Олег Синютка: Економіка Львівщини буде в плюсах

Варіанти розмовляють та сперечаються з Олегом Синюткою про війну, економіку, політику та Львів.

Олег Михайловичу, які виклики сьогодні стоять перед Львівщиною, адже ми вступили в новий політичний сезон, і достатньо непростий, під кутом зору соціально-економічного розвитку, осінньо-зимовий період?

Недопущення дестабілізації ситуації для нас сьогодні є першочерговим завданням. Агресор буде використовувати будь-які конфлікти, починаючи від персонального невдоволення та випадкових непорозумінь, і завершуючи тими, що виникають на соціальному грунті, щоб дестабілізувати ситуацію.

Тому виклик, насправді, один. Це – гібридна війна у виконанні російського агресора на території Львівської області як базової території української Незалежності.

Якщо ж розшифрувати це твердження, то гадаю, що сьогодні немає ділянок, де б все було ідеально.

Чи військова агресія не слугує виправданням реальних помилок влади в регіоні і чи влада не зловживає саме таким поясненням того, що сьогодні відбувається? Ми звернули увагу, що державна статистика почала відображати кількість "злочинів проти авторитету державної влади". Цей показник на Львівщині становить понад 3 відсотки від загальної кількості скоєних злочинів. Ви би не могли пояснити, про які саме злочини йдеться?

У жодному моєму виступі ніколи не було посилання на те, що саме війна стала причиною помилок влади.

Вважаю, що війна, навпаки, здатна стати каталізатором для пришвидшення вирішення багатьох застарілих проблем. Війна дала нам шанс стовідсотково вибороти державну незалежність.

Стосовно "злочинів проти авторитету державної влади", то Ви для мене відкрили щось нове, бо я цього ніколи не бачив. Але тут я дивлюсь на ці речі інакше.

Авторитет це така річ – він або є, або його нема. Якщо він є, то ніхто його зіпсувати не може. А якщо його немає, то тоді статистика нічого не вирішує.

Аналіз статистичних даних показує, що далеко не на всіх ділянках на Львівщині спостерігається позитивна динаміка в соціально-економічному розвитку. Так, заборгованість зі зарплатні за підсумками першого півріччя сягнула 92 мільйона гривень, більша її частина припадає на активні підприємства. Чи справа лише і тільки в боргах зі зарплатні шахтарям?  

Так і є. Останні півроку сумарний борг зі зарплат в області коливається від 70 до 90 мільйонів гривень. Ці коливання залежать від виплати заборгованості зі заробітної плати шахтарям.

От зараз, наприклад, заборгованість на ДП "Львіввугілля" становить 22 мільйони гривень. Також на ПАТ "Львівська вугільна компанія" накопичився борг у 13 мільйонів гривень. Там ситуація складніша, тому що це борги за декілька місяців.

Дані зі сплати ПДФО свідчать, що номінальна зарплата, в порівнянні з минулим роком, зросла в півтора рази, а заборгованість зі зарплат реально падає.

За серпень ми маємо борг зі зарплатні шахтарям 35 мільйонів гривень.

Проблема з ДП "Львіввугілля" залишається одною з найскладніших проблем. Вона складається з двох частин.

Перша, це є обсяги видобутку, які сьогодні не зростають, отож необхідно інвестувати в саме виробництво. Друга частина – це є збут і розрахунок.

Якщо зі збутом станом на 8 вересня проблеми немає, тобто все вугілля відвантажується споживачам і за нього розраховуються, то з обсягами видобутку є реальна проблема.

Основне завдання, яке сьогодні ставиться перед керівництвом підприємства, це інвестування в розробку нових лав.

У вересні запускається нова лава, минулого місяця вже запустили дві нові лави. Ми робимо реальні кроки для того, щоб збільшити видобуток.

Тобто питання закриття шахт на Львівщині вже не є актуальним, а натомість постало питання відкриття нових лав?

Питання відкриття нових лав мусить вирішуватись, тому що на старих ми не зможемо нарощувати такі обсяги. 

Сьогодні ДП "Львіввугілля" має дві шахти, де собівартість видобутку вугілля є високою, адже товщина пластів є малою, а вугілля в них, навпаки, має високу зольність, тобто видобувати в цих лавах його нерентабельно. Інші дві шахти дають вугілля, яке не потрібно збагачувати.

Питання не можна зводити лише до закриття старих чи відкриття нових шахт.

Питання полягає у працевлаштуванні людей і його неможливо вирішити без збільшення обсягів видобутку.

Людині, переважно, немає різниці на якій саме шахті працювати: Відродження, Лісовій чи Степовій.

