Зміст статті

22 травня 2017

Лівчицькі діти дощу

Зразкова школа-інтернат може опинитися у підвішеному стані завдяки реформам.

Школа для дітей з особливими потребами потребує особливого підходу. Варіанти детальніше дізналися, що може вплинути на рішення реформувати унікальний навчальний заклад на Львівщині.

Лівчицька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів розташована у мальовничому куточку села Лівчиці, що у Гніздичівській об'єднаній територіальній громаді. При в'їзді у село зі сторони Гніздичева головною вулицею Лівчиць Шевченка будівлі школи нелегко зауважити з дороги, – їх приховує доглянутий парк. Він тут ще з часів заснування графського маєтку кінця ХІХ століття.

З 1948 до року в Лівчицях діяв інтернат для дітей з вадами слуху. У 1961 р. він став інтернатом для дітей з вадами розумового розвитку. Деякий час, одночасно з Лівчицьким, схожий заклад був у Кохавинському монастирі

У школі навчається близько шістдесяти дітей різного віку. Дехто з них є сиротами чи дітьми з неблагополучних сімей, з сімей, де батьків позбавили права опікуватись дітьми.

Саме тут вперше в Україні організовано навчання дітей із раннім дитячим аутизмом, яке дало значні результати в роботі. Окрім того, сюди можуть скерувати хворих на сенсорну та моторну алалію, дизартрію, важкі форми заїкування, ринолалію, дислалією. З ними працюють педагоги-дефектологи. Увесь персонал – трохи більше 60 працівників. Педпрацівники отримують заробітню плату з освітньої субвенції (держбюджет), технічні працівники – з обласного бюджету.


Навчання проводиться у звичайних класах.

Для учнів десятого класу передбачена можливість професійного спрямування: є веломайстерня, столярна і швейна майстерні (на 12 машинок), комп'ютерний клас з інтерактивною дошкою, інтернетом, проведений Wi-Fi. Це суттєво допомагає майбутнім випускникам визначитись з подальшою професійною освітою.

У 2014 році тут провели обласний семінар "Методи і прийоми виховного впливу на особистість".

Неабиякими здобутками можуть похвалитися учні-спотрсмени інтернату: регулярна участь у спеціальних змаганнях для дітей з інвалідністю "Повір у себе", виступ на змаганнях у складі збірної Львова з настільного тенісу в Ужгороді. 

Maecenatum caritas

Школі дуже допомагають благодійні організації: свого часу Мальтійска служба допомоги реконструювала приміщення, теплицю і стоматологічний кабінет, возила дітей на оздоровлення у Ліхтенштейн. 

Завдяки благодійному "Лелека" сироти інтернату побували за кордоном, де якийсь час жили у сім'ях. 

теплиця

Канадці українського походження підтримують Лівчицьку школу вже 10 років. За цей час вони допомогли побудувати спортзал, комп'ютерний клас, капремонт чотирьох класів, посадили алею грушок... Цього року вони назбирали гроші, за які купили мікроавтобус Opel Vivaro.


Директриса Світлана Пітула розповіла як це сталось: "Один з них оприлюднив у соцмережі фото зроблене в інтернаті й написав про те, що у Львівській області у с. Лівчиці є такий сиротинець. І за тиждень чи два йому принесли кільканадцять (14 чи 16) тисяч канадійських доларів. Тринадцятимісний бус 2013 року випуску приїхав до нас на Вербну неділю.

Вона очолила інтернат 2 роки тому, і деякий час канадські меценати не спішили вкладати великі ресурси, адже для них було важливо знати чи можна довіряти Світлані Андріївній. Однак вона сповна виправдала довіру. Зараз представники Master's Foundation ( в тому числі директор Стен Ватріч з Торонто) приїздять до України (в тому числі й до Лівчиць) щопівроку. Зараз у планах меценатів оновити дошки у класах і туалети.

Це канадці українського походження з штату Альберта, з села Глендон, де більшість населення – етнічні українці. Так, Іван Пасюк – виходець з Буковини, а в Україну приїздить його син Дон, який живе у Ванкувері. Про меценатство Івана Пасюка нагадують дві дошки у спортзалі.


19 травня тут вкотре побували меценати з Канади. Для інтернату це дуже важлива подія, до якої готувались і підготували вітальний концерт. Крім канадських гостей приїхали два депутати обласної ради і представники виконавчої влади-освітяни зі Львова.

Діти підготували для них духовно-патріотичну програму. Для гостів цього достатньо аби бути певними того, що підопічних тут не лише вчать, а й виховують.

Канадці зворушені таким приймом, жваво спілкуються з працівниками школи. Ще жвавішими є діти, бо для них всякий гість у закладі – це ще один вияв уваги.

