Чого не люблять львівські блогери

Чого не люблять львівські блогери

Ірина Марушкіна,  20 квітня 2012

Відомий львівський блогер Петро Нек не вважає себе журналістом, не заробляє на своїх блогах і не любить слово «експерт».

«Українська блогосфера росте, росте, і не може вирости кудись далі»

Українська блогосфера суттєво відрізняється від закордонних. Постійно говорять про те, що вона молода і росте. Однак українська блогосфера росте, росте і не може вирости кудись далі. Як на мене, основною її ознакою є розпорошеність, немає таких собі «блогерських зльотів» чи зборів, не дуже охоче працюють з блогерами і компанії. У сусідній Росії для блогерів організовують такі ж ознайомчі прес-поїздки, як і для журналістів. А от у нас такого немає. Події для блогерів це – рідкість. Кілька тижнів тому одна кінопрокатна компанія влаштувала допрем'єрний показ фільму для блогерів. Це є один із перших таких прецедентів у Львові. Пам'ятаю, кілька років тому у Львові для блогерів організовували поїздку до притулку для безпритульних тварин. Але таких подій дуже мало.

Я був причетним до організації кількох зустрічей Twitter-користувачів, які відбувалися кілька років тому. Переважно блогери спілкуються лише у мережі, але мені імпонує концепція, коли люди, познайомившись у Інтернеті, продовжують своє спілкування оф-лайн, розвіртуалізовуються. Адже у мережі людина багато чого приховує, закриває те, що не хоче показувати іншим.

«Блогери вже не пишуть «аффтар», охоче розвіртуалізовуються і обирають своєю платформою Facebook»

Справді, блогери спілкуються між собою більш неформально, аніж, до прикладу, журналісти, які повинні дотримуватися певних правил. Блогери вільні писати так і про те, що їм заманеться. Утім останнім часом блогери також посерйознішали, тепер вони дотримуються граматики як і у друкованих ЗМІ. Це раніше ми могли писати «аффтар». Сьогодні така практика не розповсюджена.

Блогер - це вже досить старе поняття, воно з'явилося багато років тому. Не певен, що сьогодні актуально його вживати, адже через поширення соціальних мереж все дуже сильно перемішалося: з'явилися і Facebook, і Twitter. Людину, яка веде Facebook, також може вважатися блогером. Денис Олєйніков – Інтернет-підприємець, офіс якого обушкав УБОП, змушений був емігрувати. Сьогодні він живе у Хорватії і усі свої повідомлення пише у Facebook. Формально він не є блогером. Але я вважаю, що саме це і є блогерством. Facebook уже давно став платформою для блогерів.

Не можна розділити блогерів і звичайних користувачів. У певному сенсі той, хто веде мережеву активність, яка не обмежується викладенням фоток із вечірок, хто висловлює свою позицію, безперечно є блогером. Інше питання настільки він буде авторитетом, серед якої аудиторії, настільки до його думки дослухатимуться інші.

Частково люди втратили інтерес вести свої блоги, однак залишилися більш живучі, професіональніші, цілеспрямованіщі блогери, які пишуть на певну тематику. Усе персональне, те, що було б цікаве друзям та їм самим, блогери викладають у соціальні мережі, для серйознішої інформації залишають блоги. Тобто блоги стають професійними.

Якщо говорити про світову блогосферу, то кілька років тому були два прецеденти, коли американська компанія за величезні гроші купила два блоги, які спеціалізувалися на технічних новаціях. Один – аж за 200 мільйонів доларів. Тобто сьогодні існує тенденція - персональні блоги зникають, переходять у соціальні мережі, а більш автономні стають професійними. На цих, так би мовити, спеціалізованих блогах, можна отримати інформацію, яку ЗМІ, ймовірно, проігнорувало б, та вона була б корисною і цікавою для певного кола користувачів.

«В Україні блогерство не є способом заробітку»

Я на своїх блогах узагалі нічого не заробляю, бо ніколи не ставив це собі за мету. Блог для мене є способом самовираження. У своїх постах я ділюся думками, які на мою думку, були б корисними ще комусь.

Багато блогерів заробляють тим, що діляться посиланнями зі своїх блогів. Хоча я гадаю, це – неправильно. Заробити можна на тематичних блогах.

У лютому у Львові була прес-конференія для блогерів, на ній виступали хлопці, які створили технічний блог про телефони, різноманітні гаджети. Вони почали співпрацювати із постачальниками такого товару, робити огляд новинок, займалися цим професійні. З часом їхній блог вийшов на самоокупність. Однак для більшості блогерів в Україні це не є способом заробітку.

