Олег Баляш: Держава повинна дати бізнесу можливість розвиватись

Яким, на вашу думку, є проект держбюджету на 2013 рік, нещодавно переданий на доопрацювання до Кабміну – бюджетом розвитку чи бюджетом проїдання?

Держбюджет наступного року є збалансованим, однак, швидше за все, він все ж таки є бюджетом проїдання. Багато коштів буде витрачено на соціальні проекти.Соціальні ініціативи задекларовані президентом і це потрібно виконувати. В Україні є малозабезпечені верстви населення, до яких навіть слово «малозабезпечені» не пасує вживати – вони перебувають за межею бідності. Такі речі дійсно слід фінансувати і піднімати. З іншого боку, ми повинні були б так само багато грошей спрямовувати на розвиток, аби економіка могла працювати.

Прем’єр-міністр Микола Азаров підкреслив, що перед виборами багато хто говорить про зарплати в тисячу євро, а пенсії в п’ятсот, проте ці гроші немає звідки взяти. Ми всі повинні чітко це розуміти. Якби такі показники були б закладені в бюджет, вони б лише погіршили ситуацію. Навіть якщо розглядати з погляду розвитку бізнесу, то йому зараз ведеться складно – у порівнянні з минулим роком обіги в середньому впали на 20%, а витратна частина зросла. Це свідчить про те, що бізнес починає заробляти менше коштів, про негативну динаміку. Держава повинна дати бізнесу можливість розвиватись.

Особливу увагу у бюджеті наступного року приділено пенсіонерам та інвалідам та малозабезпеченим громадянам – Кабінет міністрів збільшив допомогу на 26%, підвищено доплати для сімей померлих інвалідів війни, пенсій для учасників війни. На 22 мільярди гривень зростуть в загальному виплати за пенсіями. Також планується на 8,7% збільшити розмір виплат при народженні дитини.

Ці всі соціальні ініціативи президента закладені в бюджет і, думаю, він буде прийнятий з невеликими змінами чи доповненнями. Хоча, на мою думку, більше коштів все-таки слід інвестувати в розвиток. Ми бачимо, як за короткий період часу змінилась Львівщина – з’явились нові дороги, аеропорт. За останні два роки було зроблено більше змін, ніж за десять попередніх.

Цьогорічний проект державного бюджету критикують за нерівномірний розподіл коштів між регіонами та столицею – 500 мільярдів гривень на Київ і 100 мільярдів на місцеві бюджети.

Звичайно, я вважаю, що правильно було б розподіляти так:  хто скільки платить, тому стільки і давати. Але, водночас, я бачу, що на місцевому рівні нашому депутатському корпусу досить складно правильно розподілити кошти. Тобто, коли по деяких питаннях ми говоримо про централізацію коштів в центрі це, все-таки, дає більші переваги. Навіть підготовка до Євро-2012 показала, що із соціального бюджету досить швидко і оперативно були профінансовані багато різних проектів, які були завершені в досить короткий термін.

Я не знаю проектів, за які бралися б у нас тут на місцях і довели до кінця. Є багато прикладів, коли виділяються кошти на якісь певні речі і ми тут на місці не можем того зробити з причин слабкої організованості. Взяти хоча б приклад стадіону «Арена Львів» – спочатку міський голова заявив, що ми будемо будувати його самі. Однак в результаті, якби не втручання тоді керівництва держави, стадіону не було б.

Чи не вважаєте Ви, що закладений у бюджеті ріст ВВП у 4,5% є завеликим для нашої країни? Адже деякі експерти вважають, що це можна буде зробити лише за допомогою зростання податкового тягаря або ж росту інфляції.

Взагалі-то, 4,5% росту ВВП для країни, що розвивається – це невеликий показник. Я би це швидше назвав мінімально привабливим показником. Нижче цієї планки ВВП падає вже в розвинутих цивілізованих країнах, куди набагато безпечніше і надійніше робити інвестиції. Тому, як говорив Азаров, якщо ми зуміємо забезпечити нарощення ВВП на рівні 10-12%, то через 10-12 років країна зміниться до невпізнаваності. Якщо в країни є 10-12% росту ВВП, тоді будь-яка компанія розуміє, що це – країна, що стрімко розвивається.

В держбюджеті на 2013 рік закладена та ж сума запозичень, що в цьогорічному бюджеті. Одак якщо тоді це було виправдано проведенням Євро-2012, то які, на вашу думку, підстави для таких великих запозичень на наступний рік?

Насправді, проведення запозичень – це абсолютно нормальна ситуація, тим паче, що в Україні фігурують ще порівняно невеликі цифри. Якщо ми подивимось на запозичення, які, до прикладу, проводять уряди європейських країн, до прикладу, в Іспанії це 200 мільярдів євро, то наші 28 мільярдів – це копійки. Я вважаю, що нам слід більше залучати дешевого ресурсу і більше давати його, аби він працював. Тобто все залежить від того, куди ті кошти будуть вкладені.