Людині важливо мати роботу за професією і зарплату, а для цього необхідно добувати якісне вугілля в значно більших об'ємах.

Ми розраховуємо збільшити видобуток вугілля. Для цього вже у вересні буде сформовано "дорожню карту", яка дозволить зрозуміти звідки і скільки ми зможемо залучити інвестицій для введення в дію перспективних лав.

Люди будуть поступово переводитись на перспективні шахти з нерентабельних.  

Під час останнього візиту президента Порошенка на Львівщину ми також обговорювали питання переведення теплоелектростанцій, які працюють на антрацитному вугіллі, яке імпортується до України, на вугілля газової групи, тобто те, що добувається в нас.

Якщо це вдасться зробити, то будуть розширені можливості збуту. Для нас це важливо, бо це постійний збут.

Робота та зарплата є сьогодні для людей важливим питанням, а як бути із озвученою потребою у скороченні лікарів і вчителів на Львівщині?

А хто це озвучував?

Ваш екс-заступник Підлісний.

Питання про скорочення ніколи не порушувалось. Мова йде про оптимізацію мереж шкільних і медичних установ, про їх приведення у відповідність до чинного стану речей.

Наприклад, є рішення Верховної Ради про те, що держава не буде виділяти кошти на утримання шкіл, де навчається менше 25 дітей. Натомість, рішення про закриття  шкіл I ступеня ("молодші школи") немає жодного.

Якщо місцева громада вважає за необхідне зберегти школу, де навчається до 25 дітей, то ніхто не забороняє їм цього робити. Але, мені здається, що ухвалюючи таке рішення громада може лише зваживши на всі моменти і усвідомивши, що вона не нашкодить дитині, позбавляючи її повноцінного навчання?

Можливо, краще, аби ця дитина навчалася в сусідньому селі чи місті, мала комфортний доїзд і високий рівень знань?

Саме тут виникає проблема  для влади: як правильно вчинити?

Не варто думати спершу про вчителя і його зарплату. Треба передусім подумати про дитину: чи дамо ми їй саме ту освіту, яку їй гарантує держава, чи ні.

Я був на серпневій конференції вчителів, і одна із керівників відділів освіти розповіла, що в них була аналогічна проблема.

Вони вчинили просто: приїхали в село, посадили батьків діточок, які навчаються, в автобус "Школярик" і звозили їх в школу, де будуть навчатися діти, якщо закриється сільська школа. Разом з директором і вчителями батьки пройшлися по школі, подивилися класи, їдальню.

Ви чули хоч раз про проблему закриття малокомплектних шкіл у Пустомитівському районі? Ні, тому що в цьому районі відділ освіти працював з батьками.

А коли ніхто ні з ким не спілкується, то і виникають такі ситуації, коли діти, наприклад,  приходять Першого вересня на заняття і дізнаються, що замість трьох паралельних класів в них буде лише два.

Останній випадок мене дуже стурбував, насправді, бо спричинив справедливу агресію зі сторони батьків.

Тому питання скорочення лікарів чи вчителів не порушувалось. Держава розраховує фінансування освіти зважаючи не на кількість вчителів, а учнів. Подібне і в охороні здоров'я.

Але якщо говорити про робочі місця взагалі, то неправильно буде брати до уваги лише бюджетну сферу. Ми повинні також зважати на підприємства реального сектору економіки.

Саме тут на Львівщині спостерігається реальний прогрес, тобто створюються нові робочі місця. Я, з одного боку, цим тішуся, з іншого – розумію, що цього недостатньо. Однак, не всі хочуть саме це аналізувати і враховувати.

А що робити тим, хто працює в бюджетних установах? Не секрет, що проблема звільнення зайвих працівників відтерміновується практикою відпусток за власний рахунок. Львівщина є лідером з прихованого безробіття в Україні.

Скажіть, будь ласка, яким, на Вашу думку, повинен бути розмір заробітної плати?

Можливо, таким, як в керівників Львівської міськради: 40-50 тисяч гривень в місяць. Реально ж в журналістиці сьогодні ледве заробляють в середньому 2,5-4 тисячі гривень. Тому все таки, дайте пряму відповідь на питання про скорочення вчителів і лікарів.

Це правда, що сьогодні існує дилема, і бюджетники повинні розуміти, що вони не зможуть отримувати гідної зарплати, якщо не оптимізувати мережу бюджетних установ в області. Поки цього не відбудеться, то їм доведеться погоджуватись на часткову відпустку. Це реалії, і я це добре розумію.

