Зміст статті

25 грудня 2018Дар'я Шовкопляс

Модельні меблі зі "Стрия"

Зимовий репортаж Варіантів з Меблевого комбінату "Стрий".

Меблевий комбінат "Стрий" працює з 1968 року. Зараз тут виготовляють більше сотні різних моделей стільців та столів.

Керівник підприємства Владислав Лісовський гордо заявляє, що на українському ринку у них немає конкурентів. "Те що ми робимо, не робить жодна фабрика в Україні. У меблевому виробництві найскладнішим буде саме стілець. У ньому купа деталей і треба, щоб всі були однакові. Є навіть анекдот. Приходить чоловік до майстра і каже: "Зроби мені стілець". Столяр відповідає: "10 доларів".

– Тоді зроби мені шість.

– 90 доларів.

– А чого так дорого?

– Бо вони всі мають бути однакові.

Розумієте, не шафи повинні бути однаковими і не дивани, а саме стільці. Тому ми справді працюємо над найскладнішим. А паралельно ще й розвиваємося, закуповуємо нові машини та навчаємо людей користуватись технікою" – наголошує він.

На виробництві переважно працюють мешканці Стрия, яких довозять на роботу автобусом. Хоча останнім часом на підприємство влаштовуються і люди з найближчого села – Гірного. "Їм, звичайно, добиратися легше, і підприємство менше витрачає. Ми залюбки віддавали б перевагу робітникові, який живе ближче, але у селі банально мало людей. Населений пункт вимирає, адже чоловіки працюють закордоном, а на місці залишаються лише жінки та п'яниці" – розповідає Владислав Лісовський. До речі, жінок на меблевому виробництві чимало. Вони підганяють деталі, зашкурують деревину, кроять та обшивають крісла м'якою підкладкою. Кажуть, що зарплата залежить від кваліфікації та виробітку, тобто від кількості готової продукції, що надходить на склад.

А вибагливих моделей на підприємстві зараз чимало. Віднедавна комбінат почав співпрацювати з українськими дизайнерами, зокрема з Павлом Вєтровим, який створив собі ім'я навіть на закордонних ринках. На меблевих виставках такі дизайнерські крісла завжди привертають увагу. На них дивляться, звісно, але додому купують інші, більш універсальні моделі, які б чудово пасували до інтер'єру. Тож дизайнерські зразки принципово дорожчі за звичайні. Але всі вони однаково якісні. Фабрика перевіряє кожну модель на надійність. Для цього на стільцях гойдаються, немов школяр на уроках. "За радянськими гостами, а вони досі залишаються актуальними в Україні, крісло повинне витримувати 10 тисяч циклів розгойдування. А от закордоном вимагають і 50 тисяч циклів" – зазначає Владислав Лісовський.

Загалом 70 відсотків продукції комбінату йде на експорт до Італії, Німеччини, Австрії, Голландії, Швейцарії, Польщі та країн СНД. Найбільше стрийських меблів купує Азербайджан. Підприємство співпрацює з ними ще з 2006 року. Якщо Україна купує 2-3 тисячі стільців на рік, то східні партнери – 9 тисячі. Тому разом з азербайджанцями підприємство буде розширюватися. Біля старого заводу планують збудувати ще один, де зможе працювати ще мінімум 200 працівників. Вартість будівництва сягатиме 3 мільйонів доларів.

Поки що меблевий комбінат виготовляє приблизно 20 тисяч стільців на рік, але після запуску нового корпусу планує збільшити виробництво до 50 тисяч. Зі збільшенням виробництва на підприємстві може зрости й середня заробітна плата працівників. "Будівництво нової фабрики та встановлення сучасної техніки дозволить людям виготовляти більше деталей. Відповідно зростатиме й заробітна плата. Хоча навіть зараз ми спостерігаємо позитивну тенденцію. За останніх півроку, з березня, середня зарплата на виробництві збільшилась на 30 відсотків, з 7 тисяч гривень до 10 тисяч гривень. Однак нам завжди потрібні люди, які готові вчитися, бо підприємство постійно змінює машини. Хто вчиться – той залишається і заробляє" – наголошує Владислав Лісовський.

Поки тут навчають у процесі роботи, але після запуску нового заводу планують погодити з місцевою владою можливість навчання студентів, які здобувають спеціальну освіту у Стрийських технікумах. "Діти вчаться на застарілих машинах. Це як математика в школі. Ви ніби навчилися рахувати, але працювати не можете. Зараз нашим працівникам потрібні елементарні навички роботи у Word чи Exel. Треба вміти банально користуватись смартфоном, бо сучасні машини запускаються і контролюються телефонами. Але, на жаль, більшість людей хоче спокійно дожити до пенсії своїх 5 років. Їм не треба ні комп'ютери, ні планшети. Щоб спокійно доробити до пенсії вони навіть згодні, щоб їм менше платили. Але роботи на менше немає. Зараз навіть подвір'я підмітати – це лише тимчасова вакансія, бо завтра ми купимо трактор, який це робитиме замість людей" – каже керівник підприємства.

Купити стрийські меблі все ще можна на самій фабриці, але таке практикують достатньо рідко. Продукцію можна відшукати в фірмових магазинах у Львові та Стрию. Ціни там не відрізняються. У Львові їхні меблі можна знайти у "Трьох слонах" та в магазині на вулиці Луганській. У Стрию магазин відкриється після Нового року. Входити в якісь транснаціональні меблеві корпорації "Стрий" поки що не збирається. Кажуть, що вже мали довгий процес перегорів з білоруським офісом IKEA, який керує закупівлями в Україні, і зрозуміли, що це вигідно лише на початках.

"Великі компанії поступово забирають всі твої потужності і починають диктувати свої умови співпраці. Ми навіть з "Епіцентром" не працюємо, бо він диктує правила гри постачальникам. Вся побудова "Епіцентру" пішла за рахунок самих постачальників. Вони віддавали продукт, а оплату не отримували, а магазин продавав і будував нові приміщення. В "Епіцентр" зайти важко, але вийти ще важче" – розповідає Владислав Лісовський.

І так, меблева культура в Україні ще значно відстає від європейських країн. Якщо в Італії меблі змінюють щороку, а в Норвегії – кожні 5 років, то українці беруть їх на все життя.

Автор: Дар'я Шовкопляс