Зміст статті

5 лютого 2018Дар'я Авер'янова3555

Оксана Соколова: Наша справа – приїхати та допомогти

Варіанти розшукали лікарку обласної медицини катастроф Оксану Соколову, яка стала відомою завдяки соціальним мережам.

Оксана Соколова, анестезіолог, чотири роки працює лікаркою з медицини невідкладних станів першої бригади Львівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

21 січня бригада Оксани Соколової надала допомогу потерпілим в ДТП, що сталася на вулиці Богдана Хмельницького у Львові, де п'яний водій в'їхав в легковий автомобіль, в якому знаходилась мати з семирічною донькою. Мамі й її доньці надали необхідну медичну допомогу, за що вони щиро й подякували лікарям в соціальних мережах.

Оксано, чи часто потерпіли дякують Вам за першу медичну допомогу?

Публічно таке трапляється зрідка, переважно йде негатив: швидка – погана, невчасно приїжджають, неякісно допомагають. І ми вже до цього звикли, хоча вважаємо цей негатив, переважно, невиправданим. Тому мені дуже приємно і незвично, що є люди, які захотіли висловити свою вдячність і високо оцінили роботу нашої бригади.  

Це був виклик на якесь особливе ДТП?

У цій ДТП травмувалися мама і дитина 7 рочків. Сталося зіткнення машин з вини п'яного водія. Ми приїхали вчасно, оглянули потерпілих, надали першу допомогу. У мами були серйозні травми, дівчинка більше перелякалась, але травми її не були такими, що загрожували життю. Наша справа – приїхати і допомогти.

Як Ви потрапили на роботу в медицину катастроф?

За освітою я анестезіолог. Для того, щоб працювати на швидкий допомозі у медицині катастроф, потрібно було пройти курси, щоб отримати сертифікат спеціаліста-лікаря з медицини невідкладних станів. Перед тим я мала ще досвід роботи на швидкій в службі 103.

Чим відрізняється робота в медицині катастроф від роботи на звичайній швидкій медичній допомозі?

Переважно нас викликають на надзвичайні події, що стаються в області, також ми займаємось транспортуванням важкохворих з районів.

Що мається на увазі під надзвичайними подіями?

Найчастіше це ДТП, падіння з висоти. Але бувають й більш складні ситуації.

Наша бригада була першою на місці Грибовицької катастрофи, через десять хвилин, як стався обвал. Ми надали першу медичну допомогу рятівнику, якому вдалось відскочити і не потрапити під обвал, внаслідок якого загинуло троє його колег. Обвал стався на його очах, він отримав сильний стрес і гіпертонічний криз, однак відмовився в той день від госпіталізації, обмежившись нашою первинною допомогою. Тоді ми два дні безперервно працювали на місці трагедії, в тому смороді.

Ми також були першими, хто отримав виклик і приїхав до психлікарні у Львові, коли там стався інцидент із заручниками. Моя бригада, до складу якої входить ще два фельдшери (жінка та чоловік) і водій, евакуювала з лікарні й врятувала психічнохворого, який отримав численні порізи. Цей випадок мені запам'ятався тому, що ми це робили без поліцейського супроводу, а це було небезпечно. Але не було часу на роздуми і очікування, бо людина потребувала допомоги. Ми його доставили в 8-у лікарню, вчасно надали першу допомогу і він вижив.

Статистика говорить про те, що кількість ДТП на Львівщині постійно зростає, чи впливає це на Вашу роботу?

Ми, лікарі, можемо лише підтвердити, що зростає не лише кількість ДТП, але й кількість травмованих внаслідок аварій. Нас також хвилює те, що зросла кількість ДТП за участю п'яних водіїв. Багато летальних випадків, практично кожного дня. Такого раніше не було.

Часто виклики на ДТП приходять під кінець зміни, але ми обов'язково виїжджаємо на них, бо люди чекають на нашу допомогу. Складно, але це наша робота, ми повинні працювати, надавати першу допомогу.

А якщо не вдається врятувати життя людині?

Такі випадки я пам'ятаю. Нещодавно, літом, було одне ДТП біля Панської гори, де ми надали допомогу. Довезли потерпілого до лікарні, але чоловік, на жаль, помер.

Не задумувались змінити таку непросту роботу?

Ні, це моя робота, всі труднощі я долаю разом з моїми колегами і сім'єю. Мій чоловік також лікар і він мене, як ніхто підтримує в складні моменти.

Автор: Дар'я Авер'янова