Зміст статті

27 вересня 2018Юрій Семашко2005

Бригідки №19

Візит Варіантів у львівське СІЗО на Городоцькій.

Місце несвободи у центрі Львова, яке вже не перший рік переносять на іншу адресу, хоча так і не знають, що ж там всередині.

Втім, безперешкодний доступ до цього режимного об'єкта мають народні депутати та їхні помічники. 26 вересня у львівське СІЗО (відоме у місті як "Бригідки") завітав помічник народного депутата Мустафи Найєма Ігор Бачинський. 

Він відвідав уже не одну таку установу по всій Україні, оскільки подібна діяльність необхідна з кількох мотивів:

Правозахисний: народні депутати (та їхні помічники) можуть допомагати особам щодо яких тривають суди у кримінальних справах, а також пришвидшувати процеси за-за допомогою звернень до омбудсмена чи відповідного суду;

Контроль: нардепи (та їхні помічники) можуть звернути увагу адміністрації установи чи керівництва пенітенціарної системи на дотримання прав ув'язнених, гуманне ставлення та належні побутові умови;

Законотворчість: умови перебування засуджених є далекими від ідеалу і для того, щоб змінити ситуацію на краще потрібно змінювати законодавство. Деякі норми права чи будівельні норми, що стосуються місць ув'язнення не змінювалися з часів СРСР. Заради їхньої модернізації необхідно мати об'єктивну інформацію про стан справ у системі, тобто, відвідувати такі місця, спілкуватися з ув'язненими, адміністраціями установ.

Відчутно, що за плечима Бачинського чималий досвід спілкування з працівниками пенітенціарних установ, оскільки він впевнено, аргументуючи свої дії статтями кодексів та законів, розпочинає  візит у львівське СІЗО в присутності трьох працівників львівських онлайн-ЗМІ. Адміністрація установи забезпечує вільне пересування територією установи та доступ у всі приміщення. За гіда – в.о заступника начальника установи Андрій Аксютін. Перше приміщенням, яке показує він гостям – це просторий зал, в якому є стенди і музейні вітрини, що присвячені цивільній обороні, макет будівлі в'язниці та фігура Матері Божої.

З історії будівлі: Загальновідомо, що назву "Бригідки" тюрма отримала через те, що раніше тут був жіночий монастир св. Бригіди. Однак мало хто може сказати, коли тут постала буцегарня. Монастир, де перебувало 30 черниць, ліквідувала влада Австро-Угорщини у 1782 році. Втім, в останні роки 18 століття тут ще діяв костел в якому служили ченці-місіонери. Власне довкола костелу й збудували корпуси тюрми (прямокутник з внутрішніми подвір'ями), які тут є зараз.

Тут тривалий утримували кримінальних злочинців, поряд була боргова тюрма – Шафлівка. Політичних злочинців тут почали ув'язнювати у 20 столітті. Згодом протягом всього 20 століття в'язницю періодично реорганізовували. З січня 2017 року "Бригідки" функціонують як "Львівська установа з виконання покарань №19" з функціями СІЗО, яка підпорядкована Міністерству юстиції. Тут відбувають покарання, а також утримують осіб під слідством чи на стадії апеляції. Коридори адміністративної частини установи прикрашають ретро-фото "Бригідок".

Бригідки сьогодні

Зараз в установі утримують 817 осіб, серед них: 27 довічників, 32 жінки, 8 неповнолітніх, 2 дітей. Відповідно до норм тут можна утримувати 940 людей. Втім, порожні місця тут треба заповнювати з обережністю, оскільки треба зважати на інкриміновані підслідним громадянам статті, їхню поведінку на волі, їхнє минуле, а також рішення суду, який керуючись кримінально-процесуальним кодексом може як запобіжний захід передбачити утримання підозрюваного у одиночній камері. Довічники утримуються у камерах по двоє, хоча є камери, де перебуває троє осіб. Загалом в Українці довічників більше 1500.

Андрій Аксютін констатує, що для їхнього утримання бракує місця у місцях несвободи. "Час минає, деякі з довічників набувають пільги в умовах утримання, однак інколи реалізувати їх фактично нема можливостей в адміністрацій пенітенціарних установ. Переважно їх утримують в Харківській колонії №54" – зазначає він.

У 1990-х і на початку 2000-х були періоди, коли в львівському СІЗО утримували 2000-2500 в'язнів. Останню вдалу втечу, як пригадує Андрій Аксютін, здійснили у Бригідках в 1995 році. Причина – халатні дії особового складу.

