економічний бойкот регіоналів

Євромайдан на варті революції олігархів

олександр ковальчук,  10 лютого 2014

Якось так сталось, що львівські хіпстери та юні інтелектуали тотально не підготувались до революційних реалій.

За своїм романтичним ідеалізмом юні революціонери ніяк не можуть зрозуміти те, що Львів – це місто вільне від революції.

Львів – це місто відкрите лише для бізнесу, де революція є лише рекламною технікою (брендом).

Теплична львівська інтелігенція завжди ігнорувала той підступний вислів "якщо ти не цікавишся політикою, то політика зацікавиться тобою".

І ось коли політика нарешті зацікавилась місцевими хіпстерами, культуртрегерами чи просто студентами, то останні звичайно, що виявились неготовими до нових реалій.

Вони нічого не знають про особливості львівської політики. Вони не січуть місцевих розкладів. Не знають, хто тут з ким дружить і проти кого. Вони нічого не знають про ситуативні союзи і про те, у кого які амбіції.

Тільки тут Садовий може бути богом хіпстерів зі стількома завислими криміналами з спиною.

Вони не січуть місцевих розкладів, але їхня інфантильна думка така непомильна у всіх своїх проявах. Так сталось, що ці інтелектуальні мислителі прийшли на Євромайдан без жодного натяку на осмислення чи аналіз навколишньої ситуації і тому зовсім недивно, що провокації на львівському Євромайдані почали виникати з першого ж дня.

Протиставляючи себе нерозумній гопоті ці провісники світлого майбуття отарою бігають за кожним емоційним сплеском чи подразником. У них немає часу зупинитись і подумати у цьому революційному вирі.

Саме так й утворюється така собі сектанська локальність, коли вірити можна лише френдам у фейсбуці, а сумніватись у їх святості – то найбільший гріх, бо кому ж тоді довіряти?

Саме тому, коли у Варіантів почали з'являтись іронічні та саркастичні сумніви у революційному ідеалізмі та безсрібності керівників економічного бойкоту регіоналів, то у їх бік полетіли тонни сектанського осуду і брехні базовані на незнанні ситуації, специфіки видання та особистих неприязнях.

Тут відразу варто зазначити, що сумніви Варіантів переважно стосуються організаторів таких бойкотувань, оскільки ніхто не заперечує, що поміж євроактивістів є адекватні люди.

І тільки один блогер Петро Нек дозволив собі зупинитись, застановитись та задуматись над усією повнотою такої ситуації, а не огульно кинутись у вир революційної боротьби, де було усе: від жовтої преси до клініки.

І тут львівським хіпстерам та іншій інтелігенції варто нарешті визнати право Варіантів на іронію, сарказм та навіть стьоб, оскільки інші львівські сайти, так пройняті власною порєдністю та важливістю у інформаційному просторі, що фізично не здатні на такі речі.

А щодо жовтої преси, то буде Вам малятка матеріал про особливості євромайданного схрещування сакральної лірики з дискурсом жовтої преси.

Сумніви Варіантів щодо безсрібності керівників регіонального бойкоту Олега Радика та Отара Довженка стосуються їх дивної вибірковості у своїй натхненній активності.

Одних регіоналів вони бойкотують, але інших – чомусь ні. З одними галицькими регіоналами Радик дружить і тому їх не бойкотує, з іншими він не дружить і тому бойкотує. З Довженком ситуація аналогічна: має Садовий якісь контакти з місцевими регіоналами – їх не бойкотують, у Садового з ними якісь тьоркі – їх бойкотують.

Координатор економічного бойкоту регіоналів Олег Радик є представником Комітету Майдану Львівщину, що є підконтрольним партії Удар. Так він почав з'являтись у ЗМІ, що тим чи іншим боком дотичні до представників Удару.

На ЗІКу, генеральний директор якого Дмитро Добродомов хотів стати народним депутатом саме за підтримки Віталія Кличка. На сайті galnet.org, що належить місцевим олігархам Дубневичам (Ярослав Дубневич – член фракції Удар у Верховній Раді).

