальних подарунків він не любить, то шукав щось особливе.

До цього я майже нічого не знала про таку модель.

Сашко відшукав цю машину в нашого знайомого.

Вона стояла на подвір’ї біля будинку за містом. В ній росла кропива, вона була без дна, без вікон, повністю гнила, з давно облізлою фарбою. Він придбав її у такому жахливому стані і потайки від мене відреставрував.

Коли Сашко з майстрами перебирав її, то виявилось, що навіть після того, як вона багато років простояла під дощем, мотор все-одно завівся. Вона їздить вже декілька років і не ламається!

Трабант – символ Німеччини років НДР. На Берлінській стіні навіть є графіті із зображенням цього автомобіля. В ті часи Трабант був і гоночним автомобілем, і поліцейською машиною, і цивільним автом. Тобто, це була машина придатна для будь-якого користування!

Наш Трабант – повністю оригінальний, всі запчастини заводські. Їздити зовсім не страшно. Я розганяла її до 101 км/год.

Спершу наші рідні скептично ставилися до трабанту, мовляв, «куди на такому авті заїдеш», проте, побачивши який позитив приносить нам і оточуючим ця машина, вони змінили свою думку.

 Навесні цього року ми вступили в клуб ретро  автомобілістів Львова, прийняли участь у  конкурсі Леополіс гранд-прі і на змаганні  ретро-елеганції взяли перше місце.

Конкурс полягав у тому, щоб екіпаж автомобіля вдягнувся в одяг епохи, з якої  цей  автомобіль. Ми зайняли перше місце. Це  маленька перемога для нас і Трабанту!

Якось одна парочка попросила нашу машину на весілля. Це були незнайомомі нам люди, які мешкають на Закарпатті.

Одного разу вони залишили нам у вікні записку і попросили позичити автомобіль, ми погодилися. Це було безкоштовно, адже ми самі нещодавно одружилися і нам було приємно і цікаво це зробити. Вони відшкодували нам гроші за бензин, дуже гарно подякували.

Це була подорож на трабанті на Закарпаття, ми ніколи так далеко ще нікуди на ньому не їздили.

Насправді зараз ми купили ще одину точнісінько таку ж модель і тепер ламаємо голову в який колір її пофарбувати, щоб вона підходила до нашого яскраво-блакитного трабанту.

Після того, як ми придбали трабант ми почали цікавитись культурою тих часів, почали слухати музику Німеччини епохи НДР, познайомилися із багатьма людьми в Україні та закордоном, які теж захоплюються ретро автомобілями.

Тепер плануємо відправитись у подорож Європою, щоб прийняти участь в міжнародному конкурсі ретро автомобілістів. Одним словом – ця машина справді відіграла величезну роль в нашому житті!

Volkswagen T1

Власник: Тарас.

Немає ще людини, якій б не подобався Volkswagen T1. Я з першого погляду закохався саме в цю машину.

Вона в мене недовго, я приїхав на ній з Харкова.

Наразі це найдовша подорож, але після зими на мій Volkswagen T1 чекають 1000 км по Україні і не тільки.

Машину повністю робили в Харкові, але в мене є декілька зауважень до неї.

В період зимового відпочинку для машини я все це зміню.

Про дану модель є мільйони цікавих фактів, проте історія саме цього автомобіля така: він 1969 року народження, працював швидкою в Німеччині, а потім в Україні возив санітара до 2000 року. Після цього перейшов у цивільне користування.

Знайти ретро кар, який відразу буде повністю придатний до користування, практично нереально. Із закордону не приженеш через недосконалість наших законів, та й ціни там нереальні на такі автомобілі. Щодо України, то тут їх можна перерахувати на пальцях руки фрезерувальника.

Проте, все ж, такі варіанти можливі, але треба бути мега везучим. Наприклад, якщо автомобіль невідомим чином потрапив колись в Україну, а потім зламався і власник поставив авто в гараж або сарай та закидав сіном чи дошками, і раптом приходить прекрасний момент, коли його внук відриває цей автомобіль. Дай Бог, щоб документи на нього вціліли! Таке буває.

Звісно ретро-автомобіль обходиться дорожче, ніж сучасна іномарка. У звичайний автомобіль ти сів і поїхав, а за ретро автомобілями потрібен постійний догляд. Проте, як реагують львів’яни! Тут потрібно відео показувати.

На дорозі всі пропускають, радіють, одним словом. Декотрі навіть падають, задивившись на машину. Кілька разів в мене ледь не в’їхали на інших автомобілях. По реакціях дівчат помітно, що вони хотіли б у ній прокататися. Але там їздить лише одна.

Попри стереотипи, що Volkswagen T1 – це хіпімобль, де панує атмосфера сексу, наркотиків та рокн-ролу, у моїй машині атмосферу створюють лише мої друзі.

Як можна себе почувати у авто, в якому є панорамний дах, столик та бар, а із заднього сидіння робиться повноцінне ліжко? Суцільний відпочинок! Одним словом, кожен день їзди в ній – це великий заряд позитиву і багато хороших емоцій!

Autobianchi a112/88 rally

Власник: Михайло.

У мене є три ретро автомобілі і я не планую зупинятися.

Це хобі, яке можна порівняти із професійним спортом.

Autobianchi а112 – це ралійний автомобіль, який виступав конкурентом міні на гонках в 70-80-х роках.

В той час був здійснений дуже маленький випуск серії цих машин.

Sirena 103 – авто польського пролетареату, це була відносно дешева та надійна машина. Запорожець – машина, яка відкрила очі іншим країнам на український автопром. Кожна одиниця техніки приносить мені задоволення, але все-таки я віддаю перевагу Autobianchi a112/88 rally.

В купівлі ретро авто все залежить від ситуації. Буває шукаєш декілька місяців, а інколи шанс везіння приходить.

Хороша нова іномарка колись стане старою іномаркою, а вінтажна техніка завжди матиме свою вартість. Це ще можна віднести до боротьби зі стереотипами.

Єдиний мінус, на мою думку, який існує в ретро автомобілях, вони не такі комфортні, як нові машини, але доводиться йти на жертви. Дуже швидко звикаєш до таких незручностей.

Якось я поїхав на одному зі своїх ретро автомобілів в Київ. Це був такий собі молодіжний тріп. По дорозі назад зламався бензонасос. Це була пригода на три дні. було все, що завгодно: пошуки подібної запчастини, ночівка в дуже маленькій машинці, привітні люди, які намагалися допомогти. На щастя, все закінчилось успішно і ми повернулись додому.

Я не задумувався над комерційною стороною, проте багато охочих, які телефонують, пишуть з проханнями позичити авто, або мототехніку на урочисті події.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.