Таку пропозицію Джига озвучив під час робочої поїздки до Жмеринського району.
Експозиція музею складатиметься із портретів та предметів царської сім'ї. Саме це додасть привабливості туристичній галузі Вінниччини, - вважає губернатот.
Будівля Жмеринського залізничного вокзалу — пам'ятка архітектури національного значення. Приміщення вокзалу зведено в період 1899—1904 років. Автори — архітектори З. І. Журавський і В. Риков (автор первинного проекту). Жмеринський залізничний вокзал є величною будівлею зі складним плануванням, в архітектурному стилі якої відчутні модерн і ренесанс. Споруда фактично стала однією з перших, зведених у стилі, що згодом дістав назву український модерн. Сам вокзал нагадує корабель, що пливе у напрямку Одеси. Сюди двічі навідувався із сім'єю імператор Микола ІІ.
«Круглу залу», так охрестили жмеринчани кімнату, де зупинявся самодержавець, повністю відремонтовано.
Микола II Рома?нов (*19 травня 1868 — †17 липня 1918) — останній російський імператор, старший син Олександра III. Продовжував реакційну внутрішню і зовнішню політику свого попередника, спрямовану на зміцнення самодержавства, посилення жорстоких репресій щодо національно-визвольного руху поневолених народів імперії та розширення колоніальних володінь.
Микола ІІ - останній російський імператор, старший син Олександра III. У роки його правління відбувся спалах українського національного руху, пік якого припадає на революцію 1905-1907 років. Однак, репресивна політика Росії тільки посилилася. Згодом були закриті українські "Просвіти" (в тому числі Одеська), заборонено святкування 100-річчя з дня народження Т. Шевченка тощо.
Антиукраїнські репресії посилилися у роки Першої світової війни, коли на собі "царську милість" відчули й українці Східної Галичини та Буковини. Зокрема, була піддана репресіям греко-католицька церква - факт який особливо тішить сучасних православних москвофілів. Можна згадати й про інші прояви "благодатної" національної політики часів Миколи ІІ, зокрема, про єврейські погроми, справу Бейліса тощо. Не останню роль в проведенні жорсткої, русифікаторської лінії в національному питанні відіграли погляди та дії Миколи ІІ. Він став членом погромного чорносотенного "Союза русского народа", неодноразово сприяв його провідникам. Водночас він відхиляв будь-які ліберальні проекти реформування національної політики. Саме це стало одною з важливих причин закономірного розвалу Російської імперії.