Організація українських скаутів

Друзі між континентами

Яна Янчевська,  23 вересня 2014

Як тільки ти з ними познайомишся, то станеш для них другом, віднині і надалі вони тебе так називатимуть.

У час технологій, смартфонів і новомодних гаджетів досі знаходяться ті, хто не відмовляться піти в ліс та заспівати пісень біля вогнища.

Це не пластуни, це українські скаути, і вони інші, на цьому неодноразово наголошує Олександр Мацієвський, Президент Організації Українських Скаутів:

«Скаутів, як зірок на небі багато є американські, африканські та інші є, навіть католицькі,а ми українські скаути.

Просто скаут, друг, не пластун і не бойскаут. Ми повністю відкидаємо піонерські терміни, шароварщину та американщину. А сильніше тяжіємо до класичних прийомів, а усі терміни перекладаємо на українську, до прикладу у нас не скаут-мейстер, а виховник, не нашивки, а відзначки, не гуртки, а патрулі, не лідери загонів в а дружинові.

Так ми шукаємо своє лице. Проте ми таки продовжуємо дотримуватись українських традицій, вшановуємо УПА. Ми не відмежовані, ми просто хочемо брати найкраще від усіх. Адже скаути це любов до батьківщини і християнські ідеали. Тому в Англії ви чи в Латинській Америці сходини всюди починаються з молитви».

Після годинної бесіди, помітно, що дотримання власної термінології для ОУС більше ніж принципове.

Скаути – міжнародна організація, більшість учасників часто їздить на таборування та вишколи закордон. За словами самих скаутів, це є найцікавішим досвідом.

Раніше у Львові було два осередки ОУС, а лишився лише один. У ньому хлопчики і дівчатка входять у різні дружини. Відповідно перша скаутська дружина Львівська ім. Короля Данила – для хлопчиків, а дружина ім. Княгині Ольги – для дівчаток.

Українські скаути також здобувають різні відзначки за свої здобутки, за пройдені випробування на вишколах і таборуваннях, за активну діяльність і таланти.

Але, як каже пан Олександр, форму діти купують собі самі, за власний кошт. Також за рахунок батьківської кишені їздять на вишколи, за кордон, ходять в походи. Якщо дитина ходить на скаутинг 2-3 роки, це вже багато, додає він. Цього разу на сходинах учні 5-8 класів, але скаутингом займаються і значно старші.

Один з дружинових львівського осередку ОУС – друг Роланд. Він з Конго, йому 21. Вдома був скаутом, а зміна континенту, а навпаки підняла на рівень вище і він, друзям.

«Тут я відчуваю, що мене люблять, що я потрібен. Українські скаути стали мені сім’єю, і традиції мало чим відрізняються від наших, африканських. Приємно що я можу передати те, чому вчився у 15 років. Нема нічого кращого походів на природу та таборувань. Так, спочатку було важко прийти сюди і бути іншим, але, знаєте, традиції мало чим відрізняються від наших, африканських. Те, що скаути роблять в Україні, те саме роблять і в моїй країні. Ми єдині, ми схожі. Тому зі скаутами я почав більше розуміти мову, і бар’єри зникли взагалі».

Доречі, друг Роланд навчив українських скаутів своєї скаутської африканської пісні.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.