Юрій Моша: Америка гасить суперечності між українськими і російськими імігрантами

Юрій Моша: Америка гасить суперечності між українськими і російськими імігрантами

5 травня 2016

Експерт в питаннях еміграції, засновник компанії «Американський візовий центр», політичний емігрант із Росії Юрій Моша розповідає про особливості української еміграції в США.

Підприємець Юрій Моша емігрував з Росії  в США в 2011 році через загрозу арешту. Справа колишнього власника і гендиректора компанії «Інвестиційний фонд Кубані»  згодом розвалилась і була закрита.  У Нью-Йорку Моша організував сайт Pokanepozdno.com і допомагав підприємцям, які переслідуються в Росії, виїхати за кордон. Пізніше  створив «Американський візовий центр», який надає  в Сполучених Штатах комплексні послуги емігрантам з країн колишнього СРСР. З 2012 року в американських судах триває розгляд у справі позову Юрія Моші до російської компанії НТВ,  яка в одній із своїх передач звинуватила колишнього громадянина Росії у нечесному веденні бізнесу. 

Чи є якісь цифри щодо кількості українців-нелегалів у США?

Сумніваюся, що така статистика є у відкритих джерелах. Ніхто не хоче бути нелегалом. Рано чи пізно люди оформлюють документи. Якщо ти був нелегалом тривалий час, і розпочинаєш легалізацію як політичний біженець чи заради шлюбу, то тобі пробачають нелегальний статус.

Які найпопулярніші шляхи легалізуватися в США?

Переважно це працевлаштування через робочу візу, створення сім'ї, бізнес-еміграція, політичний притулок.

Хто допомагає мігрантам з легалізацією?

Наша компанія є однією з таких. Ми також займаємося соціальною адаптацією. У нас дуже багато клієнтів з України. Гадаю, що кількість українців-мігрантів у США вже зрівнялася з кількістю росіян. Мій підлеглий, старший менеджер, також з України. Тому можу сказати, що українці досить активно емігрують до США.

Раніше найбільш "українським" містом вважалося Чикаго.

Зараз за цим показником лідирує Нью-Йорк (Нью-Йорк є лідером за кількістю емігрантів в цілому). Чикаго, мабуть, на другому місці. У Філадельфії та Маямі також багато українців.

Українські айтішники надають перевагу Кремнієвій долині (Сан-Франциско, штат Каліфорнія). Творчі люди їдуть в Лос-Анджелес. Насправді, ніхто не їде до того чи іншого міста тільки тому, що він українець. Їдуть, переважно, туди, де є якісь друзі, родичі, працевлаштування.

У Канаді ніби більш м'яке міграційне законодавство, але чомусь більше мігрують до США.

За останній час міграційне законодавство Канади погіршилося для колишніх громадян СРСР, раніше, звичайно, усе було значно простіше. Але до США завжди їхало більше, навіть тоді, коли в Канаду було легше виїхати.

Тут більш розвинута економіка і не так холодно. США краще розкручені як еміграційний бренд. Історично так склалось, що це головна еміграційна країна світу. Не можна сказати, що до Канади не їдуть, їдуть, але значно менше, ніж в Сполучені Штати.

В Іспанії було декілька конфлікти між російськими та українськими мігрантами та українцями через погляди щодо війни на Донбасі. Чи щось подібне є у США.

Знаєте, я не чув такого, щоб тут хтось когось бив. Це просто неможливо. Я був на одному заході, де за столом була суперечка між жінками з України та Росії. Але це були лише балачки. Америка якось гасить ці суперечності.

У цьому контексті також хочу зазначити, що до нас звертається дуже багато мешканців України, які чомусь вважають, що якщо їм погано живеться, то вони мають право на політичне біженство у США. Вони дуже помиляються.

Мусить бути конкретне переслідування людини за певним фактом. Наприклад, за мовною ознакою. Чи якщо це блогер, який намагається незаангажовано писати про політичну ситуацію в Україні. У таких випадках Америка не зважає на те, хто зараз при владі в Україні.

Українці вважають, що оскільки США підтримує чинну українську владу, то спокійно дасть їм політичний притулок. Це не так. Тут діє Конвенція ООН і США її дотримуються.

Американців цікавить конкретна ситуація щодо особи. Наприклад, ви ходили до церкви, яку у вашому населеному пункті визнана сектою, і тому вам не дають можливості молитися. Чи якщо ви бізнесмен, на вас тиснуть корупціонери, ви хочете зробити цей факт публічним і за це вам погрожують розправою. Чи ви член якоїсь партії, якій не дозволяють розвиватися, обливають там вас зеленкою.

Ось що є важливим. Мусить бути конкретна історія людини, і я про це українцям постійно кажу: "Якщо ви їдете в США в пошуках політичного притулку, то у вас мусить бути історія. Без неї буде складно".

Ваша фірма займається допомогою таким людям?

Так, але ми не придумуємо історії, адже це є злочином. І це не юридична допомога. У нас ліцензія immigration consultant. Ми можемо консультувати мігрантів лише у конкретних питаннях: заповнення міграційних форм, переклад документів, збір фактів та аналітичної інформації.

Ми також організовуємо соціальну адаптація мігрантів-українців: допомога з влаштування дітей у школу, отримання водійського посвідчення, відкриття банківського рахунку, оформлення страхування. У деяких питаннях нам також допомагають адвокати.

Тобто ми буквально "водимо за руку" новоприбулих та підказуємо їм: що і де оформити. Бо коли я приїхав до США п'ять років тому, то не було якоїсь компанії, яка б займалася такими речами. Була лише можливість окремо отримати допомогу в окремих послугах. А зараз схожих компаній суттєво побільшало.

Яку кількість клієнтів Ви обслуговуєте?

Ми обслуговуємо приблизно сотню осіб (і більше) протягом місяця. Декого – разово, а когось – комплексно.

Хто всі ці люди?

Переважно це молоді люди до тридцяти, хоча бувають й старші (50-60 років). З них десь менше відсотка таких, яким з тих чи інших причин не подобається у США і вони їдуть додому.

Це переважно ліниві люди, які гадали, що тут їм буде халява?

Пригадую, що на початках, коли я мешкав у Брукліні, мій перший landlord (власник нерухомості) був з Хмельницького. Він розповів мені свою історію про те, як він у 90-х приїхав до США з маленькою дитиною та літніми батьками. Він спочатку працював на ламповому заводу за 5 доларів на годину, а за десять років зумів купити власний будинок, а його син вчиться на медика в академії.

А як діти адаптуються до місцевої системи навчання?

Звичайно, що є різниця навчанням в Україні та США, але діти легко звикають до американського стилю життя. Вони за рік переходять на англійську мову, дорослим з цим значно важче.

Середня освіта тут безкоштовна і дітей віддають дітей саме до таких шкіл, оскільки достатньо якісна освіта. Однак в США немає безкоштовних дитсадків.

В американському кіно українці (та росіяни) часто фігурують як кримінальні елементи. Як самі емігранти сприймають цей факт?

Я вважаю, що вони не надають цьому великого значення. Це ж кіно. Набагато важливіше, що українки Міла Йовович та Міла Куніс стали тут популярними актрисами. Що сюди їдуть українські виконавці.

Я ходив на концерт Океану Ельзи, де був повний зал і де квиток коштував сто доларів (стільки ж, як на концерт AC/DC). Звичайно, що на концерті переважно були українці, але я зауважив й американців. Ось це показник української культури тут.

Фото прес-служби «Американського візового центру»

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.