Будинок Яцека Куроня у Львові валиться – мешканці просять допомоги у Польщі

 Мешканці щойно прикрашеного табличкою будинку скористалися нагодою передати міському голові Львова Андрію Садовому та генеральному Консулу Польщі у Львові Ярославу Дрозду звернення, в якому вони вимагають від комунальних служб негайного капітального ремонту.

Зроблено це було максимально коректно, адже в цьому будинку живуть переважно люди похилого віку, інтелігентні, без статків, яким, окрім, як на допомогу від міської влади, немає на кого розраховувати. Їм добре відомо, хто такий Яцек Куронь і що він зробив для Польщі і для України. Саме тому, як розповіли активістки акції «Варіантам», вони жодним чином не хотіли зіпсувати момент урочистого вшанування пам’яті видатної людини, котра, як виявилося, жила колись поруч з ними.  Але й промовчати не могли.     

Отож наприкінці урочистостей слово попросила пані Наталія, яка й розповіла поважним гостям про те, що їхній будинок повільно, але впевнено йде під землю, тому невдовзі може статися так, що меморіальній табличці, яка щойно була відкрита, не буде на чому висіти.

Пані Наталія і справді дуже готувалася до цієї події, навіть виступ підготувала польською. І правильно зробила, бо в той час коли вона виступала,  мер Львова Андрій Садовий зі своєю світою був вже далеко від Стрийської, її залишилися слухати лише представники польської сторони. Тому і їй не залишалося нічого іншого, як просити допомоги не у влади Львова, а у поляків. І саме представникам польської сторони після завершення урочистостей вона передала копії заяв мешканців до офіційної влади Львова.

Мешканці протягом останніх років неодноразово зверталися по допомогу до  ЛКП  «Снопківське», але у відповідь отримують лише вирази співчуття з боку працівників комунальних служб, - розповіла ж вона журналістам. Грошей на ремонт немає, не заклали їх у міський бюджет ні минулого, ні цього року, - пояснюють чиновники.   Останнє звернення від них на адресу мера Садового, голови Галицької РА Ірини Маруняк та директора ЛКП «Снопківське» О.Ракушевському було зареєстровано в міськраді 13 липня, ще до того, як на фасаді будинку встановили меморіальну табличку.  Текст його ми подаємо повністю.

«Заява

Ми, мешканці будинків № 36, 38, 40 по вул. Стрийський, рік тому (13 липня 2011 року)  зверталися до Вас із заявою про критичний, аварійний стан водовідводної та каналізаційної систем наших будинків, в який просили негайно провести ремонт.

Легкий «косметичний» ремонт через 3 місяця був зроблений: зацементована заіржавіла труба, по котрій зливаються стоки з 6-ти поверхів.

Однак колектор залишається забитим і частково зруйнованим. Тому необхідно негайно здійснити капітальний  ремонт  усієї водовідвідної та каналізаційної систем. Останнє нам обіцяли зробити ще на початку 2012 року.

Через провал грунту та внаслідок частих дощів у внутрішньому подвір’ї будинків утворилося озеро води, котра повільно просочується у підвали. У підвалах і на перших поверхах будинків сирість, сморід, псуються паркетні підлоги, тріскаються стіни. Існує реальна небезпека деформації та руйнування фундаменту всього будинку. 

Просимо Вас негайно сформувати і скерувати комісію в складі працівника комунального відділу Галицької рай адміністрації, головного інженера і техніка для прийняття рішень щодо дій по ліквідації аварійної ситуації.  

Вимагаємо негайного прийняття практичних заходів для ліквідації цієї небезпеки».

У тому, що все викладене в заяві, є правда, ми пересвідчилися, заглянувши в один із під’їздів будинку на вул. Стрийській, 38. Нас одразу ж зустрів добре відомий всім львів’янам каналізаційний сморід. А спустившись у супроводі мешканців до підвалу будинку ми побачили його причину – каналізаційні труби просто відсутні, а стоки по стінах спливають прямо на підлогу.

Ми також заглянули у квартиру на першому поверсі – картина не краща: сирість, сморід, вологі стіни.  Все вказує на те, що цей будинок не ремонтувався ще з часів, коли в ньому мешкав Яцек Куронь.

Міжнародний імідж Львова для Садового  – понад усе. Тому фарбуються фасади у центрі, проводяться гучні фестивалі, вішаються меморіальні таблички, викидаються шалені гроші на рекламу.  Але реально – це лише обгортка, за якою нерозв’язані проблеми не лише морально, але й фізично застарілої інфраструктури.  Львів все більше перетворюється для місто, в якому туристам приємно провести вихідні, але в якому жити людям стає неможливо, особливо похилого віку. От і залишається їм уповати лише на допомогу з боку Польщі.