Зміст статті

11 вересня 2017олександр ковальчук1785

Саакашвілі у Леополісі

Парадний вихід Міхеіла Саакашвілі до львівських журналістів.

Коротка історія зустрічі Міхеіла Саакашвілі з журналістами та львівськими блаженними.

Топ-новина останніх днів, яка блукала вуличками Львова до 2:30 ранку, нарешті збирає під вікнами готелю Леополіс багато львівських, українських та закордонних журналістів.

Але розігрівати запізнілий вихід проривача Саакашвілі буде Юля Тимошенко, команданте Юля. Вона закута у суворий проповідницький мундир, очікує на зиму восени та зібралась на внутрішню війну, як на ранкову молитву.

Саакашвілі виходить до народу разом з дружиною і сином та проводить для усіх охочих роззяв й шлапаків, які прикривають голову від сонця сканвордами, майстер-клас одеської гуморини та львівської пантоміми.

Саакашвілі розповідає посполитому людові анекдоти на різноманітний смак та несмак, але якщо його колєга, Андрій Іванович Садовий, на відкритті бібліотеки УКУ цитує матір Терезу та заповідає услід за нею єлейним голосочком робити усе з любов'ю, то Саакашвілі іде інакшим шляхом.

Він обіцяє віддати життя заради України, обіцяє забрати у бариг усе, що вони забрали у народу, який називають бидлом, і віддати усе Юлі, віддати усе Гриценкові, віддати усе Самопомочі, віддати усе Добродомову. Віддати усе усім без жодних посад та портфелів.

У вагоні потягу Перемишль-Львів Саакашвілі бачив страждання українців та українок і цей вагон потягу стає втіленням усіх страждань українського народу від диктатури олігархату. Щокою Саакашвілі ковзає лише краплинка поту, але його душа плаче за бідними братами-українцями.

Поміж побиванням гордого грузина за долею неньки-України та провісником бабиного літа у Львові знаходиться місце й для анекдотів, цих маркерів кавказького оптимізму та життєрадісності.

Але дружині Саакашвілі, Сандрі Рулофс, подекуди нудно на цьому святі життя для убогих. Подібного, за свої президентські роки, вона надивилася з лишком, і тепер у ті миттєвості, коли не пропонує Міхеілові ніжні серветки, медитує у бездонному львівському небі зеленими очима.

Спостерігати за нею цікавіше, ніж слухати усю (а також вчорашню) катавасію для блаженних та поціновувачів сканвордів.

Автор: олександр ковальчук