Вітраж в будинку на вулиці Герцена, 6

Олег Янковський: Львів – мекка вітражів!

Андрій Бондаренко,  27 січня 2015

Львівський реставратор розповів про відновлення унікального 11-метрового вітражу, а також про інші цікаві пам’ятки вітражного мистецтва у нашому місті.

Сторічний модерний вітраж із житлового будинку на вулиці Герцена віддали на реставрацію.

Відновлення безцінної пам’ятки профінансувало Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ ), яке вже багато років допомагає львів’янам дбати про збереження архітектури у старій частині міста.

Композиція сягає одинадцять метрів заввишки і зображає гірський, ймовірно, карпатський пейзаж. Нижня частина вітража змальовує низини, середня – гірські полонини, а верхня – небо. Таким чином, підіймаючись сходами, мешканці будинку ніби здійснюють також крутий підйом у гірські висоти.

Варіанти завітали до затишної майстерні реставраторів, що займаються відновленням віражу, і, під звуки бібопу, поспілкувалися з Олегом Янковським, доцентом кафедри художнього скла Академії Мистецтв.

Пан Олег люб’язно розповів про працю над відновленням скляного полотна, про проблеми з якими зіткнулися майстри, а також про інші пам’ятки вітражного мистецтва у Львові.

Олег Янковський про реставраційні роботи

Вперше я побачив вітраж з вулиці Герцена у 1979 році. З того часу завжди намагався привести туди своїх студентів і показати їм цей чудовий витвір.

Цей вітраж часто називають найбільшим у Львові. Однак, це невірно. Він не найбільший, він найдовший суцільний вітраж у нашому місті. Не можу точно судити про його унікальність в ширших масштабах, але? я особисто? не знаю більше таких в Україні чи, наприклад, у Польщі.

Розмови про реставрацію вітража з вулиці Герцена йдуть давно. Це, в принципі, один з небагатьох прикладів класного українського модерну, якого в нас доволі небагато. Є звичайно Петро Холодний, Модест Сосенко, Юліан Буцманюк, але загалом до нашого часу збереглося досить мало їхніх робіт.

Лише зараз розмови про реставрацію вітража почали здійснюватися. Адже, це дуже дорога справа. І ось, завдяки товариству GIZ, нарешті з’явилися необхідні кошти.

фото: GIZ Lviv

Ми зробили вже майже дев’ять блоків, тобто, практично половину, всю верхню частину цього вітража. Шість блоків готові повністю. Усього є двадцять один блок. Три з них, на жаль, втрачено.

Ось цей проект вітражу показує, як вітражні блоки будуть виглядати після відновлення. Червоним закреслено, ті, які втрачено.

Маємо теж фотографію усього вітражу в початковому стані, але це скомпонована панорама з кількох світлин. Адже, відразу сфотографувати скляне полотно повністю неможливо – заважають сходи. Він занадто великий.

Відновлюючи втрачені елементи вітражу, ми намагаємося підібрати старе автентичне скло. Наприклад, скло типу катедрал – одне з найпоширеніших, тому збереглося ще чимало. Походить з початку 20 ст. Це перше скло, яке почали виготовляти машинним способом, тому це вже масовий продукт.

Але можемо замінити відсутні елементи і таким сучасним склом, яке за якостями наближається до старого. Ось, приміром, як ми називаємо, правдиве скло, або катане скло.

Памятаєте, як колись працювали пральні машинки, в яких були спеціальні вальці, що витискали воду з випраних речей. Так само і тут – скло теж витискається між вальцями. Таке правдиве скло, найбільш наближене своїми якостями до старого скла.

Про відновлення втрачених блоків

На жаль, як виявилося, з відновленням вигляду втрачених блоків маємо складну ситуацію. Практично повна відсутність візуальних матеріалів по цьому вітражу.

Вже в 1979 році, коли я почав ним займатися, тих трьох блоків не було.

Ми не знаємо автора вітража з вулиці Герцена, знаємо лише архітектора будинку – це Ян Баґенський. Сам будинок будувався упродовж 1910-1911 років.

Роботи з виготовлення вітражу провадила Краківська вітражна фірма Желєнського. Знаменита фірма, яка багато чого зробила у Львові і не тільки, існує по нинішній день. Це була серйозна фірма, яку дуже поважали в ті часи у Європі. Таких компаній було небагато. Була ще Мюнхенська вітражна фірма та фірма з австрійського міста Інсбрук. Три знамениті заклади, багато робіт яких є і у Львові.  

І ми звернулися до фірми Желєнського, через міністерство культури Польщі, з проханням допомогти знайти якісь ескізні матеріали по львівському вітражу. Польська сторона поставилась до нас дуже прихильно, нам обіцяли всіляку підтримку.

Якихось особливих матеріалів нам не потрібно – по суті лише побачити ескіз, побачити, що саме зображено у нижніх блоках. Адже, візуальна тема там може розвиватися по різному. І, на превеликий жаль, наш запит наразі застряг.

Державний польський архів оголосив своє розширення за рахунок архіву фірми Желєнського. І саме зараз якраз триває судовий процес у цій справі і всі матеріали поки що перебувають поза доступом. Не знаємо точно, коли почався цей процес і коли закінчиться. Будемо сподіватися, що це ще триватиме недовго.

