Людина з кіноударом (+ ВІДЕО)

Людина з кіноударом (+ ВІДЕО)

олександр ковальчук,  14 вересня 2012

Сихів, наче уві сні дивиться Кличка. Сихів спить і бачить той дивовижний сон в якому осінь танцює з Кличком.

Увесь цей публічний сон лише тому, що Віталій Кличко приїхав презентувати у кінотеатрі імені Довженка сихівчанського мажоритарника від Удару – Дмитра Добродомова.

І невипадково цей колективний сон пізніше заримують з переглядом нещодавнього бою Кличка по ТБ.

Біля кінотеатру і в його тьмяних нутрощах – більше старших і літніх, ніж молодих і невагомих. Юні прапори на вітрі леопардами. Хвилювання стискає горло анакондами. Очікування тріпоче в сонячному сплетінні цвіркунами.

В залі малята б'ються боксерською рукавичкою, а декількох немовлят заколисують під акомпанемент нервового очікування кличкового сеансу. Перед кінотетатром – малі рвуть листівки на стяги і переможно кричать: "За Володю! За царя Віталіка!"

У цьому місці актуальним буде ролик в стилі медменівської реклами Дона Дрейпера.

Отже, у кадрі прицільні обличчя пацанів, які різками прорубаються собі шлях посеред чортополоху. Крупні плани різких рухів шаблями-різками. Свист різок. Зрубані верхівки чортополоху крупним планом.

Пацанва прорубується крізь будяки і перед ними відкривається розчудесна галявина, де виблискує озеро. Пацани біжать до рятівної води одночасно знімаючи з себе одяг. Вони розмахують ним, наче прапорами і кричать оте сакраментальне: "За Володю! За царя Віталіка!"

Стоп-кадром пацики ловляться на стрибку у повітря. Вони монументально застиглі на тлі лагідного вечірнього сонця. А навколо сонця – окантовкою партійний слоган: "Подаруй майбутньому Удар!"

І тут кожен знаходить своє. Малі – мілітарні фантазії. Старші – революційні алюзії. Добродомову – ореол невловимих месників біля передачі "Хто тут живе?"

Перед сеансом Кличка глядачам показують кіножурнал Добродомова. І це логічно навіть у такому сонному царстві, як кінотеатр – не той ще поки у Добродомова блокбастерний масштаб.

Добродомов хвилюється потом. Його чоло блистить, наче на лобі зірка. Добродомов виснажений і згорблений невтомною боротьбою зі корупцією. Він, як той Атлант, який тримає небо. І коли той атлант випрямиться та піде у парламент – хто буде йому Гераклом?

Добродомов обіцяє бути чесним, як часник і розповідає історію про прогрес Грузії та історичну розмову з Саакашвілі. Про шлях генецвалів крізь терни до зірок. Він ще не знає, що цю ж історію: про прогрес Грузії, історичну розмову з Саакашвілі та терни до зірок, слово в слово, пізніше розповідатиме Кличко. І що у такому випадку, історія розказана вдруге стане фарсом.

Від обіцянок та клятв Добродомов білий, наче смерть, а на постері ліворуч, що на входом до кінотеатру, висить 5 частина фільму Оселя зла. Тут відбувається прекрасне у своїй антиномічності поєднання Добродомова та фільму Оселя зла. Тільки фотки не вистачає для ілюстрації такої парадоксальності навколишнього світу.

Щоб Добродомов з'явився на тлі постеру біля тіла Міли Йовович потрібно, щоб Кличко взяв його на руки і підстрибнув, як Бубка.

В тому, що Кличко візьме Добродомова на руки є щось релігійне і міфологічне. Наче святий Христофор Кличко відкриває для Добродомова Америку: цей Клондайк, цей рай на землі, цю Верховну Раду. Бо без нього – перейти цей атлантичний брід не атлет і не боксер Добродомов ніяк не зможе.

Добродомом ніби той гобіт Перегрін Тук, який сидить на гілці ента, наче на плечі під час походу на Айзенгард. Кличко також довго думає і повільно говорить. Є у ньому щось від віковічних, велетенських дерев.

Добродомов, наче на плечі у старшокласника іде перший раз у перший клас. І все тому, що пізніше Кличко мимоволі заплутається у закінченнях української мови і зідентифікує Добродомова з закінченням жіночого роду.

А поки Добродомов пішов зустрічати Кличка, Олесь Старовойт заколисує кінозал мріями про той час, коли передача "Хто тут живе?" вирветься з тісних стін львівського телебачення і почне транслюватись з Верховної Ради.

