Німа сінема з Ратуші

Німа сінема з Ратуші

олександр ковальчук,  17 грудня 2015

У Львівській міській раді нічого не змінюється навіть після третьої реінкарнації Садового.

Жорстока карма старих депутатів стало висить над депутатами новими.

Вони, наче білки, все крутяться і крутяться у сансарі. Крутяться і жують.

Жують та крутяться.

Кусають ручку урочими вустами, хоча сам Фройд заповідав, що психоаналіз має колись нарешті припинитися.

Ідеальний мер Садовий якось так недосконало чухається в ідеальному місті Лева.

Дівчатка сміються, і швидко згасають.

Депутати дивляться туди, потім сюди, потім знову туди, потім знову сюди, а потім вже аж ген-ген туди.

Депутатки дивляться туди-сюди і чілкою так праворуч ах.

Вони невимовно страждають у цьому матеріальному світі.

Страждають, страждають і знову страждають.

Вони на мить застигають, ніби торкаються пальцем нірвани на мить.

Застигають, ніби торкаються, і знову крутяться та страждають, наче білки в сансарі.

Вони приречені у своєму приреченні приречення післямови.

Садовий показує на них пальцем і глузує.

Дівчатка дивляться за пальцем Садового, і також глузують з приреченців (дівчатка такі).

А Садовий знову та знову стукотить і бавиться під столом мештком (з традиційно непропорційними шнурівками).

І аплодує оплесками сам собі, і аплодує-аплодує-аплодує (ура, товариші).

Далі та трохи згодом настане ера звукового кіно та неодмінних фотографій з позіхальної сесії Львівської міської ради.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.