Садовий і Партія регіонів: гра без вибору

Садовий і Партія регіонів: гра без вибору

Ірина Марушкіна,  4 червня 2012

Як відомо, політика має здатність вкладати до одного ліжка дуже різних партнерів. Львівського мера Андрія Садового ніколи не можна було назвати занадто розбірливим. Якщо покласти руку на серце, його важко назвати навіть просто гидливим.

У його політичній біографії знайшлося місце для НДП і УНП, ПРП, Нашої України і РХП, та навіть для об'єднаних есдеків (може, хтось уже забув, як СДПУ(о) підтримала кандидатуру Садового під час виборів мера Львова 2002 року?) – Андрій Іванович в принципі не відмовляться ні від чого.

Цей стиль – хапати все, що блищить, і підбирати все, що ворушиться, – можна було б уважати навіть абсурдним, якби не одна унікальна здатність Садового знаходити спільну мову з усіма політиками, від яких можна отримати певні дивіденди. Секрет простий: стосунки з політичними союзниками він переводить у чисто прагматичну площину: ви – мені політичну підтримку, я – вам частину міського майна, а відтак політичні сили із найрізноманітнішими ідеологіями уживаються в обозі львівського мера, як дружини у гаремі старого мусульманина. І доки все спокійно – писати немає про що. Як сказав класик, усі щасливі сім'ї подібні одна на одну, кожна нещаслива – нещаслива по-своєму.

Після президентських та місцевих виборів 2010 року політичну сім'ю львівського мера стали роздирати чвари та незгоди. З одного боку, Партія Регіонів, завдяки якій Садовому таки вдалося підготувати Львів до Євро-2012. З іншого – ВО «Свобода», яка посіла більшість у міській раді і не збирається плентатися на повідцю в Андрія Івановича. Причому, не так страшна нинішня ситуація, як те, що може статися завтра. Адже в середині червня Євро-2012 завершиться, міжнародний фактор стабільності минеться, натомість розпочнеться парламентська виборча кампанія, а отже ніщо не стримуватиме свободівську більшість у міськраді у її прагненні створити для себе добрий імідж за рахунок розвінчання зловживань львівського мера. Справа може дійти навіть до відправлення Садового у відставку.

Андрію Садовому, як не крути, залежиться на добрих політичних стосунках з регіоналами у його протистоянні зі «Свободою», бо лише регіонали з центру можуть стримати «Свободу» від радикальних кроків у Львові.

З іншого боку, боротьба з корупцією – важлива передвиборна «фішка» правлячої партії. Відомо також, що закон про боротьбу з корупцією застосовується владою дуже вибірково, за принципом: для своїх – усе, для решти – закон. Саме тому, поки Садовий потрібен регіоналам, останні ще закривають очі на корупційні дії міської влади Львова. Але ситуація може змінитися одразу же по завершенню Євро-2012, коли доведеться пояснювати виборцям, куди профукано бюджетні кошти, відпущені на Євро.

Керівництво Партії регіонів і центральна влада мають свої завдання на виборах в Західній Україні, в тому числі і у Львові. Не виключено, що окрім Петра Писарчука, по мажоритарним округам у Львові регіонали виставлять ще декілька відомих політиків із своїх рядів. Так, у центральному виборчому штабі ПР сьогодні розглядається можливість висунення кандидатом в народні депутати в одному із виборчих округів Львова радника президента — керівника Головного управління з гуманітарних і суспільно-політичних питань Адміністрації Президента України Ганни Герман.

Разом з тим, регіонали добре розуміють, що їм не доводиться розраховувати у Львові на перемогу у виборах за партійними списками, але, з іншого боку, навряд чи вони відмоляться від того, щоб зіграти на пониження результату об'єднаних опозиційних сил. Як це зробити? Можна, наприклад, зіграти на користь ВО «Свободи». Якщо свободівці не подолають 5-відсоткового порогу, голоси їхніх виборців будуть пропорційно розділені між тими політсилами, що потрапили до парламенту. Якщо ж вони пройдуть у Верховну Раду, все одно складуть невелику фракцію, яка з низки питань займатиме позицію, окрему від решти опозиційних сил.

У світлі протистояння Садового з ВО «Свободою» не варто розраховувати, що він візьметься допомагати регіоналам кувати переможні результати «Свободи» - це ще більше ускладнило б позиції Садового у Львові.

Отже виходить, що ПР вигідніше допомогти «Свободі» відправити Садового у відставку і, не виключено, у міста, значно віддаленіші. Приводів для цього більш ніж достатньо. Скажімо, Львів заборгував підрядникам 126 мільйонів гривень за роботи, які ті виконали у 2009-2010 роках, через що чимало фірм, які тоді працювали, збанкрутували й за виконану роботу багатьом не заплатили й досі. Або хоча б афера з будівництвом доріг у Львові до Євро-2012 року під нібито державні гарантії. Позаяк останніх насправді не було, місто сьогодні винне за це близько 200 млн. грн.. Згадаємо також переплату фірмі «Альпіна» за проектування стадіону 24 млн. грн. – справа це зараз перебуває на розслідуванні в правоохоронних органах. Як пише головний реактор газети «Ратуша» Микола Савєльєв, «Це ПОКИ ЩО Євро-2012 служить індульгенцією, але як казав герой «Золотого теляти»: «А хто у вас буде за все це сидіти? Невже сидіти думаєте ви самі?».

Як не крути, але і Садовий, і «Свобода», борючись за владу у Львові, повинні прислухатися думки і рахуватися з регіоналами, якщо не в самому місті, то у Києві.

Звичайно, заява Петра Писарчука про те, що Садовий очолить виборчий штаб ПР у Львові, виглядає перебільшенням. Але чи не хотів керівник Партії регіонів на Львівщині пролити світло на те, що нині ще перебуває у затінку, а саме: Садовий, навіть якщо й не очолить штаб Партії регіонів офіційно, буде змушений допомагати на виборах Партії регіонів, тим більше у випадку, якщо влада в центрі дійде висновку про те, що на час парламентських виборів у Львові буде збережено політичний статус-кво: ні розпуску міськради, ні відставки міського голови.

Зрозуміло, що на більш-менш успішну гру у Львові ПР може розраховувати лише за умови, якщо Садовий підтримає її не лише міським адмінресурсом, але своїм авторитетом та медіа-потужностями. І саме такою може виявитися його розплата за те, що регіонали закриють очі на корупційні бізнесові справи львівського мера. Або – ласкаво просимо в народні депутати Андрію Івановичу! А відтак, як знати, може, й поборотися за крісло лідера націонал-демократичних сил. А що!? Якщо Ющенко зміг, то й Садовий зможе, чому ні?


Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.