Кличко прибуває у кінотетар Довженко потягом братів Люм'єр. Хтось боїться невідомого звіра. Хтось хвилюється зовнішнім виглядом перед чудом, що зійшло з екранів. Когось переповнює ентузіазм від зустрічі з дивовижним невідомим.

Стоячі овації. Публіка зомліває від близькості атлетичного тіла так, як це вміє лише Sade і трошки Jessie Ware у треці "Running". Публіка без прелюдій вже готова на різні збоченства у неймовірних для пересічного розуму позиціях. Вона вигинається тисячма руками. Сотні пупків пульсують в унісон. Стегна б'ються форелями. Всевишній Кличко зійшов до них багаторуким Вішною.

Це було, як сон? Ні, краще.

В кінці кінців накочується повний страйк і розбиває в друзки усі кеглі страху та хвилювання. Фабрика мрій (снів) втілює усі колективні бажання. Сновиди, котрих переслідують привиди минулого та майбутнього, благоговійно і вдячно стихають.

Ототожнення глядачів з останнім кіногероєм настільки близькі, наскільки дозволяють кордони власного тіла, активісти Удару та охоронці Кличка. Фантазія домалює усе інше.

Останній кіногерой дає німецьку експресію під неймовірними кутами та несподіваним ракурсами. Він так кидається на вирішення насущних проблем, ніби Кінг-Конг на Емпайр-Стейт-Білдінг відбивається від тих клятих біпланів.

Мова – лише українська. Жодних контактів з регіоналами. Жоден олігарх не стоїть за його спиною. Він має мрію зробити Україну найплодючішим садом у сонмі садів Господніх.

Коли Добродомов клянеться вести ще більш нерівний бій з корупцією і його ліва рука вже автоматично стискається в кулак та так ритмічно працює еспандером, то Кличко споглядає його настільки рішуче, ніби він – Річард Левове серце, Добродомов – Айвенго (той лицар, який без страху, докору і забрала стукається у двері усіх, хто там живе), а присутня публіка – благородна леді Ровена.

На тій партійній ейфорії якась тета вибігає на сцену з квітами і починає обійматись поцілунками з Кличком і Добродомовом. Вона – оформлена публікою пра-матір, яка має благословити своїх славних синів на ратні подвиги. За нею до культурних героїв підштовхують двох діток для стабілізації простору. Все, як у рекламі: хлопчика і дівчинку.

Хлопчика беруть на міцні боксерські руки і обіцяють багато чого цікаво, що обов'язково має колись відбутись у його житті, якщо його тато є членом Удару. Дівчинці традиційно ніхто нічого не обіцяє, бо така її важка жіноча доля. Її скромно пригрів біля себе Добродомов, цей притулок для усіх гнаних та голодних.

Кінець цього сну інфарктний.

Майже всі побігли за автографами, а найшвидше – діти та бабці з немовлятами. Натовп спраглих автографів і просто доторкнутись та зцілитись ледве не затоптав бідних дітей. Дорослі стискають кільце у бажанні дотягнутись до Кличка. Діти вже десь під їх ногами. Якась бабця просить засунути у цей натовп її коляску для дитини.

Інша шарпає Кличка за спину. Вона назвала свого онука в його честь і тепер хоче повідомити йому цю радісну новину. Добродомов, над прірвою у житті, ще встигає зупинити мить і сфоткати жваву фанатку Кличка на тлі його тіла. Небезпечно отак несподівано будити людей у фазі швидкого сну. Вони стають як зомбі.

Гінка десь щез. Мисик – не бігає на такі довгі дистанції. Старовойт приречено закликає зомбі до розуму. Зомбі від того лише агресивніші і вже готові поглинути Кличка безоднями свого рота з усіма його джинсами. А там ще метрів 15 перетравлення аж до безповоротнього і світлого майбутнього.

Ці зомбі проковтнуть і навіть не відригнуть, а Старовойт все апелює до того, що Кличка чекають у центрі. Апелювати до ревнощів – то марна річ. Це так, ніби дали на годинку поюзати Моніку Белуччі (або Клаудію Кардінале з феллінівських Вісім з половиною), а потім кажуть, що її вже чекають на Левандівці.

Схоже, що нещодавній прокатний хіт і навіть сенсація Хижка у лісі, що розвернула хоррор у реаліті-шоу (і не тільки), так нічого і не навчила членів Удару.

Зате праворуч від входу до кінотеатру Довженка та екрану з роликами Кличка висить постер з фільмом Адама Сендлера Мій пацан. І тут всім сихівчанами зрозуміло, що Кличко – наш пацан.

А цю партійну лінію вже давно зрозуміла і втілила у життя Оксана Юринець – справжня ударівка і нормальна баба.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.