біженці

Патерналізм для прибульців

Є. Черемис,  10 червня 2014

Шторм проблем від донбаських прибульців радісно роздмухують відпочилі під час Зелених свят галичани.

Масові скарги у фейсбуці (і не тільки) про те, хто кому нахамив, сповнені зворушливих деталей про жіночок 180 на 180, які відібрали у кільканадцятьох галичан відро овочів.

У місцевих фейсбуках пишуть про хамів, які у кав’ярні/магазині/на базарі казали, що нехай ці бандєровці тепер їх утримують, раз прислали свій Правий сектор на бідну донбаську землю,

Ці, а також подібні глибокі душевні рани від донбаської чупакабри заповнюють львівський етер.

Інтелігенція побоюється погромів, а дехто висуває пропозиції позбавити громадянства національні меншини, бо від них усі проблеми.

Або хоча б примусити їх складати іспит з історії України. Хоча лише вчора національна меншина кримських татар була улюблена і дорога.

Цікаво, хто зі старшого покоління кримських татар, болгар, поляків, німців складе такий іспит.

Схоже, що працює налагоджена машина ксенофобії, щоб населення, отримавши Святого Духа, не впало з вершин ненависті, дозволяючи праведним галичанам розбурхати віковічну ненависть і наваляти нарешті кому-небудь тихцем уночі.

Жертвами ксенофобії рідко коли стають ті, що спричинили її підйом – особи, які вчинили злочинні дії, особи, які отримали премію за хорошу медія-кампанію, яка дасть плоди у вигляді кривавих кадрів в новинах, та й просто бидло, яке понтується де може і як може.

Невинними жертвами ксенофобії стають якраз добрі люди, які не викликають страху і є добре знайомими ксенофобам.

Ксенофобія – це вид ментальної слабкості, яка допомагає виправдати власну безініціативність і безпорадність в оцінці незнайомих вам людей, тобто – недолугість базових навичок соціалізації.

Часто агресія і незадоволення проектуються на сторонніх осіб за ознакою "не такі правильні" – порівняно з власною праведністю і побожністю агресора-ксенофоба.

Побожні галицькі люди ж не можуть просто отак висловити свою агресію, більше того, не можуть навіть її усвідомити і помислити. Хоча агресія – цілком людське почуття.

Навіть Ісус був агресивний до торговців у храмі (але не треба сприймати це як заклик до погромів).

Очевидно, усе чуже і незрозуміле потребує навичок обережної поведінки.

Коли з’являються зайди, які поводяться агресивно, слід виступати проти злих тьоть і дядь, а не чекати втілення тієї мрії патерналізму, де добрий Боженька, перечитавши усі праведні пости в соцмережах, повісить на кожного зайду велику донбаську зірку, щоб здалеку було видно.

І не доведи Господи приймати грішній людині якесь самостійне рішення: чи варто довіряти незнайомій людині у вишиванці, яка стверджує, що вона патріотичний біженець, чи може, варто не поспішати.

Опісля такого смирення, гарнюнім дівчаткам і хлопчикам, які проклинали не тих, хто діяв проти них злочинно, а безневинних і беззахисних людей, почуваючись при цьому найсвятішими українцями, дасть Отець Небесний велику цукерку і наділ донбаських земель в нагороду.

Звичайно, уроди, злочинці, ідіоти та агресори трапляються усюди, навіть на тому ж Донбасі, де їх розплодилося стільки, що, здається, люмпен вирощували у державних спецзакладах.

 

Поряд з ними жили ті, хто не зважаючи на ризик своїй кар’єрі, здоров’ю і життю ішли проти течії в абсолютно ворожій атмосфері – без любого таточка Садового, який гарантував безпеку усім чемним дівчаткам і хлопчикам, які відвідували концерти та молитви на безпечному львівському Майдані, боячись зізнатися собі, а тим більше іншим, що їм страшно ризикувати життям.

Тепер настала можливість стати героєм без жодного ризику, просто біля хати. Тому саме на тих, хто справді потребує допомоги і стидається про неї просити, виливаються відра медійного бруду, звинувачень та ксенофобських маразмів про бачену нещодавно чупакабру у кав’ярні, яка зіпсувала апетит і яку тому слід негайно позбавити громадянства.

І здавалося б, абсолютно адекватні люди тиражують ці провокації – продовжуючи мовчати у відповідь тим, хто їх ображає в тих ситуаціях, які вони описують.

Жодне зі свідчень про агресію з боку прибульців невідомо звідки не містить опису того, як місцеві захистили тих, кого ображали приїжджі.

Також чомусь не викликають правоохоронні органи або охорону закладів, де зустрілися з бидлом.

І тут виникає питання.

Кому вигідна хвиля ненависті, табори для біженців і маніпуляції довірливими галичанами, які не звикли розрізняти між інтелігентними людьми, що не можуть жити в люмпен-республіці та тупим бидлом, якого маса всюди?

Кому потрібен привід для захисту безневинних люмпенів від здивованих галичан, які раптом виявляться найбільшими ксенофобами планетами на перших шпальтах західних видань?

Перед тим, як виливати бруд на знайомих представників національних меншин у соцмережах, переконайтесь, що ті, що провокують парад ксенофобії, готові приймати хоча б у таборах для біженців тих ксенофобів, яких розвели на старій галицькій схильності до легкої ексклюзивності на ґрунті ненависті.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.