Українська Іспанія: Вечірка у "Дивокраї"

У суботу, 29 грудня, учасники об'єднання "Дивокрай", одного з наймолодших українських об'єднань в країні Сервантеса, зібралися в культурно-освітньому центрі "Дивосвіт", що в Алькорконі (який, власне, є старшим братом товаришечків, оскільки не лише гостинно запрошує до себе в гості, а й надає свою оселю для зустрічей), на передноворічну вечірку.

Цікава концертна програма за участю і самих членів товариства, і їхніх діток викликала також жвавий інтерес й в численних гостей, які вирішили розділити з "дивокрайчиками" як спільну радість, так і спільні турботи (а як же без них?) напередодні 2019 року. Отож у актовій залі "Дивосвіту" цього вечора звучали новорічні та різдвяні пісні, колядки та щедрівки, а, відповідно, не обійшлося як без гучних аплодисментів, вигуків "Молодці!" й "Браво!", так і без святкового настрою, творчого гамору, передзвону келихів і виголошування заздоровниць, куштування смаколиків тощо.

Зрештою, про сам вечір дещо пізніше, а спочатку, шановна наша читацька аудиторіє, логічно познайомити тебе, в кількох словах, з організаторами цього заходу. Ініціатива створити при "Дивосвіті" щось на зразок клубу дозвілля для батьків учнів суботньої школи, вчителів і їхніх знайомих витала (дай, Боже, пам'яті), напевно, ще позаторік. Одначе, через різні об'єктивні та суб'єктивні причини цю ідею не вдавалося впровадити у життя. Але, як мовиться, терпіння і труд, що все перетруть, а також неймовірне бажання декого з ініціаторів усе ж привели до логічного результату. І ось торік навесні відбулася перша зустріч, на якій і назву затвердили, і про сфери подальшої діяльності домовилися, і які-не які плани накреслили. Словом, потяг рушив.

Розпочали з найпростішого, але чи не найнеобхіднішого. Створили групу в телефонній системі WhatsApp і налагодили поміж усіма елементарне швидкісне спілкування та реагування. Ба, більше того: зорганізували службу новин "Дивокрай-інформ", яка повідомляє усіх не тільки про злободенні питання в житті товариства, але й виносить для ознайомлення найбільш актуальні відомості з України, піднімає проблеми далеко немісцевого характеру. Наприклад, кілька разів виносилася на розгляд усіх тема наступних президентських виборів, що ставало серйозним подразником для багатьох. І це тому, що однозначної спільної позиції в даному аспекті немає, проте, напевно, і не може бути. Пристрасті розгорялися та кипіли не на жарт, щоправда до герцю навкулачки не доходило і не могло дійти. Вистачає ж бо "дивокраянам" толерантності та виваженості.

За цей незначний проміжок часу вдалося, можливо, небагато, але все ж досягти достатніх і конкретних результатів, як для стадії започаткування та спинання на ніжки. Приклади? Будь ласочка. Хоч сто порцій на блюдечках з блакитненькою облямівочкою. Передусім зорганізувалися в групи для занять танцями (очолити цю секцію погодився керівник хореографічно-театральної студії "Купава" при культурно-освітньому центрі "Дивосвіт" Вадим Кучер), співом (за цю ділянку взялася особистість з відповідною освітою Галина Загоруйко), вишиванням та рукоділлям (саме в стінах товариства зародилася творча майстерня "Мамина скриня" під керівництвом майстрині-самородка Антоніни Яворницької-Венгренюк), спорту (в цій царині "дивокрайчики" почали культивувати заняття настільним тенісом, зрідка шахами та волейболом).

Розпочали цілу серію напрочуд цікавих концертних зустрічей з відомими і не дуже виконавцями пісенного та музичного жанру. В гостях у товаристві побували учасники професійного українсько-іспанського струнно-щипкового ансамблю "Construzzia", який очолює наш земляк з-під самого міста Лева, а саме Зимної Води, Ярослав Керниця; молоді й талановиті співаки, котрі вже здобули авторитет у глядача Анастасія Вознюк, Віталій Дровалюк, Михайло Роздольський; хоч і надто тендітна, проте дуже здібна гітаристка і співачка Антоніна Кузик, яка, завдяки учасникам "Дивокраю", уперше дебютувала на іспанській сцені (в Україні, на рідній Буковині, такий досвід у неї накопичено чималенький).

