Бердянськ не хоче колорадів

Бердянськ не хоче колорадів

Варіанти,  16 травня 2014

Одна з активісток проукраїнських ініціатив у Бердянську, яка вирішила залишитись анонімною, розповіла Варіантам, що зараз відбувається у місті.

А також про те, чого найбільше бояться місцеві мешканці, про наслідки військових дій для міста та про велике бажання залишитись у складі України.

Про переживання і потреби

У мене таке враження, що Західна Україна уявляє, що терористів, росіян, які заходять в Україну підтримує наше місцеве населення.

Ми хочемо залишатись  у складі України, вся Запорізька область тільки за цей варіант. У нас є страх, що Західна Україна захоче поділити Україну по Дніпру, ми цього дуже не хочемо.

Я просто хочу донести, що ми проти сепаратизму і нам потрібна допомога. У нас є чоловіки, які готові йти зі зброєю і захищати наше місто, але потрібні люди, які розуміють, що якщо ми будемо втрачати східні області, то помаленьку втратимо все.

Багато-хто думав, що росіяни Крим візьмуть і підуть, але коли пішли на Донбас, то подумати, що візьмуть ще Донбас і все.

Але Запоріжжя поруч, до Бердянська від Маріуполя всього 70 км, де 9 травня сталося страшне, там вбили нашого товариша.

Він приїжджав зі своєю групою до нас, коли були чутки, що у Бердянську буде бійня перед  1 травня.

Але наші чоловіки вийшли і щось зробили, на наступний день у місті було чисто і спокійно.

Про сепаратистів

У нас їх поки немає, але кордон близенько. Ми ставимо блокпости, але наша самооборона не має права когось затримувати.

Вони можуть передати тільки інформацію дальше. Таке було перед  1 травня, заїхало 4 автобуси, на двох з них були прапори донецької республіки. Наші хлопці з самооборони їх обшукали, але зброю не знайшли.

У нас був одного разу випадок, кілька тижнів тому проросійські мітингувальники захопили сцену, апартуру з колонками проукраїнського мітингу.

Почали крути радянські пісні, перероблені під теперішню ситуацію, про боротьбу з «західними фашистами». Після цього випадку зібралась більшість нашої самооборони.  

Люди, які підтримують так звану Донецку республику говорять, що це їхня думка, на яку вони мають право, бо у нас демократія.  А насправді ми знаємо чим все це закінчується.

І цього тижня  в місто їхали хлопці з бітами зі сторони Маріуполя, це передали з блокпоста.

Їх побачили на відрізку між Маріуполем і Бердянськом, на нашому блокпості їх не засікли. Де вони є – невідомо.

Я боюсь цього всього, все місто боїться, Бердянськ в паніці, це до нас наближається, а на офіційному рівні ми у нікого не можемо попросити допомоги, бо невідомо кому міліція служить.

Невідомо кому підпорядковується конкретна міліція в конкретному місті. Тому ми шукаємо зброю, у когось є дозволи на неї, стараємось, щоб у нікого не було проблем з законом.

Про українську армію

Ми невпевнені, що армія прийде і захистить нас, коли будуть на нас нападати.

У кожному місті чоловіки захищають свою територію. А сепаратистам якраз потрібен прохід до Криму, тому захочуть захопити Одесу і Бердянськ.

Страшно надіятись на державу. Ми багато біженців прийняли з Маріуполя, одна дівчина розповіла, що в Мангуші, це між нами і Маріуполем, стоїть військова частина і там солдати не знають, що робити, бо їм не віддають жодних наказів.

Я думаю, що це той випадок, коли якщо не ми, то хто?

Про наслідки військових сутичок

У нас є знайомі в Криму, які не хотіли до Росії, і вони страждають у результаті. Я знаю, що у Львові є багато біженців з Криму.

Багато говорять, що кримчани самі цього хотіли, хай мають. Але об’єктивно ми не знаємо скільки людей взяло участь у голосуванні, а потерпіло дуже багато.

А мешканці Бердянська вже втрачають основне джерело своїх доходів – заробіток від туризму.

Приїжджають сюди відпочивати в основному з Росії, а з початком всіх цих заворушень клієнти почали масово відмовлятись від відпочинку у нас.

Це великі збитки для нашого населення. Але хай краще до нас не їдуть ті, хто буде підривати Україну з середини, хай краще у нас відпочивають свої, українці.

Чи підтримували у Бердянську Майдан?

Коли був Майдан, на жаль, дуже мало людей у місті підтримували ці акції. Мій чоловік постійно їздив на Майдан, возив туди людей, а наші сусіди дивились на нього як на божевільного.

Тепер ті самі сусіди по-іншому все це сприймають, особливо, коли все це відбулося у Маріуполі.

Настрій тих людей змінився, до них дійшло, що Майдан треба було підтримувати з самого початку. У Росію вони не хочуть.

Про ЗМІ в Бердянску

ЗМІ несепаратистські, але багато депутатів місцевих займаються зараз своїм піаром, щоб потрапити до міськради і газети багато пишуть про них. Не тим займаються.

Про вибори і кандидатів

До нас приїхав активіст з Маріуполя, він розказував про той день, коли Маріупольська міська рада переходила з рук в руки.

У якийсь момент наші захопили міську раду і треба було зняти прапор Росії та встановити український.

Цей хлопець якраз міняв прапори, уже дістав український, як йому задзвонили і попросили це не робити, бо зараз приїде Ляшко і сам повісить.

У приміщенні, де штаб нашої самооборони знаходиться, також поселився штаб Ольги Богомолець.

І коли приходять люди записуватись до нас, то їх зустрічають представники кандидатки і розказують, як вони гарно наше місто захищають. Але нам ніхто з кандидатів не допомагає.

Є Правий сектор у Бердянську?

Якщо чесно, то у нас є тільки припущення, що таке Правий сектор. По-моєму, себе так почали називати всі, хто підтримує їхні ідеї, у нас також є люди, які себе називають Правим сектором, але Яроша вони ніколи не бачили.

Міфи про бандерівців існують у Бердянську?

Ні, є тільки страх, що на Західній Україні думають, що ми проросійськи настроєні і хочуть нас віддати. Оці страхи дуже сильні. Не віддавайте нас, будь ласка.

У Бердянську є населення проукраїнське, а є, такі, які «щоб не було війни». Вони бачать, що армія зайшла, АТО оголосили, а нічого немає. Це від цього такі настрої.

Півміста з прапорами їздить, Автомайдан зібрав останній раз  90 машин. Це дуже багато для такого маленького міста.

Перший раз було всього 8-9 машин. Перехожі не звертали уваги, деякі скептично дивились. А потім було 30, 60 і 90 машин. Тепер населення нас вітає криками: «Слава Україні!»

 

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.