У "Бригідках" утримують чоловіків та жінок. Серед останніх є дві матері з грудними дітьми. Вони перебувають у доволі охайних кімнатах, що обладнані мікрохвильовою піччю (електроплиткою), бойлером, обігрівачем і невеличкими холодильниками. Тут перебувають жінки, які вже відбувають покарання і підозрювані (щодо справ яких тривають судове слідство). На побутові умови нарікань немає. Одна з ув'язнених переконує Ігоря Бачинського у своїй невинності, безпідставному перебуванні в СІЗО під час судового розгляду її справи. Помічник нардепа вислуховує, рекомендує такі питання вирішувати через захисника. Також він міряє площу кімнати, аби згодом вирахувати чи відповідає двомісна камера для жінок (у якій перебувають фактично троє осіб, однак згідно закону дитина не враховується) нормам. Матір констатує, що до дитини регулярно приїздить дитячий лікар з міської дитячої лікарні, при потребі немовля можуть повезти туди на детальніший огляд. Також у жіночому блоці "Бригідок" є гінекологічний кабінет.

Вхід у будь-яку з камер здійснюється лише за згодою утримуваних в ній осіб. Працівники установи просять чітко відповідати чи не проти вони аби у кімнату зайшли гості, їх представляє представник адміністрації. Аби сфотографувати яку-небудь деталь кімнати чи увесь її екстер'єр, слід питати їхнього дозволу. Більшість з них не проти гостей, однак просять не фотографувати їхніх облич. У тримісній камері №13 працівники установи виявляють що на двох нарах немає постілі. В'язні стверджують, що їх і не було, втім згодом конвоїр після обшуку знаходить постіль у сумці і просить покласти її на матрац. "У такій поведінці немає нічого дивного. Якщо людина звикла до такої поведінки на волі, то й тут дозволяє собі таке" – пояснює Андрій Аксютін.

камера № 13

Дуже контрастує з камерою №13 одиночна кімната довічника. У ній значно більше засобів гігієни, посуду і навіть упаковка з надписом спортивного спецхарчування. Однак у ній довічник є транзитом: він кілька днів (або тижнів) перебуває у Львові перед етапуванням у інше місто, де у колонії проведе решту своїх днів. Час транзитного перебування у Львові залежить від розпорядження командуючого Національної гвардії на спорядження окремої особливої варти і виділення окремого авто (чи навіть вагону). Іншими транзитними місцями тимчасового утримання є ізолятори тимчасового тримання, у них людина може перебувати до десяти днів. Таких на Львівщині є чотири: у Дрогобичі (також у народі відомий як "Бригідки"), у Жовкві, у Сокалі та у Пустомитах. Ці місця несвободи використовують також для утримання підозрюваних у час між судовими засіданнями, а також після затримання до визначення запобіжного заходу.

Торік у жовтні "Бригідки" відвідав народний депутат Юрій Мірошниченко. Як тоді, так і зараз адміністрація установи запитує про закон "Про пенітенціарну службу", який так досі і не прийняли. Ігор Бачинський пояснює, що лише цього недостатнього, оскільки важливо, щоб було фінансове забезпечення його реалізації. До камери № 125 під час візиту Бачинського особлива увага. Це одна з тих камер, де перебуває більше десяти ув'язнених, так званий "гуртожиток" (сюди заходив минулого року і нардеп Мірошниченко).

Камера має 19 ліжкомісць і наразі у ній перебуває 13 осіб. Зараз тут немає нікого, хто сидів у кімнаті під час торішнього візиту нардепа. Тому на питання про зміни від того візиту ніхто нічого не відповідає. Втім, є проблема з неробочою лампочкою: їх тут дві, а одна не працює. Як пояснив, Андрій Аксютін, за старими чинними нормами тут мусить бути 0,75 люкса, але у гостей установи виникає відчуття, що світла тут замало при ввімкненій лампочці та дозволеному мінімуму денного.

Під час руху між блоками особливо відчутна зміна запахів. Вони дуже різні, залежно від корпусу чи поверху. Будівля стара, місцями їй дуже бракує ремонту заміни проводки чи каналізації, якісного вентилювання загальних приміщень. У камерах для штучного провітрювання наявні кімнатні вентилятори. Однак для всіх в'язнів у розпорядку дня передбачена прогулянка у спеціально відведеному внутрішньому дворі (кожна камера окремо).