Це саме ті Дубневичі, яких відома євромайданна активістка Тетяна Чорновіл звинувачувала у корупційних оборудках на Укрзалізниці, у членстві у провладній партії "Відродження" та фінансуванні виборчої кампанії Віктора Януковича.

Також Ярослав Дубневич був у списку парламентських тушок Григорія Калетника.

Але революційний запал Радика чомусь не розпосюджується на бізнес Дубневичів і найсмішніше у цій ситуації те, що Дубневичі продали одну свою фірму професійному ліквідаторові проблемних підприємств з Харкова з прізвищем Радик.

З Автомайданом періодично тусить депутат Львівської обласної ради Олександр Ганущин, який очолював виборчий штаб Ярослава Дубневича у 2012 році. Саме він попалив своїми танцями коменданта Народної самооборони у ЛОДА Андрія Соколова як людину Дубневича.

А на цьому відео особливо помітно, як Ганущина розпирає ейфорія бабла біля відставки начальника правління Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Андрія Тирчика.

Розпирає можливо тому, що Дубневичі є відомими шанувальниками лісів у Львівській області – вони вважаються найбільшими землевласниками у Пустомитівському районі та їм було передано 5 тис. га лісів у Самбірському районі в оренду на 49 років.

Окрім локального рівня, маленьким читачам також варто звернути свої погляди й на всеукраїнські горизонти, де вони відразу помітять у фракційних списках Удару у Верховній Раді Сергія Куніцина – колишнього представника Президента Януковича в Криму та почесного президента ФК Таврія (Сімферополь), власником якого є український олігарх Дмитро Фірташ, хоча сам Фірташ це звичайно, що заперечує.

Ось відео Футбольного вік-енду, де Фірташ авторитетно зупиняє суперечки у футбольній команді.

Несподіваний Куніцин в Ударі може бути живим свідченням багаторічних підозр українських ЗМІ про те, що власник телеканалу Інтер є одним зі спонсорів політичної партії Віталія Кличка (ось тут матеріал Української правди саме про це).

І вже тут для львівських хіпстерів може стати несподіванкою той факт, що у багатьох українських ЗМІ серйозно обговорюється тема, що фінансова група Льовочкіна-Фірташа ініціювала студентський Євромайдан і що саме вони могли бути причетні до розгону студентів 30 листопада 2013 року заради дискредитації Януковича.

Прізвище Фірташа виникає і в контесті викладача УКУ Отара Довженка, оскільки саме він (Фірташ) пожертвував у 2011 році на потреби УКУ 3 мільйони доларів.

Віце-ректор УКУ Мирослав Маринович не питав, звідки у Фірташа гроші, хоча Папа Римський Франциск напевне б запитав.

Отож, перед Довженком вже два рази повставали правильні запитання на які у нього чомусь немає відповіді.

Спочатку він відверто лажанувся зі своєю ініціативою полювання на відьом, оскільки на мить забув про кількість своїх френдів у провладних та проросійських виданнях.

Але це були ніжні фіалочки, бо за ними відразу полетіло серйозне бабло на Озаркевича 4. Бойкотуючи регіонала Зубика, Отар Довженко і досі ніяк не може пояснити, чому деякі ЗМІ його благодійника Андрія Садового і досі знаходяться у бізнес-центрах регіонала Зубика.

Також незрозуміло, чому Отар Довженко не бойкотує кабінет Андрія Садового, оскільки автором проекту на Озаркевича 4 є архітектор Данило Швець, який, водночас, є сином начальника управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Лілії Онищенко-Швець.

І звичайно, цікаво було б подивитись на бойкот Отаром Довженком працівників !Фесту, які працюють у їдальні УКУ, а все тому, що забудовники на Озаркевича мають спільний бізнес з !Фестом.

У контексті Фірташа та !Фесту також цікавим було бойкотування "Родинної ковбаски". Тут лише варто зрозуміти, чи це була данина аграрним апетитам Фірташа, який побудував на рідній Тернопільщині тепличний комплекс на 10 га та зацікавився м'ясопереробною галуззю, чи це була ініціатива більш локального рівня.