«Фільм «Той, хто пройшов крізь вогонь» став популярнішим завдяки блогерам»

Блогери здатні формувати думку загалу, до них таки часто прислухаються. Візьмімо до прикладу фільм «Той, що пройшов крізь вогонь». Безумовно картина – хороша і в цьому основна заслуга її популярності, однак свою роль відіграла і її популяризація у мережі саме блогерами. Цей фільм не був достатньо розрекламованим. Натомість у Інтернеті багато людей почало ділитися своїми враженнями про кіно, я також написав свій відгук. І саме завдяки цьому кількість його глядачів суттєво збільшилася.

З іншого боку, є окремі блогери-журналісти, особистості, думка яких у суспільстві є вагомою. На «Українській правді» дуже розвинутий блогінг. Наєм та Лещенко, які ведуть там свої блоги, стали авторитетними. До них люди дослухаються.

«Щоб стати блогером, потрібно ділитися усім-усім»

Потрібно писати те, чим ти цікавишся, у чому ти тямиш. Спочатку викласти якийсь провокативний пост, просто для того, щоб на тебе звернули увагу. Але якщо побачать, що твої матеріали просто «пшик», тим собі ніякої популярності чи авторитету не здобудеш. Потрібно пам'ятати, висвітлюючи певні події, ми не інформуємо, а насамперед висловлюємо свою, виняткову думку. Також варто постійно перебувати «у тусовці», коментувати пости інших, відоміших блогерів, дискутувати, якщо твоє бачення різниться від їхнього. Якщо ти все це робитимеш професійно, тебе обов'язково помітять.

Для мене найкомфортнішою соціальною мережею є Facebook. Там мені зручно ділитися своїми думками, інформацією. Я так налаштував собі коло знайомих, підписок, що отримую ту інформацію, яка мені дійсно потрібна і корисна. Однак є різні соціальні мережі. Навіть такі, де люди діляться інформацією про їжу, фотографіями страв і так далі.

«Чи пили ви вранці коньяк?»

Я не дуже люблю слово експерт.

Є такий анекдот: Як відрізнити експерта від не експерта? Експерт на запитання «Чи пили ви вранці коньяк?» не може відповісти одним словом.

Суть блогерства полягає насамперед у суб'єктивізмі. Саме тому ми й не можемо називатися журналістами. У цьому є свої позитиви і негативи. Блогами часто маніпулюють. Водночас може з'явитися багато постів на захист певної точки зору, вигідної комусь, а перевірити чи пишуть це реальні люди – важко. Легко пустити «качку». Журналістиці довіряють значно більше, адже друковане видання та автор матеріалу несуть відповідальність за написане і є певними авторитетами у суспільстві. Поки ж блогер не розвіртуалізується, не покаже своє справжнє обличчя, претендувати на авторитет не можливо. В одної людини може бути багато акаунтів, які будуть «лайкати» і штучно піднімати чийсь рейтинг.

Нещодавно був скандал з одним агентством, яке запідозрили у тому, що у нього дуже багато ботів на Facebook. Зовні виглядало наче це справжні люди, однак, якщо прослідкувати їхню діяльність стає очевидним – ними керували.

Мій друг створив сайт, на якому публікував фальшиві новини. Одразу ж його почали цитувати відомі інформаційні агентства України, навіть «Обозреватель». У Інтернеті дуже легко створити «фейк».

Готель «Тустань», солянка і нові Інтернет-проекти, - цікаві блогерові теми

Я вже років 10 живу у Львові, тому мене цікавить усе те, що тут відбувається. Наприклад, коли приїжджали до Львова Платіні та Янукович, готель Тустань, ремонт якого ще не закінчили, завішали величезними плакатами реклами.

Нещодавно вийшла програмка для Єврочемпіонту від УЕФА, та, за іронією, вона призначена не для українських користувачів. Я її скачав, виявляється, що у Львові найпопулярнішими стравами є борщ та солянка.

Наразі планую написати про різні цікаві світові Інтернет-проекти, нові Інтернет-сервіси, соціальні мережі.

Аудиторія блогерів – 11.5% українських інтернет-користувачів

У нашій країні Інтернетом користуються не так вже й багато людей. Приблизно 46%, половина з них лише перевіряє пошту і «сидить» в Однокласниках. Решта ж уже цікавиться суспільним життям і читає новини. Половина з них це і є те коло, серед якого популярні блогери.

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.