Останню камера під час візиту – № 134 (17 ліжкомісць). Тут зараз перебуває 8 осіб. Її особливістю є наявність лампи-нічника та графіка етапування у інші місця несвободи, який приклеїли на одвірок. У камері на запитання Ігоря Бачинського про умови утримання висловлюють пропозицію щодо побудови нового слідчого ізолятора. Згодом Андрій Аксютін прокоментує, що про плани будівництва нового СІЗО у Львові відомо вже більше ніж 20 років, а ідею зробити тут музей вважає дещо ілюзорною, її, ймовірно, на його думку, висловили без ґрунтовного знання бюрократичних процедур і порядків у пенітенціарній системі України.

Під час руху між блоками особливо відчутна зміна запахів. Вони дуже різні, залежно від корпусу чи поверху. Будівля стара, місцями їй дуже бракує ремонту заміни проводки чи каналізації, якісного вентилювання загальних приміщень. У камерах для штучного провітрювання наявні кімнатні вентилятори. Однак для всіх в'язнів у розпорядку дня передбачена прогулянка у спеціально відведеному внутрішньому дворі (кожна камера окремо).

Останню камера під час візиту – № 134 (17 ліжкомісць). Тут зараз перебуває 8 осіб. Її особливістю є наявність лампи-нічника та графіка етапування у інші місця несвободи, який приклеїли на одвірок. У камері на запитання Ігоря Бачинського про умови утримання висловлюють пропозицію щодо побудови нового слідчого ізолятора. Згодом Андрій Аксютін прокоментує, що про плани будівництва нового СІЗО у Львові відомо вже більше ніж 20 років, а ідею зробити тут музей вважає дещо ілюзорною, її, ймовірно, на його думку, висловили без ґрунтовного знання бюрократичних процедур і порядків у пенітенціарній системі України.

Спеціальні корпуси

Крім блоків призначених для утримання в'язнів, у Бригідках є збірне відділення, пральня, магазин, харчоблок, оранжерея, баня, лікарня. Остання не підпорядковується адміністрації установи, а Міністерству охорони здоров'я. У відділенні господарського забезпечення є 35 осіб, які тут відбувають покарання і водночас працюють. Вони завідують пральнею, овочесховищем, пекарнею тощо. Магазин поруч з пральнею. Покупка у чистому вигляді тут не здійснюється: охочий отримати товар спершу вносить на спеціальний рахунок гроші, пише до адміністрації заяву, після чого йде отоварювати внесені кошти у магазині. Пральню відремонтували торік. Зараз тут нова техніка і відремонтоване приміщення.

Харчоблок також нещодавно відремонтували, одна з кімнат у процесі капітального ремонту. Кухарі пропонують спробувати свіжий хліб. Ігор Бачинський пригадує, що продегустувати хліб у місцях несвободи пропонують доволі часто. Помічник нардепа також запитує про те, чому саме цих осіб допускають до приготування їжі і чи мають вони кухарські навички: "Чи є у них спеціальна освіта, чи хтось кваліфікований навчає їх, може когось наймаєте аби вчив?" Адміністрація пояснює, що оскільки такий аспект не врегульований нормами законодавства, то відтак вони навчаються цьому у процесі роботи. Під час відвідання камер, ув'язнені подекуди скаржились на якість страв загалом чи недосоленість супів. Втім, є певні норми приготування їжі, яких у харчоблоці чітко дотримуються, і додавати більше солі на замовлення того чи іншого ув'язненого є ризиком для здоров'я решти.

Коридори збірного відділення (на першому поверсі) значно сучасніші, ніж решта інших. Тут підлогу виклали блискучою плиткою, а також є яскраві лампи денного світла. Саме у ньому вперше оглядають новоприбулих (для цього є спеціальна кімната) і готують людей до етапування у інше місце або на суд.


Глобальні висновки

Підсумовуючи зустріч, Ігор Бачинський констатує, що адміністрація львівського СІЗО екскурсію провела досить виважено і поводилась компетентно. Він пояснює, що зараз до місць несвободи є увага не лише представників державної чи місцевої влади, а й міжнародних правозахисних організацій. У них, зокрема і працюють колишні керівники таких установ і можуть подібну ревізію провести надзвичайно прискіпливо. З питань, які не залежать від адміністрації будь-якої пенітенціарної установи, одним з найперших є облаштування санвузлів, як місць, у яких порушується приватність особи. Однак, наразі чинне законодавство дозволяє їх облаштовувати саме таким чином. Як адміністрація установи, так і Бачинський погоджуються, що у цій частині законодавство необхідно змінювати.