Несподіваний ефект реформи

На початку травня стало відомо, що заклад можуть розформувати у межах реформи освіти.

Адже держава тримає курс на інклюзивну освіту, відтак особливі діти навчатимуться у звичайних школах. 

Та у такому підході є ризик несприйняття дещо успішнішими дітьми особливих. Аби було нормальне ставлення, мусить бути готовим суспільство. Діти зі звичайних, благополучних сімей можуть упереджено ставитись до ровесників, яким пощастило менше. І останнім у таких умовах буде важко навчатись у звичайних школах.

У Лівчицькому інтернаті педагоги працюють над тим аби запобігти подібному явищу. Відтак батьки особливих дітей переконані що їм краще здобути загальну освіту саме в інтернаті.

Зарахування учнів до спецшколи-інтернату здійснюється наказом директора на підставі ряду документів:

путівка департаменту;
заяви батьків або осіб, які їх заміняють;
копії свідоцтва про народження дитини;
особової справи (витягу з особової справи) та документу про наявний рівень освіти (крім дітей, які зараховуються до підготовчого, першого класів);
індивідуальної програми реабілітації інваліда (для дитини з інвалідністю);
довідок про стан здоров’я дитини: ,,Медична карта дитини” (ф. №112) з даними про результати аналізів;
копію ,"Карти профілактичних щеплень";
психолого-педагогічної характеристики; висновку психолого-медико-педагогічної консультації.

Однак після отримання останнього в переліку документа, справу потенційного інтернатівця скеровують до Департаменту освіти і науки ЛОДА, де також впливають на можливість її навчання у закладі, ведуть облік вихованців.

"Станом на сьогодні розглядаються варіанти доцільності функціонування цього закладу. Держава проводить політику повернення дітей із шкіл-інтернатів у сім’ї. Утримання однієї дитини коштує державі понад 100 тисяч гривень. Лише після влаштування усіх дітей, які начаються у цій школі, ми будемо думати, що робити із вивільненим приміщенням", – розповіла директор департаменту Любомира Мандзій.

За її словами, наразі в облдержадміністрації з’ясовують варіанти переведення дітей в інші заклади.

Директор департаменту освіти і науки Львівської ОДА Любомира Мандзій зазначила, що Лівчицька школа-інтернат є закладом Львівської обласної ради, тому рішення про його ліквідацію приймає обласна рада.

На рішення обласної ради можуть вплинути депутати, які побували у цей день на святі: Ярослав Овсянецький (обраний від Жидачівщини) і Ольга Грицик (секретар профільної комісії).

Крім того, небайдужий до долі закладу народний депутат Андрій Кіт. Його фото є у шкільному фотоальбомі. Депутати облради пропонували Світлані Пітулі показати його, а також відеопрезентацію на сесії ЛОР чи на засіданні комісії, як аргументи на користь продовження функціонування інтернату.

Ще одним фактором, який впливає на майбутнє інтернату є будівництво майбутньої опорної школи у Гніздичеві. Якби її не будували, то опорною могла б стати саме Лівчицька. 

"Ідея в тому, щоби дітей з особливими потребами навчати у загальноосвітніх школах на інклюзії. Зараз школа є на балансі Львівської обласної ради. До кінця року її хочуть передати на баланс Гніздичівської ОТГ. Тому зараз просять владу розробити проект того, що там може знаходитися. Можливо, й навчальний заклад.

Також є пропозиція компромісного варіанту: поки що взяти школу на співфінансування і, принаймні на наступний навчальний рік, зберегти школу. Влада об'єднаної територіальної громади поки не знає, як все вирішиться", – розповів голова Гніздичівської ОТГ Іван Оліяр.

Керівництво об'єднаної громади щодо цього питання планує консультуватись навіть з заступницею Міністра соціальної політики, львів'янкою Наталією Федорович.

У Гніздичівській опорній школі планують навчати близько семи сотень дітей об'єднаної громади.


Будівництво Гніздичівської опорної школи

Меценат Стен Ватріч це питання  дипломатично коментує:


Це особливий заклад, унікальний. Тут дуже багато плюсів: місце розташування, майно, вона може бути моделлю школи, якщо її розвивати. Якби я був директором школи, то над воротами повісив би знак "Життя змінюється у Лівчицях". Я переконаний, що це зміна життя – це основне у цій школі. Тут чудова директриса, достойний штат працівників, матеріальна база. Ми хочемо допомагати у розвитку школи. Покажіть мені якийсь такий заклад з таким спортзалом?

Самим вихованцям школи зараз не до реформ та планів які складають у львівських кабінетах. Цим, наразі, бідкаються батьки особливих дітей. Адже далеко не усі діти психологічно готові перейти у нове місце навчання...

Автор: Юрій Семашко