Зміст статті

19 вересня 2017

У пошуках протермінованого

Рейд київських знавців прав споживачів у львівські магазини та кафе.

Пересічний покупець зрідка уважно приглядається до товарів на прилавках, і відтак члени всеукраїнської громадської організації "Союз споживачів України" намагаються змінити ситуацію на краще продуманими рейдами у торгові мережі.

Сьогодні виконавчий директор організації Максим Несміянов повів львівських журналістів у супермаркет "Метро", що на вулиці Городоцькій: "Метро –закордонний ритейлер і це одна з причин сподіватись на відповідальне ставлення до товару що є на полицях магазину".

Взявши возик Максим впевнено прямує до відділу кондитерських товарів, де швидко знаходить протермінований шоколад. Демонструючи на камери частину етикетки, де зазначено термін придатності, він відразу пропонує рухатися за ним далі у хлібні місця. Вчора він вже був тут з іншими членами Союзу споживачів аби сьогодні вже цілеспрямовано прийти до торгового центру і на камери, за присутності когось з адміністрації магазину, продемонструвати наявність протермінованих товарів у продажу.

Першим команду Союзу споживачів приймає керівник безпеки магазину, а за кілька секунд приходить й директорка – Ірина Олійник. Вона спочатку цілком спокійно спостерігає за виявленням протермінованих ще з серпня солодощів "Рафаелло". Несміянов знімає їх з полиці цілими коробками, а паралельно директорка магазину визнає протермінованість товару та розповідає про регулярну роботу щодо контролю якості товарів у Метро. 

Ірина Олійник та Максим Несміянов у відділі кондитерських виробів

А Несміянов спокійно продовжує викривати протерміновані товари і коробки гірчиці, кінцевий термін реалізації якої минув ще у червні, також потрапляють на возик. Між тим захисник прав споживачів пояснює про ймовірні наслідки купівлі таких товарів: неприємний запах чи смак продуктів, тобто, неякісні продукти, ось вам і зіпсована страва, а найгріше – це харчове отруєння. Він наполягає на тому щоби покупці зберігали чек, як головний аргумент при потребі повернути протермінований товар у магазин, ба більше – може бути вдосталь фотографії чека, аби довести факт покупки подібного товару.

Ірина Олійник запевняє, що у мережі Метро цілком реально повернути товар, навіть без чека, маючи спеціальну картку клієнта мережі, оскільки у базі даних зберігається інформація про здійснені раніше покупки. Директорка пригадує випадок у цьому магазині повернення побутової хімії, що на думку покупця, була зарідкою, без чека, лише за карткою клієнта.

Несміянов констатує однак, що зазвичай наші співвітчизники, які отруїлись протермінованими продуктами, нечасто скаржаться у магазини, щоб відшкодовувати невдалі покупки, а звертаються, передусім, у лікарні: "Навіщо йти у магазин і доводити те, що причиною отруєння є товар, який коштує, скажімо, 10 гривень?"

Поки ревізори підходять до відділу мороженого м'яса, активізовуються підлеглі Ірини Олійник: одна з них знімає дії Максима та журналістів, а працівниці у метро-камізельках переглядають молочні продукти, – можливо також шукають протерміновані, аби завчасно їх прибрати з холодильника-вітрини.

Далеко не усі покупці, які випадково стали очевидцями ревізії, толерують дії захисників прав споживачів, і тому навіть не хочуть коментувати журналістам цю ситуацію. Все ж чоловік років п'ятдесяти п'яти, пан Богдан, переконаний у тому, що закупи в магазинах Метро не є ризикованими, а виявлені сьогодні протерміновані товари – це лише людський фактор. Разом з тим, він пригадує: "Приблизно 5 років тому в львівському магазині Сільпо я зайшов купувати вранці товар і саме застав момент, коли працівники щось переклеювали на різних продуктах. У цьому немає нічого дивного." До речі, саме у одному з львівських Сільпо (ТРЦ "Форум") у кінці липня цього року члени "Союзу споживачів України" виявили перебите маркування на тортах.

Тому до таких рейдів працівники торгових мереж налаштовані досить радикально і зазвичай перешкоджають перебігу перевірок усіма можливими методами. Та львів'янам союзівці зізнаються, що тут до них працівники магазину поставилися з розумінням, толерантно вислухали зауваження і пообіцяли працювати краще. За два тижнi Союз споживачів обіцяє знову приїхати до найбільшого міста Західної України, аби перевірити ці обіцянки.

За півтори години пошуку протермінованих товарів майже повністю заповнюється возик і директорка магазину обіцяє вчинити з цим приреченим товаром так, як цього вимагає буква закону. Вона погоджується з Несміяновим у тому, що на торгівлю протермінованим товаром впливає кілька причин, найважливіша з яких – кадрова. Адже кваліфікованих, сумлінних працівників й справді бракує.

Він сподівається, що після таких рейдів, висвітлення їх у ЗМІ, керівництво магазину зробить висновки, проведе просвітницьку роботу чи кадрові рішення, що в сукупності змінить саме у цьому магазині ситуацію на краще. Він також пригадує, що керівництво закордонних ритейлерів (Метро, Ашан) на виявленні порушення у одному магазині може відразу відреагувати й у решті магазинів мережі, чого немає, до речі, у вітчизняних.

З боку держави контролює ситуацію на ринку державна служба з безпечності харчових продуктів і захисту прав споживачів, що також може виходити на такі ж рейди.

Як нема кави, то нема забави

Втім, у Львові Несміянова цікавлять не лише торгівельні мережі. Символічно, що за кілька днів до фестивалю кави, він рейдує кавовими закладами, яких у центрі міста просто досхочу: він розпитує про якість води та кави, як у працівника велорикші, так і у маленьких кав'ярнях на 2-3 столики що на вул. Галицькій, як у фестівській "Копальні кави", так і у віконці формату "cofee to go". 

Кавове вікно на площі Ринок, 29

Він ретельно розглядає в чому продавці зберігають каву, воду, молоко, розпитує як часто і чим вони чистять посуд і кавомашини. Результати перевірок дещо оптимістичніші, ніж у продуктових магазинах, однак пильності Несміянов не втрачає і відтак знаходить протерміновану каву в "Brave cofee" на площі Ринок, 29.

Зважаючи на те, що Львів – це місто багате на заклади торгівлі та сфери послуг, такі рейди можуть тримати у формі й адміністрації останніх. Тим паче, що випадки харчового отруєня у місті трапляються. Та чи робить собі хтось висновки – невідомо. Так само і невідомо чи відповідає хтось за це перед законом.

Автор: Юрій Семашко