У Львівській облдержадміністрації, натомість, скорочення вже відбулися?

Ми почали з того, що на 30 відсотків скоротили апарат обласної адміністрації. Тому що сьогодні в облдержадміністрації також існує проблема виплати зарплати.

Наша ситуація є аналогічною до ситуації, в який зараз перебувають вчителі та медики. Саме тому, як мені видається, я маю моральне право говорити на ці теми.

Насправді, оптимізація структури має один позитив: вона дозволяє залишити найкращих. І важливо, щоб саме так цей процес проходив у всіх бюджетних галузях.

Експерти вважають, що через субсидії люди, по-перше, втратили стимул шукати роботу, а по-друге – вони не зацікавлені економити газ. Яким є Ваше ставлення до субсидій та їхнього впливу на суспільство?

Уряди Яценюка і Гройсмана, насправді, прийняли всі непопулярні рішення, які приймали реформаторські уряди інших східноєвропейських держав. 

Найбільша наша проблема у тому, що ці рішення ухвалювались дуже швидко і їх не розтягнули в часі, на роки, як це відбувалось в інших державах.

Абсолютно правильно, що сьогодні в Україні встановили єдину ціну на газ. Це відчепило від газової труби багатьох злодіїв.

Я пам'ятаю свою роботу в місті, коли окремо рахувався газ для комерційних підприємств, для бюджетних установ і для людей від різних постачальників. Враження інколи було таке, що кожен засовує в трубу свою частинку газу разом з власним інтересом.

Звісно, така ситуація створювала безліч можливостей для різних махінацій та корупційних схем.

Друга річ, ми чомусь не говоримо про те, що сьогоднішній стан надання субсидій це тільки перший крок.

Ситуація, коли багатий має платити сповна, а бідному держава допомагає, це – правильне рішення. Але, ми не повинні зупинятися на цьому. Ми мусимо зрозуміти той момент, що коли після субсидій проходитимуть клірингові розрахунки або взаємозаліки, то держава на цьому не зупиниться.

Наступний крок можна вже буде робити, коли вивіреною буде вся система субсидій, тому що зрозуміло, що час від часу трапляються люди, які маючи достатні доходи, оформлюють собі субсидії під тим чи іншим соусом. Таку практику необхідно повністю припинити.

Після цього держава повинна монетаризувати субсидії, тобто віддавати людям реальними грошима. Тоді людина отримає можливість частину цих грошей вкласти в енергозбереження або в інші заходи, які допоможуть економити газ.

Але до цього ми прийдемо поступово.

Наразі, привівши у відповідність ціну на газ і тарифи, ми знаходимось на етапі допомоги незаможним верствам населення сплачувати нові тарифи за допомогою субсидій. Але повторюся, зараз важливо відсікати будь-які зловживання.

Дехто не розуміє, що держава обов'язково наведе в цьому питанні порядок, і тому досі зловживають її довірою. Тих, хто займається злодійством, притягнуть до відповідальності, а бідні люди, насправді, за рахунок субсидій, отримають більше можливостей.

Коли планується впровадження монетарізації субсидій?

Ще наприкінці минулого року я повідомив Міністерство соцполітики, що Львівщина готова перейти від взаємозаліків зі субсидій до їхньої виплати грошима. Цього року навесні я знову мав розмову на цю тему з новим міністром і також просив, щоб розпочати на Львівщині цей процес в якості експерименту. 

Однак міністр очікує, що парламент невдовзі ухвалить закон про монетаризацію всіх пільг.

Нещодавно я підтвердив свою позицію в розмові з президентом Порошенком, бо розумію, наскільки буде складно провести даний закон в парламенті, оскільки там домінує, насправді, популізм.  

216 тисяч домогосподарств на Львівщині вже отримують субсидії. Скільки це у відсотках?

Практично це 40 відсотків. Львівщина, після Дніпропетровської області, займає другу позицію з кількості громадян, які отримують субсидії.

Я зауважив, що на зустрічах мене практично ніхто не питає про субсидії. Останнє може свідчити про те, що свого часу ми добре провели роз'яснювальну кампанію.

З іншого боку, я розумію, що серед тих 216 тисяч є люди, які, напевне, десь щось підтасували. Але саме зараз відбувається перевірка.

Вам не здається несправедливою ситуація, коли, той, хто працює – платить сповна, а той, хто не працює, отримує допомогу від держави?   

Але коли тарифи на газ були заниженими, то субсидію отримували всі 100 відсотків населення.