Рівня !Фесту, який так, через економічний бойкот просовує свою мережу крамниць "Два кроки від хати"?

 

Чи так просовує завдяки економічному бойкоту свій магазин правдивої їжі Дідо, де відверто зазначено поміж апетитних свинок про те, що Дідо – це правдива їжа, альтернатива промисловому фермерству.

Звичайно, що Варіанти не будуть тут вмикати тоталітарний режим, вимагати обов'язкової відповіді за декілька днів, чи заявляти, наче Довженко з комплексом праведника на дружньому сайті, що: "Люди, які хочуть жити поруч з львів'янами і дивитись їм в очі, повинні покласти партквиток".

Звідкіля у Довженка повноваження, щоб чесати таку богоносну пургу?

Також Варіанти не будуть заявляти, наче той комісар Радик, що обов'язково виваляють у гівні усіх інакодумців, бо ще трохи незрозуміло, що ж це було у Радика: щирий потяг, абстиненція чи криза середнього віку.

Також тут варто зрозуміти і мотивацію цих двох персонажів, які так карикатурно намагаються бавитись у доброго і погано копа.

Довженко тут, звичайно, невинний та стражденний Ісусик, а Радик – матюкливий гопник, нецензурність якого не помічається його вразливими френдами через особливий стан революційної збудженості.

І тут існує два варіанти.

Або це щирий революційний наїв і відразу канонічний розвод лоха, що дуже важко зрозуміти у середовищі свідомих та активних громадян. Або це вже політика партії, яку, в принципі, можна зрозуміти, бо ж активним та свідомим громадянам є що втрачати.

Клоунада Радика з закосами під Винничука відразу заточена під другий варіант. Він, наче Садовий піариться неіснуючими досягненнями і приписує собі розформування фракції Партії регіонів в обласній раді.

Довженко також має бути заточеним під другий варіант, хіба що він аж так не може змиритись з тим, що його так активно юзають дорослі вуйки та стрийки.

Можливо, що він також досі не може осягнути усю вибірковість економічного бойкоту. Чому ось це він бойкотує, а, наприклад, Старгород – ні.

Ресторан харківського холдингу UBC Group вже можна було б бойкотувати за те, що з його менеджерів вистрибнув на білий світ славнозвісний Курченко, але Українська правда знову повідомляє про зв'язок Курченка з Фірташем і бойкот Старгороду – це вже якось некошерно.

Фірташ – бог, він усюдиприсутній. Можливо, саме тому УКУ так впевнено прийняло його благодатну руку у свої авраамове лоно.

Але Фірташ не тільки всюдиприсутній бог, але й милосердний. Тільки у нього можлива ситуація, коли працівники УКУ, яким він пожертвував 3 мільйони доларів, можуть писати статті про його телеканал Інтер та наполягати на його (каналу) заангажованому погляді на події Євромайдану.

І ось тут місцевими хіпстерам, культуртрегерам, інтелектуалам чи просто студентам варто застановитись та зрозуміти, що якщо вони й далі думають бавитись у світло істини, то їм доведеться відповідати на усі запитання, а не лише на зручні.

Або ж їм просто варто погодитись з тим, що за таких обставин – це ніякий не Євромайдан і ніяка не Єврореволюція, а звичайна революція олігархів, де банально втілюється улюблене гасло Садового "Свій до свого по своє".

P.S. Велике прохання до маленьких укуїстів не піднімати хайп стосовно авторської нелюбові до УКУ. Маринович і Гудзяк вже давно зрозуміли, усвідомили та навіть неофіційно визнали власну помилку, і тому Ваші несанкціоновані зверху коменти харять не тільки його, але й їх світлі постаті. Змиріться нарешті з цим доконаним фактом, перестаньте ображати себе докорами сумління і милосердний Господь зглянеться над Вашими грішними душами.

А поки активні хіпстери роздупляються з відповідями, то для них, а також для Андрія Худо, звучить приклад справжнього фанку від  Martha High & Speedometer "No More Heartaches".

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.