Оля Вишня, 25 червня 2012

Підзамче: як відновлювати старі райони міста

У кожному місті є свої «райські куточки», престижні і затишні райони, а є і занедбані, некомфортні для проживання і небезпечні в очах інших мешканців міста. Але задля покращення умов життя в останніх, сьогодні у світі існує чимало інституцій та організацій, які працюють над програмами з ревіталізації простору. У Львові також зайшла мова про відновлення старих районів міста, зокрема часто обговорюється розвиток Підзамче, одного з найстаріших львівських районів.

Свої візі пропонують не лише львівські спеціалісти, а й іноземні. Зокрема район Підзамче досліджували свого часу студенти з Німеччини, ґрунтовний проект міста також представив й Інститут розвитку міста з Кракова. Є різні версії яким чином все ж таки потрібно проводити ревіталізацію подібних районів.

Про своє бачення розвитку Підзамче «Варіантам» розповів Андрій Шуляр, архітектор, дослідник теми міського громадського простору.

Більшість таких районів як Підзамче відновлювалися за наступним сценарієм. Спершу вони були небезпечні, закинуті, де розвивався бандитизм.

З часом туди приїжджала богема, а закинуті фабрики перетворювали у культурні, офісні центри для молодих бізнесменів і підприємців, які мали ідею і могли її втілити.

Але коли будівля чи район втрачає свою попередню функцію і до моменту, коли туди приходять справжні інвестиції, то має справу з андеграундом, з неформальним мистецтвом, яке досить продуктивне. Воно, на перший погляд, не таке престижне і прибуткове, але створює підґрунтя, щоб цілеспрямовані інвестиції можна було вкласти.

А творчі люди завжди притягують інших людей, які чимось цікавляться. З часом там починають поселятися нові мешканці, приходить бізнес, але це довготривалий період, на 10-20 років. Якісь нюанси по сценаріях є свої, але загалом у всіх містах це відбувалось однаково.

Щодо Підзамче, то воно не збудоване в один момент, воно розвивалося в довгий період. Район дуже різноманітний і це дає йому шанс бути чимось цікавим. Також Підзамче не має ярлика історичного району і може розвиватися як район майбутнього на базі своєї історії.

На Підзамче є зараз багато вакантних місць, де може з'явитись нова архітектура. Напевно, ми повинні Підзамче омолоджувати, будувати не так як раніше і застосовувати нові технології, зокрема екологічні. І також там є багато споруд, які вартує відновити. Там є прекрасні умови для поступового розвитку. Єдине, архітектура річ дорога і в неї вкладають тоді, коли немає ризиків.

Оксана Дудко, арт-директора Мистецької майстерні «Драбина» та Міжнародного фестивалю сучасної драматургії Drama.UA розповіла про свій досвід проведення культурних проектів на Підзамче і те як варто розвивати цей район.

У Європі давно зрозуміли, що реновацію простору найкраще проводити через соціально-культурні проекти, втручання в публічний простір.

Почали вкладати великі кошти, щоб відкрити культурні і освітні заклади. На колишніх фабриках переважно діють центри сучасного мистецтва. Я була в Нью-Каслі, Британії і бачила як вони працюють у робітничих районах, такі центри є в Амстердамі, в Німеччині їх дуже багато. Там почали до цієї ідеї підходити давніше і ми зараз маємо можливість тільки переймати дуже добрі практики.

Коли ми самі робили фестиваль на колишній фабриці повидла на Підзамче, то відчували, що просто виїжджаємо зі Львова. Там абсолютно інша атмосфера, ми так заглибились в неї, що не могли прийти до тями.

Ми здивувалися, але там було легше побудувати контакт, ніж ми собі сподівалися. Ввечері почали з'являтися на виставах люди з району, вони слухали п'єси сучасних драматургів і аплодували.

Ти бачиш як драматургія працює в такому просторі і що вона потрібна не тільки театралам, критикам, інтелектуалам, а й людям, які працюють на базарі. І вони хочуть в театр.

Ми вирішили, що треба обов'язково робити такі проекти. Це було так цікаво, що після того думка працювати на Підзамче від нас не відходила.

З'явилося середовище інших людей, які зацікавились в реновації цього району і дослідженні простору, з'явились партнери з Нью-Касла і вони розказували про свої практики.

Як би нам вдалося виграти гранд, то могли б організувати цей проект, робити культурний простір. Але це буде восени відомо.

У нас є загальна концепція і візія, що ми там хотіли б зробити. У першу чергу сучасна драма тематично пасує для Підзамче, бо вона про цих людей. Ці вулиці просяться, щоб там читали сучасну драматургію. Її всі зрозуміють, це сучасна мова.

Таку реакцію, яку ми мали під час фестивалю, ми не очікували, її би не було в оперному театрі. Там якось це ближче.

Хочеться щось робити для дітей, запросити кращих художників, режисерів. Якщо один з найвідоміших режисерів буде працювати з учнями на Підзамче, то це дасть їм поштовх дивитися по-іншому на це життя.

Хочемо запросити митців, які будуть перевертати уяву про це життя і які мають досвід роботи з дітьми.

Там би не була лише драматургія, ми б працювали з візуальним мистецтвом, з кіно, це би був відкритий проект. Це було б і візуальне мистецтво, перформенси, створення арт-обєктів у просторі міста і величезна едукативна програма з різними категоріями мешканців Підзамче.

Ми будемо маркувати простір на інтерактивній мапі Львова, писати статті, вести блог, який буде стосуватися Підзамче.

Думаю, це буде цікаво і мешканцям інших районів, центр став перенасичений культурними подіями різної якості, хочеться відпочити часом від цього всього хаосу. А найбільш привабливий район і близький до центру – Підзамче. Тут є багато гарних вулиць і Підзамче має свій зміст, свій внутрішній дух, свій стиль і спосіб життя.