І це було несправедливо. Але є ще один момент, упродовж січня-липня бюджетні кошти організаціям, що надають домогосподарствам послуги з газопостачання (субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг), суттєво перевищили вартість фактично спожитих послуг (на 805,6 мільйонів гривень). Як це розуміти?

Це була помилка, яку зараз вже виправили. На початку минулої зими держава перерахувала службам соціального захисту кошти на виплату субсидій повністю за весь сезон. Тобто не помісячно, а повністю на весь сезон.

Обрахували, відповідно до прогнозів, скільки людині треба допомоги на весь сезон, і кошти зразу ж надійшли на рахунки.

А зима реально була теплішою, відповідно й обсяги споживання газу були меншими, люди менше використали газу, і тому сума, яку Ви озвучили є різницею.

Держава застрахувала себе фінансовим ресурсом, якого просто забагато виділили.

Тобто на рахунках тривалий час просто так лежало 805 мільйонів гривень?

Ми вже відкорегували ситуацію і кошти повернуться до державного бюджету.

Якщо подивитися на показники промислового розвитку Львівщини в динаміці, то за результатами першого півріччя відносно аналогічного періоду попереднього року  виробництво промислової продукції збільшилось лише на 0,4%. Цей показник і далі буде падати до кінця 2016 року?

На дані статистики треба дивитись в розрізі галузей. У показниках нашої області є висока питома вага видобутку вугілля, виробництва електроенергії та газу.

Зараз ми також маємо падіння, зважаючи на проблеми, що існували з експортом електроенергії та інших промислових товарів. Також скоротились обсяги рубок лісу через введення мораторію на експорт кругляка.

А от якщо говорити про переробну промисловість, то тут ми маємо стабільний ріст.

Я завжди аналізую не лише загальні показники, але й кожну галузь зокрема. Ріст об'ємів переробної промисловості, на мою думку, зможе компенсувати втрати з видобутку і в інших галузях.

Однак ось це загальне падіння усе ж хвилює мене.

Разом з тим, у сільському господарстві ми маємо стабільний приріст в районі 10 відсотків.

То як завершить промисловість Львівщини 2016 рік?

Звичайно, що в плюсах. Тому що відкриваються нові підприємства, створюються нові робочі місця.

Майже 70 відсотків експорту Львівщини сьогодні припадає на країни Європи. Але в його структурі лише 26 відсотків – це електротехнічне обладнання, 10,4 відсотки – меблі і 8,5 відсотків – зернові культури. Інших понад 50 відсотків – це що?

Це давальницькі схеми. Насправді, за ними працюють більшість підприємств-експортерів Львівщини: як ті, що виробляють електротехнічну продукцію, так і в сільському господарстві.

Ми сьогодні на ринку є конкурентоспроможними завдяки дешевій робочій силі, тому і відкриваються у нас роботоємні підприємства.

Цю ситуацію необхідно поступово змінювати. Треба, щоб на Львівщині більше відкривалось високотехнологічних підприємств, як, наприклад, Електрон.

Тоді Львівщина зможе завойовувати світові ринки також товарами свого виробництва.

Чи часто до Вас звертаються місцеві підприємці з проханням допомогти вийти на європейський ринок їхній продукції?

Сьогодні добра кон'юнктура на зовнішньому ринку для українського товаровиробника. Девальвація гривні створила для експортерів сприятливі умови виходу на зовнішні ринки.

На жаль, я не можу сказати, що сьогодні на Львівщині багато хто аж так рветься на ринок Європейського Союзу. Таких дуже мало, хоч ми й працюємо, і переконуємо це робити.

Бачу добру перспективу для виробів з дерева, продуктів харчопереробної промисловості та машинобудування.  

Статистичні дані є досить заплутаними щодо обсягів іноземного акціонерного капіталу на Львівщині, можна зрозуміти, що цей приріст дуже і дуже незначний. Як Ви це поясните, адже в роботі ЛОДА цьому питанню приділяється значна увага?

Кабмін скасував обов'язкову реєстрацію іноземних інвестицій на території України і це, я вважаю, правильно. Тому не всі іноземні інвестори декларують кошти,  вкладені на території України, відповідно, їх також не враховує статистика.

Наприклад, компанія Бадер-Україна відкриває нове підприємство на Львівщині з пошиття сидінь для автомобілів, але, наскільки я знаю, вона не декларувала цю свою інвестицію.

Олег Михайлович, і на завершення трохи про політику. На підтримку яких політичних сил  Ви опираєтеся в своїй роботі?

Сьогодні в сесійній залі Львівської облради немає жодної політичної сили, яка ворожо налаштована до області чи України.