У проекті держбюджету близько одного мільярда гривень передбачено на програму «Доступне житло». Однак, згідно з показниками релізації цієї програми за попередній період, очевидно, що вона провалилася – люди не хочуть брати житло в кредит навіть за мінімальною ставкою, оскільки побоюються, що наступна влада може просто відмовитись виконувати взяті попередньою зобов’язання.

Я вважаю, що ці всі питання слід вивчати і робити певні доповнення. Зараз ситуація є такою – ви йдете в банк, укладаєте договір, на, до прикладу, ставку 15% річних і вам 12% компенсують. І от ви собі сидите і думаєте: компенсують їх чи ні, адже може змінитись влада а, отже, і економічна ситуація в країні. А якби ви прийшли в банк і з вами відразу ж уклали б договір під три відсотки, хвилюватись, звісно ж, не було б про що – якщо ви вчасно виконуєте свої зобов’язання, жодних питань до вас немає. Тому тут слід просто коригувати цю роботу. Наші пересічні громадяни досить слабко інформовані про ці всі програми, багато з них бояться через нестабільність і через політичну зміну, яка може проходити в країні. Необхідно, щоб Нацбанк брав на себе роль регулятора, який би гарантував повернення тих відсотків, давав би дешеві кошти банкам, а ті давали б ці кошти юридичним і фізичним особам. Тоді не було б жодних питань, програма добре працювала б і я не знаю, чи вистачило б для неї навіть 100 мільярдів гривень, бо в такому випадку кожна сім’я фактично готова була б таку квартиру купувати. Суть проблеми – в нормальному прозорому договорі.

На Вашу думку, як позначиться на економіці знижена ставка податку на додану вартість у проекті бюджету?

Знаєте, часто запитують, якою мірою можна затиснути підприємців податковим тягарем? Адже рано чи пізно настає момент, коли вони більше платити не зможуть. Тому зменшення ставки податку на додану вартість не призведе до зменшення коштів, що надходитимуть до бюджету. Можна навести приклад з горілкою – акцизний збір на горілку протягом останніх двох років, якщо я не помиляюся, зростав десь в чотири-п’ять разів – в загальному десь на 300%. Але надходжень до бюджету більше не стало. Це свідчить про те, що, як тільки ви починаєте збільшувати сплату в бюджет, то частина бізнесу відразу ж потрапляє в тіньовий сектор і сплата коштів залишається такою ж самою. Через це, на мою думку, необхідно запровадити умови рівні для всіх, щоб не було підприємств, що мають певні пільги.

Або ж створення так званих тіньових підприємств. Такі підприємства, до прикладу, два роки назад пропонували свої послуги за 2-3%. Сьогодні їхні послуги коштують вже 10%. Це так само призводить до того, що нормальний бізнесмен починає задумуватись, чи потрібна йому співпраця з такими підприємствами. При ставці ПДВ у 20% людині вигідніше заплатити 2% такому підприємству – адже це фактично у десять разів менше. Однак коли ПДВ зменшується, а вартість послуг таких підприємств зростає, бізнесмени відмовляються від послуг з ними, адже вигідніше заплатити невеликий ПДВ, ніж зекономити кілька відсотків і хвилюватись про наслідки зв’язку з такими підприємствами в майбутньому. А наслідки однозначно будуть. Таким чином, це однозначно призводить до збільшення надходжень в бюджет і зменшення кількості таких тіньових підприємств.

В проекті держбюджету на наступний рік передбачено інфляцію у розмірі 5,9%, тоді як в цьому році вона становила 7,9%. Звідки в уряду такі оптимістичні прогнози?

Причини такого оптимізму дуже прості. Адже передумовою інфляції є передовсім збільшення грошової маси у населення. Коли громадяни стають багатшими і в них на руках збираються гривні, вони за ті гривні купують валюту і, таким чином, у нас з’являються такі інфляційні тенденції. Якщо сьогоднішня середньостатистична сім’я заробляє коштів виключно на проживання лише на щодень, то говорити про інфляцію немає підстав, адже у людей просто немає грошей, щоб її спричинити.

Я навіть не здивуюсь, якщо в світі буде профіцит і інфляція стане від’ємною, адже люди просто не мають за що купити валюту.

Нещодавно була ситуація з різкими падінням курсу гривні щодо долара і мене запитували, чи можна прогнозувати інфляцію. І я відповідав, що курс долара залишиться незмінним з дуже простої причини – в людей немає коштів, аби вони могли запустити той інфляційний мотор. Адже, аби його запустити, треба мати гривню. Якби люди мали гроші на руках, то ситуація могла б бути така ж, як в 2008-му році. Тоді, я пам’ятаю, курс гривні щодо долара доходив і до позначки 10 до 1. Звичайно, певні короткотермінові сплески попиту на долар є, однак, як показує практика підвищення цього валютного курсу, все повертається на попередній стабільний рівень.