Ми вже шукали і у львівських архівах, і багато де, але так і не знайшли жодних відповідних матеріалів. Зверталися і до мешканців будинку. Відгукнувся один чоловік, який представився найстарішим мешканцем того дому, але він там живе лише останні 34 роки. Тож, нічим допомогти не зміг.

Зверталися до мистецтвознавців. До Ірини Гах, яка є спеціалістом по сакральному мистецтву і прекрасно володіє тематикою. Каже, оглянула багато різних матеріалів, це якраз її період, але на жаль, жодних малюнків, світлин чи описів вітража. Зверталися до Юрія Бірюльова, наприклад, автора книги про львівську сецесію. Зверталися в Національний музей, і в архіви.

Нічого немає і в прекрасній книзі Ростислави Грималюк “Вітражі Львова”.

Залишилася ще надія на бібліотеку ім. В. Стефаника. Маю особливі сподівання на Відділ рідкісної книги і на періодику. Був такий часопис “Архітектор”, можливо, там щось знайдемо.

Тому, поки чекаємо на матеріали і працюємо над іншими блоками. Архів фірми Желєнського – практично остання наша надія.  

Це єдина проблема. Адже, сам процес відновлення не передбачає якихось особливих труднощів. Це класичний вітраж. Невеликі втрачені елементи у різних місцях ми можемо логічно домалювати, відновити, але втрачений низ занадто великий, щоб уявити, що там було.

Про інші вітражі Львова

Окрім вітража з вулиці Герцена всі великі вітражні композиції у Львові розділяються поверхами.

Як наприклад, у приміщенні нинішнього Апеляційного суду (будівля на розі вулиць І.Франка та Пекарської, – Варіанти), де колись було казино і офіцерський готель. Тамтешній вітраж по площі більший, але він розділений між поверхами, на кожному поверсі - окрема рама. Або у нашій обласній міліції (площа Генерала Григоренка, 3, – Варіанти) є прекрасний великий вітраж з безкольорового скла.

Або той таки вітраж у Обласній прокуратурі (проспект Шевченка, 17, – Варіанти), у колишній Торгово-промисловій палаті, який ми нещодавно відновлювали. Площа тут, знову ж таки, більша, але не суцільна.

До речі, так вийшло, що в прокуратурі ми два рази підряд відновлювали вітражі. В “ніч гніву” тут побили якраз те, що ми відновлювали десь півтора місяці перед тим. А 31 грудня 2014 року вже поставили останній блок в актовому залі і завершили реставрувати цей вітраж вдруге. Взагалі, там на другому поверсі є багато різних вітражів.

Вважається, що найцікавіші вітражі знаходяться у Львівському катедральному соборі. Вони звичайно суперові – до їх створення на зламі 19-20 століть долучилися знамениті митці Станіслав Виспянський і Ян Матейко.

 

фото: Jan Mehlich

Але я б сказав, що найгарніший вітраж знаходиться у церкві св. Іоана Златоустого, колишньому костелі францисканок (вулиця Лисенка, 43, – Варіанти). Це вітраж, якщо я не помиляюсь, 1880-х років, робила його Мюнхенська вітражна фірма.

 

фото: Львівська православна богословська академія

В книзі Ростислави Грималюк є фотографії цього вітражу, втім, вони не дуже добре передають реальний вигляд. Туди можна зайти і подивитися самому, це діюча церква.

Цей сакральний вітраж, на мою думку, найкращий у Львові. Найкращий за подачею, кольором, складністю роботи і, в першу чергу, за красотою композиції. Автор той таки Юліан Захарієвич. Надзвичайна робота.

Якщо пройтися, наприклад, вулицею Саксаганського чи проспектом Шевченка – в кожній брамі, в усіх під’їздах стояли вітражі. Це започаткували німці, у них так було прийнято – закривати вікна декоративними вітражами, щоб людям в очі не разило сонце. Така традиція тягнеться десь з початку 19 століття чи навіть ще раніше.

Подібно, візьмемо район вулиці Б. Хмельницького. Там теж в житлових будинках було дуже багато вітражів. Дещо збереглося до нашого часу, але більшість були розбиті.

Взагалі, Львів можна назвати справжньою меккою вітражів в Україні. Їх тут дуже багато.

Сьогодні вітражі теж виготовляють і встановлюють – вітражні стелі, світильники, двері, вікна, перегородки. Але це дорога справа, тому це не набуває широкого поширення.

Є, наприклад, непогана вітражна стеля в ресторані “Супер буфет” (вулиця Театральна, 23, – Варіанти).

Із сакральних речей хороший вітражний вівтар в костелі свв. Ольги і Єлизавети.

На Пекарській, похвалюся, ми зробили непоганий сакральний вітраж в передпоховальній каплиці – теми Зішестя в Ад і Благовіщення.

Багато вітражів роблять по кав’ярням – є так собі, а є і цілком нормальні.

п.с. Від імені Олега Янковського звертаємося до усіх наших читачів! Якщо, випадково, у вас є будь-які матеріали (приватні фотографії, малюнки, описи у періодиці), пов’язані із вітражем з будинку на вулиці Герцена, 6, просимо зв’язатися з Олегом Янковським чи з нашою редакцією (varianty.lviv@gmail.com).

Ви можете зробити неоціненну послугу майстрам у справі відновлення вітражу!

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.