Данило Ільницький: Творча праця для Антонича є великою мистецькою відповідальністю

Данило Ільницький: Творча праця для Антонича є великою мистецькою відповідальністю

Оля Вишня,  20 липня 2012

Нещодавно у видавництві «Смолоскип» вийшло чергове зібрання творів Богдана-Ігоря Антонича. Упорядником книги є молодий львівський літературознавець та дослідник творчості Антонича – Данило Ільницький, який розповів "Варіантам" про особливості цієї книги і чим вона відрізняється від попередніх збірників творчості Антонича.

Даниле, у чому особливість цього зібрання творів Антонича?

Ця книжка вийшла у серії «Вибрані твори» видавництва «Смолоскип». Концепція серії полягає у тому, що окрім основних творів письменника, є й «Додатки», які містять різного характеру матеріали про нього.

Оскільки Антонич не написав кількісно аж надто багато, то в цій книжці є всі головні його твори, а саме: всі поезії зі збірок, вибрані поезії з-поза збірок, перша редакція лібрето опери «Довбуш», роман «На другому березі», більшість статей.

«Додатки» відриваються гуморескою угорського письменника Віктора Ракоші, переклад якої, як я припускаю, зробив Антонич. Розділ «Рецептивний контекст» це – рецензії на збірки Антонича і статті, написані за життя письменника, а також некрологи, які окрім сухого фіксування факту смерті, часто були стимулом висловити свої візії щодо творчості покійного.

У «Листах до Антонича» більшість матеріалу опубліковано вперше, зокрема листи від батьків, а також від Святослава Гординського і Володимира Ласовського.

«Спомини» містять уже добре відому статтю В. Ласовського «Два обличчя Антонича». Дуже цікавим є спогад Ганни Войціцької про перебування Антонича в Бортятині. Спогад Тадеуша Голлєндера, з яким Антонич працював над укладанням антології української поезії у польських перекладах, був надрукований польською мовою ще у 1937 році, а в перекладі українською (і в повному обсязі) у цій книзі опублікований вперше.

Серед «Літературознавчих досліджень» вміщено передусім маловідомі праці, як от працю Івана Світличного про Антоничеве лібрето до опери «Довбуш», концептуальне дослідження Дмитра Козія «Трояке джерело творчого натхнення Б. І. Антонича», одну зі свіжих статей Миколи Ільницького під назвою «Пейзажі з вікна (віконна призма в поезії Б. І. Антонича)». Є у нашому виданні і розлога «Бібліографія». Загалом книжка має 872 сторінки.

Сподіваюся, що це видання стане в пригоді як дослідникам, так і учням, студентам, і загалом зацікавленим людям.

У цій книзі незвична передмова, у формі інтерв'ю. Розкажи про цей експеримент, будь ласка.

Ще на самому початку заповідалося, що передмова матиме двох авторів – мене та Ірину Старовойт. Ми вирішили зробити передмову нестандартною. Виникла ідея зробити це у формі взаємного інтерв'ю. Це мала бути вільна, невимушена розмова, щось на кшталт «Іншого формату» Тараса Прохаська, проте ближча до наукового стилю, ніж до розмовного. Цікаво, як відреагують читачі на цей експеримент?

Коли і де будете проводити презентації?

Будуть чотири презентації. Перша – на Форумі видавців у Львові, відтак упродовж вересня і жовтня - у львівській і вінницькій книгарнях «Є». Планується ще презентація у Києві.

Але ти причетний не лише до наукових, видавничих проектів, пов'язаних з творчістю Антонича.

Символічною для мене є участь у поетичній інсталяції «Формули екстази» у Львівському академічному театрі ім. Леся Курбаса. Тут я виконую музичний супровід на гобої.

Яким був по житті Антонич?

З одного боку, Антонич як митець був активним у спілкуванні – підтримував творчі і дружні стосунки з письменниками, малярами, композиторами. Але, з другого боку, як людина був радше закритим – більшість часу проводив за творчою роботою.

У чому актуальність Антонича сьогодні?

Як на мене, Антонич є актуальним у зв'язку із своїм підходом, своїм ставленням до творчої праці, яка для нього є передусім великою мистецькою відповідальністю.

Цікавою є постать Антонича, як, зрештою, багатьох його сучасників і колег, поєднанням творчого та інтелектуального начал. Своїм прикладом Антонич довів успішність і плідність зв'язку категорій модерного і національного.

Чи присутній Антонич певним чином у європейському літературному контексті, чи багато є перекладів творів Антонича на інші мови?

Не можу сказати, що Антонич, як, зрештою, і українська література загалом, є добре знаними у світі. Проте перекладів є багато. Поезії Антонича перекладено англійською, італійською, латвійською, литовською, німецькою, польською, португальською, російською, сербохорватською, словацькою, угорською, хорватською, чеською мовами. Це як публікації у періодиці, так і окремі видання.

Не думав про впорядкування творів інших письменників?

Хотілося би поступово удоступнювати та актуалізовувати українських письменників міжвоєнного періоду, які жили і працювали у Галичині. Хоча ці постаті не є незнаними, все ж заслуговують більшого інтересу, і не тільки серед фахівців (філологів, мистецтвознавців, культурологів). До прикладу, хотів би долучитися до дослідження і популяризації таких митців та інтелектуалів як, Святослав Гординський, Володимир Гаврилюк, Михайло Рудницький.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.