Топ-10 українського соулу 2018

Річні підсумки треклисту забутих, несподіваних та грувистих треків української естради від Варіантів.

Підсумки 3 випусків проекту "Український соул" в 2018 році (після 17 в 2017 році), який мав на меті пошуки слідів соулу, фанку та диско в українській музиці 70-80-х років минулого століття. Минулорічним бонусом ще буде іменинне відгалуженням циклу "Український соул" – добірка Диско-Яремчук. І так, тут можна почути не лише соул, фанк чи диско.

Соульне диво невідомого виконавця з фільму Юрія Іллєнка Смужка нескошених диких квітів (1979) за повістю Олеся Гончара "Бригантина". Вірш "Не зловите мене!" Дмитра Павличка, музика Едуарда Артем'єва (автор музики до Соляріса, Дзеркала, Сталкера тощо). Сонячний фільм про вихованців спецшколи з незабутньою з'явою Людмили Єфименко у ролі сексуальної вчительки. Феноменальний та зразковий на українських широтах вітальний гімн юності, пробудженню сексуальності, підлітковому бунту та свободі.

Уродженець Луцька (який у подальшому перебрався на Донбас), трубач Валерій Колесніков та його квартет з альбомом "Лирическое Настроение. Джазовые Композиции" (1977). Джаз-фанк (з привітом Фредді Габбарду) зашифровує народну пісню з трагічним текстом у іронічне крейсерування садочком (світом) у пошуках фігляристої відповіді каверзам рідної неньки та рідних сестер.

Назарій Яремчук "Посміхнулась ти" Назарій Яремчук та Юрій Шаріфов у вітальних вигинах любові на легендарному диску "Незрівнянний світ краси" (1980). Бек-вокал дарує чудовий приклад сласних інтонацій сексуальних ігор, який тільки міг бути у той час в Радянському Союзі.

Бас Андрія Кікотя ще більше відносить ніжну вкраїнську душу у захмарний космос.

Кислотний неон Кобзи качає заквітчаний український обрій небаченими досі барвами.

Закоханий Київ у джазовому виконанні квартету Пилипа Бриля замріяно пливе понад хмарами.

Соульний ідеал Квітки Цісик спонукає лише здогадуватися та мріяти про те, яким би солодким міг бути україномовний соул.

Незрівнянна Лариса Остапенко щедро дарує приджазовану атмосферу замріяної ночі.

Лаконічний майстер-клас з груву від Кобзи для теперішніх українських виконавців.

Олекса Мартинович та його оркестра Соняшник з Іст-Брунсвіка (Нью-Джерсі) на EP 1980 року дає норовливе диско з сексуальними зітханнями прямісінько у якусь майбутню комедію про про життя та діяльність українських козаків поміж магічної тропікалії звабливих гурій-зальотниць. До такого чудернацького міксу (як свідчить досвід 20 випусків Українського соулу) могли додуматися лише на розкріпаченій діаспорщині, бо для тутешніх українців таке вільне поводження зі святинями – то цілковита єресь. P.S. "The Wind And The Rain" – чудовий опівнічний соул, ніби Яремчук співає англійською для заокеанських українців на вечірці десь у Нью-Йорку.