Олег Баран: При такій наявності землі та її потенціалу, Львівщина може розвивати практично усі напрямки агропромислового комплексу

Олег Баран: При такій наявності землі та її потенціалу, Львівщина може розвивати практично усі напрямки агропромислового комплексу

олександр ковальчук,  23 липня 2012

В Україні – гаряча пора: стартували жнива. Від того, яким буде урожай, залежить не лише прибуток селян, а й економіка України.

Адже, як кажуть в уряді, хороший врожай зерна – запорука хороших валютних резервів і стабільного курсу гривні.

Яким буде вклад Львівщини у «зернову» скарбницю України та про те, як розвивається сільськогосподарська галузь у нашій області – у інтерв'ю із аграрієм, співзасновником та заступником директора ТзОВ «Барком», членом депутатської комісії з питань розвитку села та АПК, депутатом Львівської обласної ради Олегом Бараном.

Якого врожаю зернових цьогоріч чекати Львівщині? Чи матимемо вдосталь хліба?

Якщо говорити про зернові, то це – виробництво під відкритим небом. І у цьому основна специфіка. Наразі можна сміливо прогнозувати, що Західна Україна має всі шанси отримати один з найкращих в Україні показників по врожайності та збору зернових.

Наприклад вже зараз врожайність по озимому ячменю становить близько 40 центнерів з гектара. Це дуже добрий показник. Тож, переконаний, хліба Львівщині – не бракуватиме. Скоріше навпаки. Фермери, які займаються вирощуванням зернових – матимуть напрочуд вдалий рік.

Одразу виникає питання: а чим зумовлені такі показники, як нашій області вдалося «виділитися» на загальноукраїнському фоні по врожайності зернових?

Хорошим врожаям маємо завдячувати, перш за все, сприятливій погоді. При Божій ласці, наразі збір врожаю на Львівщині відбувається без форс-мажорних ситуацій.
Крім того, збільшилися посівні площі.

Ще один аргумент, який має прямий вплив на врожайність – це використання новітніх технологій. Тобто, відбувається підняття як інтелектуального, так і технічного «озброєння» наших фермерів. Адже люди розуміють, що без додаткових зусиль – не буде результату. Відтак врожайність – поступово збільшуються. І не лише зернових, а й усього овочевого набору.

Чи вплинуть хороші врожаї зернових в Україні на цінову політику на ринку зерна і , звісно, на вартість хліба?

Хочу запевнити, що у будь-якому випадку хліб дорожчати не буде. На сторожі цього процесу – регуляторна політика держави. А от щодо цін на зерно, то тут інші прогнози. Якщо ми маємо хороші показники по врожайності, то про світову тенденцію такого сказати – не можна. У деяких країнах, через погодні катаклізми, є серйозні проблеми із врожайністю.

Америка, наприклад, потерпає від зниження врожайності кукурудзи. Втрати по цій культурі – просто шалені: до 60%. Відповідно – зростуть ціни. При чому на весь перелік зернових. Думаю, на світовому ринку зернові культури мають всі шанси здорожчати на третину. Аналогічною буде і ситуація в Україні. Адже ми теж залежимо від зовнішніх факторів.

Зернові – це лише одна частина із усього АПК. Якщо ж говорити про розвиток сільськогосподарської галузі на Львівщині загалом, як ми виглядаємо на фоні усієї України?

На жаль, село у нашій області кинуте на саморозвиток. Справа у тому, що на Львівщині абсолютно неефективно працюють обласні програми. Через брак коштів. Обласна рада розставила власні пріоритети. Сільськогосподарського комплексу там – практично немає.

Депутати чомусь не думають, що логічно виділяти кошти на ті напрямки, які через рік-два зможуть суттєво збагати бюджет. У обласній раді перевагу надають іншим, більш популістичним речам. Наприклад на програми АПК область виділила трохи більше як сім мільйонів гривень. При реальній потребі, як мінімум, 10 мільйонів.

Поміж тим Львівська обласна рада знайшла кошти на власну газету та телебачення. І не малі. На фінансування львівського комунального підприємства облради «Львів – ТБ» передбачили майже стільки, як і на АПК – 7 млн. грн.!

Тож у сільському господарстві починає розвиватися та галузь, яка не потребує великих інвестувань. Ми бачимо минулорічну ситуацію по картоплі. Два роки тому був неврожай цієї культури. А вже торік картоплі на Львівщині посадили стільки, що її ціна впала до 1 гр. за кілограм. При собівартості у 1,5 гривні. Тобто, на сьогоднішній день якогось планованого та системного розвитку АПК у тому чи іншому напрямку область не робить.

Тоді, які ж напрямки варто було б розвивати, щоб село на Львівщині піднялося з колін?

Найбільше Львівщина «відстає» по свинарству та вирощуванню великої рогатої худоби. Хоча при такій великій наявності землі і її потенціалу, ми можемо і повинні розвивати майже усі напрямки агропромислового комплексу.

Проблема у тому, що на сьогоднішній день наші фермери ще не мають відповідного потужного грошового ресурсу, щоб інвестувати у великі комплекси. Але, переконаний, це виключно питання часу.

Таке явище як сільські кооперативи. Існує думка, що саме вони можуть відродити українське село. Ви погоджуєтесь?

Як показує європейська практика, десь ці кооперативи працюють, десь ні. Думаю, що для нас така спроба не буде зайвою. Перевага кооперативів у тому, що вони дають можливість дрібним селянам отримувати кращу ціну за вироблену ними продукцію.

Адже члени кооперативу можуть спілкуватися із покупцями не як роздрібні продавці, а як великий виробник тої чи іншої продукції. Головне – перспектива розвитку. Наприклад, у Європі кооперативи мають цілі мережі. Тобто, не лише поле та корову, яка дає молоко, а й переробні заводи та власні магазини. Такі речі варто було б розвивати і у нас.

В Україні вже давно точаться суперечки щодо зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Держава твердо стоїть «за» таку ініціативу. Яка Ваша позиція?

У грудні минулого року Верховна Рада ухвалила проект закону «Про ринок земель». Тоді ж продовжила мораторій на продаж землі сільгосппризначення до 1 січня 2013 року. Зняття мораторію – справа потрібна.

Однак проводити її варто поступово, виважено, а головне – правильно. Можливо, навіть з допомогою якогось пілотного проекту. Адже Україна має хороших фахівців, експертів, які б могли розробити програму планового проведення такої реформи.

Основне – висвітлювати кожен крок земельних змін у ЗМІ, детально розповідаючи людям про напрацювання. Для того, щоб пояснити кожному селянину, що ніхто не хоче і не буде забирати у нього землю.

Однак є одне але. Без чіткої та повної інвентаризації землі не може бути і мови про зняття мораторію на її купівлю-продаж. Такий крок був би найбільшою помилкою влади.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.