Дехто з них уже навіть двічі вспів закохати у свій спів чи не всіх без винятку "дивокрайчиків". А ще не обходилося і без невеличких концертів таки членів товариства: дуету "Лілія" в складі Лілі Ткачук і вихідця з Ходорова, що на Львівщині, Ярослава Калинця, а також вихованців, згаданої першою, зі співочих гуртів "Перепілонька" та "Передзвін", котрі є дітками товаришечків. Зокрема, сестричок Адель і Ніки Кучерів, Каролінки Венгренюк, Віки Білецької, Сашка Конончука, Патрісії Бастюк (мама останньої є уродженкою Буська). 

Крім цього відбулося кілька виставок, на одній з яких свої диво-вишивки в стилі "Glow Art" демонструвала заслужена майстриня України Тетяна Протчева з Києва. А без шикарних робіт Тоні Яворницької-Венгренюк не минула, мабуть, ще жодна зустріч. Як інколи дуже доречними ставали і фахові коментарі етнографа та майстрині писанкарства Мирослави Кавацюк.

Властиво, остання запропонувала, а потім стала однією з організаторів на рівні Мадрида та околиць, вшанування відомого українського журналіста, публіциста та громадського діяча на теренах Іспанії Михайла Бучинського. Звичайно, що не стояли осторонь цього заходу й інші члени товариства, яким пощастило побувати після панахиди на цвинтарі "Альмудена" в квартирі, де раніше мешкав наш знаний краянин, і де тепер проживає його донька Тамара. Зустрічам, що відбуваються раз у місяць по суботах, притаманні дружня та розкута атмосфера, творчий вогник і неабияка активність тих, хто завітав. Скажімо, припали до душі багатьом присутнім і свято Вареника, і свято Пива та закусок до нього. А ще "дивокрайчики" люблять поспівати за смачною гостиною і потанцювати. Проводяться такі заходи у формі вогника, дещо призабутого як цікавий відпочинковий захід.

Одначе, якщо хтось з читачів вважатиме (а такі, безумовно, знайдуться, адже ще не народився той, хто всім догодив), що це – просто гульки-танцюльки, які не мож проводити тоді, коли в Україні триває війна з російським агресором, в якій мало не щодня гинуть наші воїни-захисники, то в товаристві на ці аргументи знайдуться свої контраргументи. Якщо ми постійно лишень думатимемо про погане, сумне, трагічне, опускаючи руки додолу, то уподоблятимемося до "горя ходячого", нагадуватимемо "чмо болотне", яке не здатне на активні дії та рішучий відпір. Добре ж відомо, що навіть у найлихішу годину впродовж усієї нашої історії український народ не втрачав сили духу, второпності та бажання леліяти рідні пісню й танок, гумор і народний промисел, які, безперечно, завжди ставали в нагоді як паличка-виручалочка. Та все ж не лише цим послуговуються у своїй діяльності члени "Дивокраю".

Вони ще й практично, чим можуть, допомагають Україні. Для прикладу, грошовими пожертвами посприяли в проведенні складної та важкої операції військовому хірургу і волонтеру, учаснику Майдану трускавчанинові Зіновієві Допілці. За свої ж кошти придбали водолазний костюм для одного з наших розвідників, що діють в зоні бойових дій. Підтримали фінансово трьох поранених бійців, котрі нещодавно приїхали для проходження реабілітації в Іспанію. Якщо не збиратися гуртом і не проводити будь-які акції: мітинги, віче, посиденьки, концерти, вечори, навіть дискотеки, то в наших заробітчанських умовах важко щось зробити самотужки. Скажімо, зібрати доволі значну суму коштів для допомоги. Ні для кого не буде таємницею те, що в колективі добра ініціатива одного відразу ж знаходить відгомін в інших. Так що не треба ля-ля, шановні добродії та добродійки, коли ви поспішатимете звинувачувати "дивокраян" у всіх смертних гріхах.

Поміж тим, настав час розповісти про те, що було анонсовано на початку, а саме про передноворічний вечір. Розпочався він з виступу-привітання наймолодших гостей – вихованців членкині "Дивокраю" Оксани Маланяк (уродженки Самбора) – учасників дитячого ансамблю "Веселка". Вони спершу саночки з подарунками на сцену витягли, згадавши святого Миколая і помолившись до нього. А потім на заклик ведучої почали імпровізовані кульки-сніжинки катуляти, щоб снігову бабу виліпити. Невдовзі вона виросла на сцені в особливому костюмі, в якому безпомилково можна було розпізнати музичного керівника малят. Після цього вони всі гуртом і в хороводі закружляли, і пісеньку заспівали.