Також глобальною проблемою є примусова вентиляція повітря у камерах і у коридорах. Якщо в теплу пору року вентиляцію можна організувати лише відкривши деякі вікна, то взимку внаслідок таких дій виникатиме протяг, а з ним зростатиме й ризик захворювань. Наостанок обговорюється проблема надання спеціальної допомоги наркозалежним в'язням. Для таких треба передбачити замінну підтримувальну терапію, тобто, спеціальні засоби і лікар, який розуміється у такій терапії. Бачинський наголошує, що таке питання вивчить детальніше, оскільки у ньому є багато нюансів.

Також Варіанти пропонують пригадати як виглядала три роки тому колонія №48 (вулиця Хуторівка), адже її торік закрили. І як тоді ж було у колонії №30, куди, ймовірно, можуть перенести установу №19.


Ігор Бачинський, пост-коментар

26 вересня 2018 року представник ГО "Український інститут з прав людини" провів моніторинг Державної установи "Львівська установа виконання покарань (№ 19)", що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 20. Візит відбувся в рамках співпраці з МФО "Правозахисна коаліція" за підтримки Представництва Фонду Фрідріха Наумана За свободу в Україні.

На день візиту в установі утримувалося 817 осіб, зокрема 32 жінки, 8 неповнолітніх, 27 засуджених до довічного позбавлення волі, 35 засуджених, залишених для робіт з господарського обслуговування, 77 осіб перебувало на лікуванні у міжобласній багатопрофільній лікарні при установі. Під час спілкування із в'язнями скарг чи заяв від них на жорстоке поводження з боку персоналу установи не отримано. Будівлі установи, у яких розташовані режимні корпуси, експлуатуються уже майже 300 років, мають занедбаний вигляд, що відповідає їхньому віку. Зрозуміло, що спроби адміністрації покращити умови тримання в'язнів шляхом проведення косметичних ремонтів зводяться нанівець, оскільки багаторічний грибок вперто не бажає залишати просякнуті вологою стіни споруд закладу.

Приміщення для утримання людей не обладнані примусовою вентиляцією, практично у всіх камерах денне та штучне освітлення недостатнє, відчувається брак свіжого повітря, навіть не зважаючи на відчинені вікна. Інженерні мережі та комунікації застарілі, сантехнічне обладнання у камерах зношене, змивні бачки у санвузлах відсутні. У порушення відомчих нормативно-правових актів Міністерства юстиції туалети деяких камер не відгороджені перегородками, що порушує право особи на приватність. Роль перегородок, як це часто буває, відіграють простирадла, плівки та інші речі. У камерах немає баків із питною водою, хоча їх наявність була передбачена ще у 2000 році наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та у 2012 – наказом Міністерства юстиції.

Матраци та подушки, які знаходяться на балансі установи, фізично зношені унаслідок тривалого використання, тому здебільшого ув'язнені користуються власними постільними речами. Під час візиту було констатовано порушення норми площі у деяких камерних приміщеннях установи, при цьому у цих же камерах взагалі відсутній доступ сонячного світла. При спілкуванні в'язні висловлювали скарги щодо якості приготовлених страв. Як з'ясувалося, задіяних у процесі приготування їжі засуджених готувати їжу ніхто не навчав. У санітарних книжках цих осіб на день візиту були наявні записи про проходження медичного огляду, проте останній запис не був засвідчений печаткою закладу охорони здоров'я, що ставить під сумнів те, що такий огляд взагалі проводився. У приміщенні харчоблоку були помічені таргани.

Від окремих в'язнів надходили нарікання щодо якості надання медичної допомоги. Стан медичної частини, приміщень для побачень, сектору для утримання неповнолітніх, камер для жінок з дітьми, прогулянкових двориків, а також харчоблоку та пральні можна охарактеризувати як задовільний. За результатами візиту в зв'язку із виявленими порушеннями народним депутатам із МФО "Правозахисна коаліція" будуть надані пропозиції щодо направлення депутатських звернень до Міністерства юстиції задля припинення вказаних порушень та недопущення їх у подальшому.

Автор: Юрій Семашко