Йдеться не зовсім про це. У тій ж "Солідарності" на Львівщині є декілька груп, які претендують на лідерство. Наприклад, група братів Дубневичів?  

Я такої "групи Дубневичів" в Солідарності не знаю. Я це щиро вам говорю, ніхто не має особливого статусу. Повірте, я говорю це щиро, що всі рівні перед законом. Якщо ж в когось є пропозиції з розвитку області, то для мене немає значення його партійна приналежність, я обов'язково підтримаю цю людину і допоможу їй.

От Ви назвали прізвище Дубневичів, а я вважаю, що сьогодні вони одні із найкращих лобістів інтересів області в Верховній Раді.

Вірніше, Пустомитівського району?

Це нормально. Коли я обговорював з нардепом Богданом Дубневичем питання створення об'єднаних громад у Пустомитівському районі, то ми зійшлися на тому, що має бути декілька громад.

Три чи п'ять – це до обговорення.

Але я від Богдана Дубневича жодного разу не чув, що має бути одна громада в Пустомитському районі. Хоча всі інші мені про це розповідають.  

Таку пропозицію він озвучив на своїй сторінці у ФБ, ми також про це писали. Тобто він пише одне, а Вам озвучує зовсім інше. Але Ви не будете заперечувати, що кошти ДФРу пішли переважно в райони, в яких обирались Дубневичі?

А куди вони пішли?

Переважно, на ремонт доріг.

Область інвестувала 500 мільйонів в ремонт дороги Червоноград-Радехів-Броди. Скажіть, де тут  інтерес Дубневича?

Але ми говоримо про кошти, які виділені з Державного фонду розвитку.

Я – про всі гроші області, які розподілені більш-менш рівномірно між районами, і у всіх районах проводяться, зокрема, й ремонти доріг. 

Наприклад, Самбір, Старий Самбір, Турка – це 400 мільйонів гривень, які вкладені в розвиток цих районів. Який Дубневич інвестував в свій район такі кошти? Ви розумієте?

Загалом в область, з врахуванням міжбюджетних трансферів, цього року буде вкладено близько 4 мільярдів. 

Якщо проаналізувати розподіл всіх цих коштів, то повірте, райони, які представляють в парламенті Ярослав та Богдан Дубневичі, отримали набагато менше коштів, ніж інші.

Але щоб це зрозуміти, треба дивитись не окремо на школи, народні доми чи ФАПи, а аналізувати цілу картинку.

Богдан Дубневич також запропонував надати Пустомитам обласний статус. Аналогічна ініціатива надійшла й з Винник.  

Я мав розмову з мером Винник та з міським головою Львова. Я запропонував їм визначитись з подальшою долею.

Винники стовідсотково не залишаться в тій ситуації, що є зараз. Вони можуть стати окремою громадою, стати громадою в складі Львова або можуть створити нову об'єднану громаду разом з навколишніми селами, тобто стати самостійним містом зі всіма повноваженнями, як об'єднана Винниківська громада.

Проблеми Винник і Пустомитів – це лише фрагмент реформи децентралізації, яка все ще триває на Львівщині?

Це складна реформа, яка закладе базу на декілька наступних десятиліть. Важливо прийняти правильні рішення.

Останній наш проект Перспективного плану передбачає створення 85 об'єднаних громад. За ним – десятки обговорень, поїздки в села, залагодження конфліктів.

Оновлений проект ми також віддали в райони на обговорення, щоби ще раз перевірити і все зважити. Знизу часто надходять цілком слушні пропозиції.

Наприклад, планувалось об'єднання сіл Красне та Глиняни в одну громаду. Але коли представники обох громад виклали свої аргументи, розрахунок економічної спроможності, транспортної доступності та інші аргументи, то я погодився з їхньою позицією, що і Глинянська, і Краснянська громади можуть бути спроможними й без об'єднання.  

Коли фактично цей процес закінчиться на Львівщині?

Сподіваюсь, що в жовтні ми вже будемо мати кістяк.

А Львів не хоче ні з ким об'єднуватись?

Мав про це розмову з міським головою Андрієм Садовим, але поки не бачу в самого міста чіткої позиції щодо цього питання.

Можна залишити так, як є, можна до Львова приєднати громади в межах обласної кільцевої дороги, і є ще третій варіант – "Львів великий", який передбачає приєднання й інших територій.

Навколишні села не хочуть об'єднатися зі Львовом?

Таких ще не було. Львів і Рясне-Руська не можуть 200 гектарів землі поділити, а там ще проблема кладовища та сміттєзвалища. У Львова та навколишніх сіл проблем вистарчає.