Після цього настала черга співочих гуртів "Перепілонька" та "Передзвін", керує якими вже згадувана вище "дивокраяночка" Ліля Ткачук. Виступали вони в різних конфігураціях: тріо (дві сестрички Адель і Ніка Кучери, та їхня матуся, учасниця "Дивокраю" Алла, а також три сестрички Щупляк – старша Гануся та дві близнючки Даринка і Діанка), дует у складі Андріани Ляхоцької й Анастасії Яріш (батьки якої ще недавно мешкали в Комарно), а також більші групи і ансамблі в цілому. У їхньому виконанні прозвучали новорічні та різдвяні піснеспіви: "Добрий вечір, люди, в вашій теплій хаті", "На дворі Різдво", "Дзень-дзелень", "Різдво", "Гей, летить колядка", "Гуцульський край", "Різдвяний дзвін", славнозвісний "Щедрик" композитора Леонтовича. Звісно, глядацька аудиторія напрочуд вдячно реагувала на виступи дітлахів: не лише натхненно, щиро та зацікавлено спостерігала, але й гучно плескала в долоні, вигукувала "Молодці!", "Браво!" А в кінці ще й розщедрилася на скандування "Дякуємо!"

Нарешті пробив зірковий час представників товариства з квінтету "Лемківський дивокрай" (назва цього гурту виникла спонтанно з поєднання двох складових: торішнього лемківського фестивалю, де вони вперше виступили, та назви об'єднання, яке представляють). Хоча вже під час їхнього виступу озвучили ще одну назву, а саме "Допілкарі". Мабуть, віддаючи данину шани керівнику ансамблю Ярославові Допілці (мешканцю Трускавця). Відчуваєте, як оригінально римується це прізвище (хай вибачить пан Славцьо): Допілка – сопілка; сопілкарі – Допілкарі.

Пісні у виконанні Ольги Міщенко, представниці Радехівщини Надії Залєсової-Карплюк, Петра Варцаби, Івана Ткачука й Ярослава Допілки змусили всіх присутніх замислитися, пустити таку небажану сльозу, щиро розсміятися. Словом, викликали феєрверк різнобарвних емоцій і вражень. А ще учасники зустрічі гуртом розучили пісню про нелегку заробітчанську долю під назвою "Чи цвіте калина в Римі?", в якій слова так швидко запам'ятовуються:

Чи цвіте калина в Римі, чи співають солов'ї?

Є нелегко на чужині, тут все рідне бачу в сні.

Тільки в нас на Україні вона ніжно так цвіте.

І пісні всі солов'їні як згадаю, сумно є…

Приспів:

А надія хай живе, хай живе,

Час розлуки промине, промине.

Я повернуся додому,

Там родина жде мене…

Після цього ще була захоплююча розповідь Антоніни Яворницької-Венгренюк про традиції приготування Свят-вечірнього столу з практичним показом і поясненнями. В канву виступу рукодільниці своїми органічними доповненнями вклинився також Петро Варцаба. Згодом оповідь Тоні плавно перетекла у майстер-клас з виготовлення різдвяного павука.

А завершальним акордом стало спільне застілля та гостина за передноворічними столами. Дітки поласували солодощами та фруктами, а старші перехилили по келиху винця, закусивши смачними наїдками. Звучали, безумовно, і коляди, і народні пісні, і привітання осіб, що народилися в грудні (Наталі Жилки, Тетяни Марітчак з Борислава, львів'янина Миколи Кедрі). Звичайно, цикали і світлини на згадку.

Наступну свою зустріч "дивокраяни" планують на 26 січня. Тоді для них відчиняться двері Різдвяної світлиці, а всі члени товариства та гості зодягнуться в автентичні національні строї з власних колекцій Антоніни Яворницької-Венгренюк і Мирослави Кавацюк. Окрім цього відбудеться перша репетиція літературно-драматичної композиції "Тричі мені являлася любов", в якій мова піде про жінок у житті геніального сина українського народу Івана Франка. Попри це в товаристві виношують ще й інші плани, одним з яких буде поетичний вечір "Моя мала батьківщина крізь призму віддалі та часу".

Підготовка до нього уже іде повним ходом, оскільки у телефонній групі товаришечки почали активно виставляти цікаві фоторепортажі про місцини свого народження, зокрема Чернівці, Берегомет, село Мала Жадова (населені пункти на Буковині, в останньому з яких деякий час жив і навчався в школі теперішній Предстоятель Православної Церкви України митрополит Київський Епіфаній, звідкіля походить також "дивокраяночка" Надія Берник); Львів, село Уличне Дрогобицького району, Буськ, Хирів Старосамбірського району (на Львівщині); село Данильче, Рогатинського району та місто Косів (Івано-Франківської області), міста Волочиськ і унікальна українська перлина Кам'янець-Подільський на Хмельниччині. Як бачите: погляд товариства "Дивокрай" скерований у майбутнє і погляд цей дуже впевнений.