Сектор критики Мирослава Дочинця

Темою березневої розмови є романи Мирослава Дочинця "Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії" та "Горянин", за які він здобув Шевченківську премію 2014 року.

Львівські літературознаці грунтовно та іронічно розкопують усі підгрунтя та підвалини у творчості Мирослава Дочинця на лоні його любові до закарпатської природи та психології.

Знаходять у книгах його закарпатської вітчизни лепту Коельйо, рибну дрібку Хемінгуея та дещицю Робінзона Крузо.

Домогосподарські мудрощі та афоризми закарпатського автора так хазяйновито запаковуються у зручну для слухачів форму та пропонуються для щоденного вжитку на славу бізнесових любощів Мирослава Дочинця.

Тож у казковану путь, любі друзі, правими хвилями Сектору критики, де літературознавці так фестово малацкаються з фіглями біля тайстринкашок Дочинця.

Фрагмент перший, де присутня майже повна документація (1:08) критики Дочинця від Неборака, Котика та Дрозда.

А вже звідси й надалі – фрагментовані родзинки з годинної критики Мирослава Дочинця.

Фрагмент другий, де Віктор Неборак розповідає про бізнесову філософію українця Дочинця, який переконаний, що в українців неправильне відношення до грошей.

Фрагмент третій, де Андрій Дрозда розповідає про лепту Коельйо та дрібку Хемінгуея у закарпатській творчості Дочинця.

Фрагмент четвертий, де Віктор Неборак помічає у закарпатській реальності Дочинця елементи хемінгуеївського твору "Старий і море".

Фрагмент п'ятий, де Віктор Неборак не хоче позичати Андрію Дрозді двадцять гривень надихнувшись фінансовою філософією Мирослава Дочинця.

Фрагмент шостий, де Ігор Котик пропонує спочатку метанойнути, а вже потім реформувати, преобразити та метаморфознути Шевченківську премію з літератури.